Ця сторінка повністю присвячується музиці. На радість і в кайф усім справжнім меломанам. Для кожного, кому музика – не просто набір звуків, а стан життя і спосіб мислення. Тут ви знайдете рецензії на новинки вітчизняної та закордонної музики. Специфіка рецензування – жива комічна суб’єктивна форма, збагачена різноманітними лексичними та стилістичними засобами. Отож, гайда в безмежний світ музичних відкриттів!
Кажете, тру норвіджіен блацк метал? Лєгєнда? От тільки через повагу до минулої слави бенду й скачав це нове творіння Satyricon-a. І ледве дослухав його до кінця. Ну, нудотно ж, мега скучно. І цей пластиковий звук, який ще на попередньому релізі 2013 року коробив вуха. Певно, назвав би цей лонгплей розчаруванням року, але оскільки нічого хорошого від Сатіра вже не чекав, то, кагбе, й сильного розчарування не прочувствовав. для галочки/download
Нарешті дістався до нового творіння Септіків. До слова, це десятий номерний альбум гурту. Монолітище, глиба, масштаб! Очевидний претендент на потрапляння у топ року. По суті, "Codes Omega" продовжив почате на двох попередніх релізах. Із позитиву - стало менше бластбітного зубодробилова, цікавіші оркестровки, із негативу - як і на попередньому альбумі, знову не вистачає класної мелодики, теми чіпляють лише фрагментарно. А взагалі, претензій до грецьких метрів більш немає, якість запису та майстерність виконання вражають. Найліпші треки cуб'єктивно: "Martyr", "Enemy of Truth" та "Faceless Queen". лінк/download
Вже кілька днів залипаю на крайньому номерному альбумі ісландців Solstafir але не тому, що він такий крутезний-бомбезний, а через те, що ніяк не міг зрозуміти, чи він мені подобається, чи ні. Адже по суті, нічого нового і несподіваного я на цьому релізі не почув. Все це вже було на "Otta" і ще раніше. От тільки ще більше соплів і розмазні цього разу додали. Метал? То було геть давно, що й згадати важко. Нині ж бринькають поц-рочок із певною атмосферною отдушкою ретрозвучання. А ще стала доволі помітною пост-панківська ритміка. Загалом альбум норм, я не розчарований, але могло бути й краще. Найліпшими треками здалися: "Isafold", "Naros", "Ambatt" і "Blafjall". оцініть/download
і що це їх у балтійські країни затягнуло кліп зняти? - прямий рейс AirBaltic?
Розбавимо трохи наші металеві будні легшою музичкою. Вашій увазі черговий номерний альбум від Жені Гудзя і його колєг-емігрантів. На диво, "Seekers and Finders" мене порадував, чесно кажучи, не очікував. Якісний звук, чіпляючі мелодії, різноплановість композицій, нехай, дещо попсово, але слухається дуже приємно. Особливо добре зайшли перші 6 треків. рекомендую релакснути/download
Із творчістю парижан Soror Dolorosa випало познайомитися ще у році 2013-му, коли вони активно набирали ходу і навіть концертували разом із більш видатними Alcest та Les Discrets. Однак потім десь зникли, засіли на дно, думав, зовсім занепали. Але нещодавно натрапив на свіженький реліз "Apollo". На новому лонгплеї фактично зник готрок, пост-пунку теж поменшало, а ось колдвейву і атмосферного дрім-попу тут найбільше. Загалом доволі непоганий альбум для осіннього ізілістенінга/download
А цих ще пам'ятаєте? Все ж таки, більше трьох років мовчали. І ось, маємо третій номерний від німецьких піратів The Privateer, які у черговий раз підтвердили свій статус моцних середнячків. Без закидонів, без витребеньок - все чітко, якісно і мелодійно. Стиль не змінився - все той же хеві-павер із крякаючими вокалами, легкими інфлюенціями мдм, душевними хоровими заспівами та мелодійними скрипковими солячками. слухаємо/download
