Alghazanth - The Three-Faced Pilgrim (2013), Melodic Black Metal

Ну, нарешті новорічні гуляння майже закінчилися, і я знову повертаюся до рецензування. Кінець 2013 року був дуже насичений у плані виходу нових альбомів. Маю досі близько трьох десятків неопрацьованих альбомів з минулого року, тому постараюся їх оперативно оцінити і коротко вам описати найкраще. Почну із фінів Alghazanth. Для мене цей колектив є зразково-показовим. На новому альбумі хлопці дещо відійшли від симфонізму і видали еталонної краси пуристичний мелодік блек. Нічого зайвого, жодних експериментів з авангардом чи прогресівом. Лише блек і мелодика. Дуже хвайний альбом, який легко слухати і приємно смакувати. Качаємо тут

Воплі Відоплясова - Чудовий світ (2013) / Folk rock

Ну, нарешті мої руки дійшли до написання рецензії на новий альбом ВВ. Таку подію просто не припустимо ігнорувати. Не без підколу на якомусь інтернет виданні Олега Скрипку навіть номінували на митця року 2013 за випуск аж одного альбому за останні 7 років. Я розумію, що Олег Юрійович поринув з головою в суспільно-громадське життя та зайнятий багатьма культурно-музичними проектами, що на ВВ часу йому лишається зовсім обмаль, тому вже й не чекаю, як колись, з трепетом в серці, кожного нового альбому Воплі Відоплясова, бо в тих чеканнях лише розчарування. Новий реліз вийшов через 7 років після попереднього, і це добре. Радіємо цьому хвакту. Гурт продовжує творити і концертувати. Сам Олєг стилістично охарактеризував "Чудовий світ" симфо панком і вважає його першою особисто для нього свідомою роботою. Цікава заява, але підозрюю, лукавить. На мою ж суб'єктивну думку - цей реліз є першим невевешним альбомом і радше би він увійшов до сольних робіт Скрипки. "Чудовий світ" - це суцільна еклектика, заміс різних стилів, залучення широкого існтрументарію, що іноді, на жаль, переходить в певний балаган. І головне, що особисто для мене завжди було своєрідною візитівкою ВВ - Олєг-баяніст. Де він подівся? Тепер не грає ні на баяні, ні на трубі. Взагалі, в основі "Чудового світу" лежить концепція Олєг Скрипка і Льо Гранд Оркестр, яку митець просуває всі ці останні роки. Воно то, може, й гарна ідея - залучати максимум спешел гестів (погляньте скільки їх) і трансформуватися в нині трендовий ворлд мюзік, але ж при цьому втрачається той колоритний дух ВВ 90-х, добрезнаний і любимий нами, олдовими поціновувачами гурту. І ето не єсть харашо. Перед прослуховуванням альбому я ставив собі єдине традиційне питання: "Скільки реально нових пісень буде містити цей реліз", адже відомо, що на кожному лонгплеї ВВ є пісні, які були написані ще в 90-х, а то й у 80-х, які Олєг майстерно приховав у шухляду і звідти дістає, включаючи їх порціями у нові релізи як свіжонаписані хіти. На жаль, не зміг поки що достеменно дослідити всі треки на предмет їх давності. Але навіть якщо відкинути всі пісні, що виходили впродовж останніх шести років синглами, то чистих нових треків на альбомі лише 6 + експеримент (до речі, вдалий) на народну "Дібровонька".Також цікавим є питання хітовості, на жаль, з цим теж проблемно. Сам Олєг в одній з телепередач на запитання: "А коли ж ви нарешті напишете хіти на кшталт "Весна" чи "День Народження"?" відповів: "Вже написав - "Мана". Даний трек, певно, невипадково йде першим на альбомі, але ж, як то кажуть, "хітовість хітовості різнь", і думаю ви погідитеся зі мною, якщо скажете, що "Мана", ну, геть не дотягує до такого звання. Особисто мені серед нових пісень найбільш оригінальними і якісними здалися "Диво" і "Талалай" за участі Олега Михайлюти з ТНМК. Доволі цікаво і сімпатічно вплелися партії фагота в цих треках. Рекомендую звернути увагу. Ну, і наостанок резюмую: загалом непогано але не торт. Гурт ВВ значно змінився і набув для себе нових, експериментальних музформ: фолк обріс сімфо, а панк рок розчинився у невиразному ворлд мюзік.

посилання для скачування

The Privateer - Monolith (2013), Folk Metal

Рекомендую на дозвіллі ознайомитися з новим творінням німців The Privateer. 12 бойових треків на піратську тематику унєсут вас в казку морських пріключєній і нєзабиваємих приємних меломанських ощущєній! Стилістично назвемо цю музику приблекованим хеві фольк металом. Як і на дебютнику дворічної давнини, лідируючі позиції утримує скрипка, яка виразно солює впродовж усього альбому. Загалом, хароший фольк метал крєпиш, але видно, що рєбйата ще шукають свойо істінноє ліцо і звучання. Сподіваємося, що на третьому ЦД вже розкриються у своїй повній красі!

кач тут

So Hideous - Last Poem/First Light (2013), Atmospheric Black/Post-Metal

Неординарний колектив із Нью Йорка пропонує оцінити свій дебютний альбум Last Poem/First Light. Дуже цікаве поєднання стилів зробили ці хлопці. Можна довго описувати їх музику, але постараюся висловитися лаконічно: це MONOподібна мелодика у купі з блекметалевою ритм секцією, пост-хардкоровими вокалами і симфонік скрипічними елементами. Отакий от чудовий мікс! Щоправда, скрипічних стало менше, а приблекована пост метал частина окріпла у порівнянні з попередніми ЕП альбумами гурту.

Зацінити цей душевний зразок сучасного екмпериментального пост металу можна, качнувши тут

Bucovina - Sub Stele (2013), Folk Metal

Нового повноформатника румунської Bucovina я чекав ще з 2010 року, коли ознайомився з її епехою "Duh". І ось цей час настав. Враховуючи той хвакт, що очікування й сподівання були доволі високі, можна сказати, що гурт не підвів і видав добротний альбум високої якості. Інша справа, що новизною тут зовсім не пахне. І такі гурти як Skyforger i Vintersorg (а саме на творчість цих колективів схожий новий доробок Bucovina) подібну музику виконували ще понад 10 років тому. Але для любителів і колекціонерів фольк мелосу народів світу це, безумовно, ще один пункт в колекцію. Окремо відзначу дуже симпатичні чисті співи. Проте трохи не вистачає етнічних інтрументів для повної гармонії сприйняття колориту румунської фолькльорної традиції.

забрати тут