Behemoth - The Satanist (2014), Epic Extreme Metal

Ніколи б не подумав, що з'явиться бажання прокоментувати новий альбом видатної польської black death metal легенди Behemoth, тому що завжди вважав музику цих поляків монотонною долбйожкою і кашою. А тут от такий поворот подій: на 23 році існування хлопці випутили 10-ий номерний реліз, який все ж таки привернув мою увагу. Перш за все завдяки вже відомому нам найкращому метал кліпу 2013 року на пісню Blow your trampets Gabriel, яка й відкриває новий дев'ятитрековий опус "The Satanist". Behemoth змінився, і це факт, це позитивний факт, бо змінився він на краще. Певно, тяжка хвороба і операція з заміни кісткового мозку, яку пережив засновник і лідер гурту Nergal у 2010 році, вплинули на його творчість. Музика колективу однозначно пом'якшала, хоча від сатанинської тематики не відхрестилася. З'явилася приємна мелодика, акустичні гітарні партії, симфонізм (живі тромбон, волторна, саксофон) і атмосферність, якої так не вистачало цій команді. Вважаю, невипадково в тегах вказано, що це extreme metal, адже чистим black metal-ом цю музику вже важко назвати. Тут присутні також doom-death гітарні рифи, і трапляються навіть heavy metal соло. Особисто для мене The Satanist - це поки що найкращий альбом гурту Behemoth. Кажу "поки що", бо такі композиції як Blow your trampets Gabriel, In the Absence ov Light та O Father, o Satan, O Sun! дають усі підстави сподіватися, що Behemoth таки знайде своє нове музичне обличчя і порадує нас ще кращим матеріалом, який без вагань можна буде віднести до альбомів року.

вникати тут

Орест Лютий - Сувора Українізація (2014) [MP3] | Pop

Наказано слухати всім патріотам і націоналістам у цей буремний для України час.

Із прес-релізу:

Пропоную Вам новий альбом - "Сувора Українізація"!
Орест Лютий принципово вирішив не видавати його, натомість - дозволив викладати у мережі Інтернет у вільний доступ! Це такий подарунок і творчий внесок у величну справу боротьби з великодержавним шовінізмом, малоросійством та іншими вадами, яка роз'їдають українську душу і не дають нормально розвиватися сучасній Україні! Отож, слухайте, поширюйте, діліться враженнями! Слава Україні!

Увага! В текстах присутня дозована та вмотивована наявність ненормативної лексики! 

Качнути можна на ex.ua

Crematory - Antiserum (2014), Industrial/Gothic Metal

А ця легенда німецького doom/death все ніяк не відійде в небуття. Вже й оголошували про свій остаточний розпад і останній альбом кілька років тому але всеодно зібралися у черговий раз і продовжили експерименти з елєктронщиною. Великих очікувань до нової роботи Crematory не мав, тому й розчарувань теж не маю. Загалом нічим не здивували. Antiserum має гарне звучання й зведення та виконаний у дусі пізньої творчості Crematory. Це все той же готік елєктро денс метал з добрезнайомим нам фірмовим гроулом Фєлікса та милозвучним вокалом Матіаса. Відзначу, що й хітововсті Antiserum теж не позбавлений.

Отже, качаємо 

Metsatöll - Karjajuht (2014), Folk Metal

Давно слідкую за творчістю цих естонських вовків. І що цікаво, навіть підписавшись на більш менш пристойному лейблі Spinefarm ще кілька років тому, певна сирість чи навіть кострубатість звуку досі присутня на альбомах Metsatoll. Досі не можу зрозуміти від чого такий ефект: чи це естонська мова так впливає, чи дещо Ой-Раковський вокал фронтмена гурту. Ну, а загалом на новому Karjajuht хлопці продовжують гнути свою лінію. Це все той же estonian folk metal з дудками і волинками, який, щоправда, набув чіткіших трешових рис і став потрохи уподібнюватися до фінських Korpiklaani але при цьому продовжує зберігати автентичне обличчя прибалтійського мелосу.  не вагаємося, качаємо 

Тінь Сонця - Грім B Kовальні Бога (2014), Folk/Power Metal

А ось ще одне розчарування року 2014. Чесно кажучи, очікував від нового альбому Тіні Сонця значно більшого. Зовсім не порадували і навіть розчарували. Основна тому причина разючий самоповтор, просто жесть, в окремих випадках здається, що слухаємо добре знайомі мотиви з минулих альбомів але з новими текстами. Нє, ну, так же геть не годиться. Новизни та експериментів - нуль і одна десята (ця десята відображена у трекові "Зброї", де Василюк вдався до нової для себе речитативної манери виконання). Характерно, що краще гурту вдаються баладні опуси, у цьому контектсі відзначу пісню "Ніколи не плач". А загалом, нічого й виділити. "Дикі гуси", взята із дебютника 2005 року, тут представлена в оновленому звучанні. Заголовна "Меч Арея" - переграння народного барда Василя Живосила, як на мене, програє не лише потужному минулорічному однойменному каверу Гайдамаків, але й самому оригіналу. Отже, в результаті маєймо ще один патріотичний, з моцним національним духом, хороший у змістовному плані і водночас доволі бляклий, самоплагіатний, без цікавостей у музичному плані, альбом українського гурту Тінь Сонця.

посиланнє