Причесали, прилизали в нові штанці вбрали диких монголів остаточно. Тепер Tengger Cavalry звучать по-новому, я би навіть сказав, по-новомодньому. Прикро, адже гурт зовсім втратив свою оригінальність та автентичність. Морінхур, правда, ще бринькає, але якось не так, як раніше. Всі тексти стали англомовними, ну, а музика стала зовсім комерційною. То тут, то там чуються відголоски Rammstein, пізньої Apocalyptica, Linkin Park та всякої модерної альтернативщини суцільна продажність/download
Ох, і накрило, ох, і пробрало. Давненько такої депресивної музички не чув. Це, як то кажуть, похлєщє фюнералів всяких. Душа пайот, а сєрдце плачєт, але пайот так жалібно-прежалібно, я би навіть сказав, скорботно. Знайомтеся - тріо із Орла "Помни имя Свое". Наддушевні пісні у мінімалістичному виконанні фортепіано, акордеону і вокалу. Чіпляють на раз-два і не відпускають. Дуже експресивна і емоційна подача; у кульмінаційних фрагментах, де вокалістка іде в надрив із "хрипотцой", взагалі пробирає наскрізь. Дарквейв, кабаре, шансон, неофолк, неокласика - усе це знайшло місце на третьому номерному альбумі цього чудового ансамблю. зацінити/download
Розвіяти осінню меланхолію і смуток, якщо такі вас огортають, допоможе бадьорий піратський селтік-панківський реліз від угорських весельчаків The Scarlet. Зроблено майстерно і водночас зовсім просто. Все у найкращих традиціях жанру. Ідеально для безтурботного вихідного дня! качнути/download
От же жучара, цей Данило Кавана. Всі найліпші пісні приберіг і видав як сольну творчість, не включивши їх у цьогорічний лонгплей Anathema. Ще й перевірену часом Аннеке на підспівування залучив - безпрограшний варіант. А тепер по суті - альбом видався дуже хорошим, мега ліричним і зі значно цікавішими мелодіями, ніж на крайньому релізі Anathema. Для більшої душевності на трьох треках додатково задіяна скрипачка. Ну, а синглова відкривачка "The Exorcist" небезпідставно визнана ліпшою композицією платівки і справжнім сиквелом легендарного роментік хіта "Are you there". слухати всім/download
Тримайте чергову порцію зубодробильного мдм від американських майстрів TBDM. Як і очікувалося, знову не підвели. Напір, молотилово та агресія б'ють через край. Але увесь цей екстрим не позбавлений і мелодики. Якщо перша половина альбуму просто скошує з ніг своєю настирливою агресивною потужністю, то у другій половині знайшлося також місце для приємних мелодичних пасажів. рекомендовано до прослуховування/download
А чи багато ви знаєте українських скрімо гуртів? Так ось нагода познайомитися з одним із них і, на жаль, відразу попрощатися. Адже житомирська команда оголосила про завершення своєї діяльності, а даний реліз (третій номерний) є останнім лонгплеєм у її музичній кар'єрі під назвою oh, deer! Альбум складається із дев'яти треків і за хронометражем має трохи більше 24 хвилин. Якісне звучання, емоційна подача, виразний вокал, поетичні тексти - смачна постхаківська конхветка! лінк/download
Маємо чудову нагоду відпочити від металевих бластбітів, шрайків, гроулів, скрімів та іншого екстриму. І для цього нам стане в пригоді восьмий номерний альбум норвезької співачки із Тронгейму Карі Руеслоттен, про яку вже неодноразово згадував у цьому блозі. Але ж дав їй Бог голосок, що навіть вже на п'ятому десятку літ звучить він, як у невинної юної тьолочки. Романтично, душевно, наївно і дуже мелодично. "Silence Is The Only Sound" - атмосферний поп рок альбум для відпочинку. Можна вникливо занурюватись у його мелодику, а можна просто заліпнути на втиці і релаксувати. Як вам ліпше подобається/download?
