Так, мало гроулу, короткі композиції, немає депресії. Можна сказати, що STS вже не той, але ж приємна мелодика збереглася, а депресія змінилася меланхолією. Як на мене, це все ж таки хороший альбом, і з кожним новим прослуховуванням впевненість у цьому зростала. Відзначу чіпляючі баладки "November Dust", "Velvet Chains" та "Melancholy". Це найяскравіші композиції цього релізу разом і відкривачкою "Innocence was long forgotten". Рекомендую до прослуховування.
