Psilocybe Larvae - The Labyrinth Of Penumbra (2012), Melodic Black/Death Metal

Щось мені геть не вкатив новий альбум цих москалів. Раніше цікавіше грали, мелодичніше. Якісний запис, але сам матеріал - хня. Ні мелодіка, ні блека тут немає. Якийсь прогресів дум-дет вийшов. Коротше, ще одне розчарування року, хоч і не таке велике як Butterfly Temple,бо цей альбум я не чекав. для ознайомлення

Dvar - Deii (2012), Darkwave/Lightwave

Хтось грає darkwave, хтось cardiowave, а загадкові московські жрєци пчєліного культа - lightwave. Цьогорічна епешка з промовистою назвою Promo віщувала, що повноформатник цих електронщиків буде вельми цікавим. Так і сталося, новий альбум містичного гурту Dvar виправдав мої очікування щодо якості! Дабл ЦД складається з 32 треків, по 16 у кожному. І якщо ранні роботи були більш темними і похмурими, то Deii звучить світло і легко, тепер це справді можна назвати лайтвейв. Ніякого сумбуру і ембіентних експериментів, лише суцільна мелодика,ммм. ай да бджолярі! ай же ж смачний музичний мйод цього разу виготовили. Лічно асабисто для мене, це найкраща робота з часів Rakhilim 2004 року. А ще стало менше цих скажених вокальних викрутасів вигаданою бджодиною мовою, які іноді заважали насолоджуватися музикою. У цьому альбомі більше інструменталу, дуже хвайний зразок синтетичного неокласіку. Платівка може стати чудовим навагоднім саундтреком под йолку й олів'є або просто сімпатічним казковим саундтреком до дитячого кінохвільму чи анімації.

насолоджуйтеся

Sangre De Muerdago - Sangre De Muerdago (2011), Neofolk

По-осінньому мрійливий та меланхолійний дебютний самвидав альбом іспанців Sangre de Muerdago реально запав мені в душу. Давненько не траплявся мені такий задушевний мелодійний, я би навіть сказав, чистий матеріал. У музичному плані це справжній тру неохволк, без усяких домішок сайкоделу, ємбіенту чи маршелу. Переконаний, лірічнєйші партії акустік гітарки в компанії скрипочки та сопілочки не лишать ваші серця байдужими. Якось так склалося, що переважна більшість гуртів, що грають неохволк походять з Німеччини/Австрії та Італії, можливо, тому іспанці Sangre de Muerdago звучать для мене якось самобутньо та по-свіжому. Звичайно, можна провести паралелі з Tenhi, пізнього періоду Empyrium і навіть Still Volk, проте рєбйата із Галіції звучать так щиро і душевно, що жодних думок про якийсь плагіат чи копіювання не виникає. Отже, скуштуйте порцію якісного іберійського андеграундного неохволку з присмаком атлантики і не пашкадуєте. Ось лінк, на жаль, лише в бітрейті 192кбс, бо дуже раритетний альбум, але якість хороша.

Betrayal At Bespin – Rains (2012), Progressive/Post-Rock

Після шикарнєйшого дебютника трирічної давнини талановиті хвіни Betrayal at Bespin повертаються з новим надзвичайно приємним релізом "ДОЩІ". Якщо у 2009 році вони грали музику, яку загалом можна охарактеризувати як пост метал віз неокласік інфлуенсиз, то тепер хлопці пропонують більш зрілу та вишукану музику, що поєднує у собі елементи пост року, металу, сінематики та все тої ж неокласики (скрипка, віолончель, труба, скасофон в комплєктє! це вам не хухри-мухри), Що ще писати, негайно качайте і самі хванатуйте, вже більше місяця сам слухаю-не наслухаюся. Маловідомість гурту аж ніяк не занижує якість матеріалу. Справді дуже високоякісний оригінальний альбом! Сцилочка нарешті в якості, місяць чекав на її появу, щоби вас порадувати не гінськими 128кбс, а справжніми 320кбс

Веремій - Там, де сонце встає (2012), Melodic Heavy/Folk Metal

Ну, що ж, це сталося. Монополію Тіні Сонця повалено - так подумає кожен більш менш обізнаний з українсьою етно рок музикою. Не так щоб у нас мало етно рок гуртів, але саме наявність слова heavy в описі стилю, в якому грає Веремій, наштовхує на порівняння з їх більш іменитими земляками. Та й після прослуховування дебютного альбому "Там, де сонце встає", який, до речі, гурт випустив аж на 10-ому році існування, вас не покине така аналогія. У будь-якому разі, такі релізи не можуть не викликати задоволення, хоча б навіть через те, що подібних патріотік етно гуртів у нас дуже мало. Ще більшої поваги викликає те, що банда у складі аж 9 осіб! таки спромоглася записати альбом у наш нелегкий час, коли така музика, м'яко кажучи, не дуже то й цікавить пересічного українського слухача. Більш обізнані знають гурт Веремій за виступами на фестах та за минулорічний доволі непоганий кліп "Тихий гай". Наявність у складі двох скрипок, флейти, віолончелі, це не просто, як то кажуть показушний пінт, бо всі ці інструменти задіяні фактично в кожній пісні, де відіграють чи не головну мелодійну роль. До речі, саме мелодика гурту мені найбільше сподобалася. От за це їм реальна пйатьорка! Дуже цікаві і незаяложені мелодійні малюнки присутні в кожному трекові альбому. Серед недоліків запису відзначу вцілому пластмасове звучання ударних та чахлість гітар. До "хеві" такий запис не дотягує, а ось мелодік етно рок вдався цілком пристойний. Кочаємо в суперякості тут або на українському тірренті