Симпатичний альбумчег трапився мені на днях. Цей дебютний реліз, однойменний з назвою гурту From North, доволі легкий для сприйняття і переповнений мелодикою. Тут багато дудок-волинок, однак звучать вони якось специфічно (надто задвинуті на задній план). Маю навіть підозри, що це ехвекти йоніки. Але що цікаво, що ні волинкаря, ні клавішника у складі гурту офіційно немає. Загалом альбум розділив би умовно на дві чатини. Перша половина виразніша і має хітову мелодику, друга - слухається переважно фоном, ну, за винятком останнього, знову ж таки однойменного з назвою гурту й альбуму, епічного треку. Взагалі, як для шведського вікінгу - то ці мужички геть нетипово звучать. Мені чомусь вони більше нагадали іншого шведа і зовсім не вікінга - Пєтю Тегттгрена і його ансамбль Pain. Можливо, саме він долучився до саунд продюсування цього релізу?/download
Перш за все, був заінтригований появою тега "авангард" щодо нового ювілейного десятого альбуму невгамовних німецьких розбишак Die Apokalyptischen Reiter. Однак послухавши цей свіжак, зрозумів, що ніякого авангарду тут немає. Ну, хіба що авангардним для музики DAR вважати тепер прямі запозичення від їх земляків Rammstein? До речі, рамштайнівський шлейф аж таки пронизує увесь реліз. Якось навіть не звично таке чут від DAR. Ну, а загалом додали цього разу важкості і швидкості. Бадьоренько і жвавенько качають. Але незважаючи на присутність доволі непоганих мелодійних фрагментів упродовж всього альбуму, щось конкретне і реально хітове, на жаль, запам'ятати не вдалося. Тому скорше схиляюся віднести цю платівку в розряд розчарувань, ніж приємностей. дослідіть/download
Ще наприкінці серпня вийшов у світ третій номерний альбум фінського колективу Crimfall. Вже й призабув творчість цього ансамблю, адже попередня платівка датована аж 2011 роком. Ну, але пригадую, що добре нарізали колись. А що ж тепер? Намішали-наколотили всякої всячини. У вокальному плані бабєнция тепер домінує, а гроули - лиш іноді акомпонують. У стилістичному плані важко точно охарактеризувати цей реліз, однак фольку тут, все ж таки, бракує, раніше було більше. Середняковий такий матеріал вийшов. Найліпші треки розмістилися у кінці альбуму і таким чином покращують підсумкове враження від прослуховування. спробуйте/download
Навмисно очікував, поки трохи "поуляжуцця страсті" навколо нового дванадцятого номерного альбуму COF, що був злитий в мережу ще за 2 місяці до офіційної дати релізу, яка відбулася 22 вересня. Ну, що ж, врешті страсті уляглись, і спробую об'єктивно охарактеризувати цей лонгплєй міровой лєгєнди сімфо блеку. Після з десяток прослуховувань за останні два дні зрозумів, що альбум, як то кажуть, зірок з неба не хапає, але й не є провальним. Однак слід зазначити, що підходив до ознайомлення з цим альбумом із дещо завищеними очікуваннями, адже раніше повівся на відеокліпний сингл, котрий зав'язав інтригу та вселив надію, що COF знову запишуть щось на кшталт "Midian". Однак розчарування постігло мєня, бо немає тут "ні мідіана, ні навіть нємфітаміна". Так, знову є чисельні хорали, знову фемального вокалу багато, та навіть в одній пісні знову заспівала Liv Kristine. Та й від тупорилого бластбітного рубілова, що спостерігался на альбумах протягом останнього десятиліття (виняток "Hammer of the Witches), група теж відійшла. Але є очевидна нестача якісної мелодики та хітовості. І це печаль. Зі всього альбуму можу виділити лише три треки: 2, 5 і 9. Всі інші не шлак, але й супер приємно-естетичної цінності для вух не несуть. Отже, підсумовуючи, зазначу, що нинішній реліз, хоч і далекий від "золотих" платівок COF, але є однозначно кращим, ніж уся та долбйожка від "годспіда до мантікори", водночас є підозра, що це крок назад у порівнянні з попереднім "молотом відьом", який був справжнім відродженням та свіжим ковтком якости після довготривалого тупцювання на тухлому місці. P.S.: і на додачу - альбум аж геть переповнений відвертими "айронмейденівськими" хеві метал фрагментами. Погано? Ні, але навіщо? розібратися/download
Минулого місяця вийшов одинадцятий номерний реліз шведських грандів mdm Arch Enemy. Не думав, не гадав, що нас чекає поки що найбільше розчарування року. Альбом виявився абсолютно порожняковим і безликим. Окрім вже почутих раніше у комплекті з відеорядами "The World i Yours" та "The Eagle Flies Alone" вуху нема за що й зачепитися. Ну, хіба що "Reason to Believe" ще трохи виділяється завдяки фрагментарному чистоголоссю Алісси. Все інше - просто вода/download
От же ж ці англійські джентельмени! Після 10 років занепаду знову воз'єдналися і записали дуже файний реліз. Якість запису вище всяких похвал, особливо ударні зачепили - мега чіткі. Ну, а загалом, ці вельмишановні сери відійшли від брутально-зарозумілого молотилова та бластбітового лупашива. Тепер є місце й ліриці у їх музиці, чистоголосся стало дуже доречним. Лиш окремі треш-детові частини нагадують про минуле Akercocke. А ще під час прослуховування цього релізу мені у пам'яті неодноразово спливали спогади про Opeth. Щось подібне прослуховується, принаймні у частині прогресиву. зацініть/download
Modern alternative suomi rock with kantele - думаю, така тегова харакетиристика буде влучнішою, ніж та, що у заголовку. Без новаторства але щиро, мелодійно, драйвово, а головне - хітово! Чесно кажучи, був дуже приємно вражений вже з перших хвилин звучання дебютного альбуму цього молодого фінського колективу із Еспоо. Для порівняння можете уявити собі сплав із Viikate та The Rasmus але без йоніки, а з фінським народним інструментом кантеле. Наостанок додам, що цей от молодняк прокачав мене значно більше, ніж його імениті земляки Ensiferum зі своїм цьогорічним альбомом. обов'язково слухати/download
Ось вам ще один український реліз - знову Харків і знову black metal. Поки основний бенд Helg-а (Khors) дрімає, він вирішив порадувати фанів якісної чорнухи новим четвертим номерним альбумом під вивіскою Ulvegr. І дивує цей реліз, у першу чергу, зміною початкової тематики проекту. Вся нордичність десь зникла, а натомість неочікувано з'явилися мотиви древньої шумерської цивілізації. Містика, окультизм, атмосфера хаосу тепер панують у музиці Ulvegr. Після кількох прослуховувань здалося мені, що це наймелодичніший альбум цього проекту, однак всеодно є дуже далеким для сприйняття масовим металслухачем. Коротше, музло на любителя. зачепити/download
Почав слухати - геть занудьгував (якось одноманітно, самоплагіатно і геть без яскравих моментів), десь на середині альбуму ситуація трохи поліпшилася. Партії акордеону та вокальне втручання Нетти троха урізноманітнили цей альбум. Прогнав ще кілька разів цей реліз і, все ж таки, підсумковий вердикт незадовільний. Ну, запис, виконання - ок, але ж "огонька" не вистачає, такого, щоб припік і закарбував, бодай, фрагментарно цей альбум у голові. Прикро, але ось вам ще один лонгплей для фонового прослуховування/download
Ще одна, як на мене, надто переоцінена банда, однак на відміну від багатьох блекових штатівських колективів є слухабельною. Можна навіть сказати, що й душевні фрагменти присутні у музиці цього ансамблю. Загалом після ембіентної розмазні попереднього релізу нинішній "Thrice Woven" можна вважати просто шедевральним. Зокрема тут відразу чіпляють акустичні частини, доволі виразні та приємні, місцями навіть "емпіріумщиною" повівавають. Придумовані блекові пасажі теж не лишать слухача байдужим. Сумніваюся, що захочеться переслуховувати цей альбум у майбутньому, але отак з ходу слухається він доволі приємно/download
А ось і претендент у найкращі фолк метал альбуми 2017 року. Коли побачив назву нового релізу Vintersorg, зважаючи на співзвучність із дебютником, подумав, що це буде рімейк однойменного першого номерного альбуму. Тим паче, незабаром виповниться 20 років із моменту його виходу. Нагода, каг бе, сама напрошується. Але ж яким було приємним моє здивування, коли виявилося, що на нальбумі "Till Fjälls, Del II" абсолютно нові пісні, однак виконані вони жанрово у дусі раннього Vintersorg, от тільки зі значно кращим звучанням. Все ж таки, можна впевнено відзначити, що Андреас Хедлунд у першу чергу фольклорист і мелодист, а вже потім прогресивщик металіст. Почавши прогресивно експериментувати ще на "Cosmic Genesis" у 2000-му, Vintersorg з кожним новим релізом занурювався все глибше у тенета прогресиву. Однак вже на крайніх трьох альбумах було відчутно, що "душа поета" знову тяжіє до фольку, як не крути. І ось, не витримала душа тих прогресивно-авангардних поневірянь і повернулась до джерел, щоб знову зануритися із головою у вир скандинавського фольк блек металу. А разом і ми з нею закайфуємо на повну. "Till Fjälls, Del II" - справжній дарунок для всіх поціновувачів раннього Vintersorg у його найкращих традиціях/download
Втомилися від блек метал молотилова - тоді цей реліз для вас. Норвежці Vulture Industries у першу чергу добре відомі шанувальникам творчості Arcturus. На двох перших своїх релізах вони, власне, намагалися творити у подібному напрямку але впроваджували ще більше зарозумілих наворотів. На третьому альбумі вже відійшли від тих авангардних наворотів і почали продукувати щось таке своє, прогресивне. І ось зовсім нещодавно бергенці видали четвертий номерний. Дехто почав їх порівнювати із Leprous (певні подібні риси є, однак у VI немає ломаних мат структур, а є реальна мелодична душевність). Композиції "Strangers" та "Something Vile" чіпляють вже з першого прослуховування. У підсумку маємо якісний екземпляр інтєлігєнтно-інтелектуальної музички з легкими штрихами прогресіву. просвітитися/download
А ось ще один реліз для одного-двох прослуховувань та подальшого фонового звучання. Німці Wolfchant ніби ж і не новачки, і добре знають, як зробити качову музику, однак їм постійно чогось не вистачає. Ось і тепер новий альбум звучить помпезно, пафосно, насичено, добре зіграний і добре записаний, але не чіпляє. Знову немає тої самої родзинки, яка б виділила цей гурт з-поміж безлічі подібних. Прикро, але що вдієш/download
Доволі переоцінена команда, як на мене, яка з кожним своїм релізом викликає масу дискусій і переважно схвальних відгуків. І чого б ото? Ну, здавалось, би звичайнісінський такий фінський мдм із симфонізмом. Чому тут дивуватися і чим захоплюватися? Є ж і значно кращі зразки. Після виходу альбуму Time I у 2012-му, усі чекали логічного продовження - Time II. Але Ярі і Ко. вирішили трохи відійти від своєї основної теми та подивувати фанів у ролі "сучасного Вівальді", записавши своє металеве бачення "пір року". Так-так, альбум "The Forest Seasons" складається із чотирьох композицій, кожна з яких присвячена окремому сезону. Загалом матеріал добротний, однак яскравим його важко назвати. Певно, віднесу його до розряду фонових, адже бажання переслуховувати, вникати у якісь композиційні деталі цього релізу зовсім немає/download
