ShareThis

17 грудня, 2014

Break My Fucking Sky - Eviscerate Soul (2014), Post-Rock

Обіцяв перейти до рецензування мітол альбумів, але пост-рок все не відпускає. Нещодавно натрапив на цікавий казахський ванменпроджект Break My Fucking Sky. Офішел пейдж вконтагтє та країна походження автора викликали багато сумнівів щодо якості. Але таки ризикнув, качнув і ознайомився. В результаті не пошкодував: пацанчєг - маладєц. Забацав пйєноорієнтований мегамелодичний альбом. Навіть елєктронні драми не псують приємну атмосферу. Поціновувачам музики а-ля Maybeshewill i 65daysofstatic настоятєльно рекомендую/download

16 грудня, 2014

Blueneck - King Nine (2014), Post-Rock

Давненько мені не траплялося стільки неякості. За останні три дні прослухав з десяток альбумів, і всі вони виявилися тотальним шлаком або нецікавим прімітівом. І ось нарешті дійшов до нового релізу британців Blueneck, які, як і очікувалося, не розчарували. Маємо вері лірік, меланхолік енд роментік альбом, з чудовими мелодіями, гарним пронікновєнним вокалом і сумною атмосхверою. Вздрємнуть,вздрістнуть, пардон, взгруснуть і просто відпочити під таку музику саме те/download

12 грудня, 2014

Zgard - Созерцание (2014), Atmospheric Black/Pagan Metal

Той випадок, коли завищені очікування стають причиною розчарування. Здавалося, Яромисл врешті знайшов свою стезю на попередньому альбомі Astral Glow, і далі все буде ще краще у цього карпатського ванменпроджекту. Та не так сталося, як гадалося, принаймні не так, як я того очікував. Новий четвертий за рахунком альбум Zgard не порадував а ні якістю звучання, а ні, власне, матеріалом. Звук так і не поліпшав, хоч і не можна сказати, що він поганий, але чіткості не вистачає. Якість запису вокалів теж якась сумнівна. Єдине, що лишається - це атмосфера, тут вона на рівні, проте загальне враження вже зіпсоване. Також відчутний брак якісних мелодій, у цьому параметрі "Созерцание" однозначно програє попереднику. Проте надія на якість не вмирає, лишається сподіватися, що на свій 5-ий номерний Яромисл напродукує смачнішу мелодику та накрутить кращий саунд. А поки маємо, що маємо/download

11 грудня, 2014

Endless Melancholy - Fragile (2014), Modern Classical/Ambient

Прослухавши Fragile з десяток разів, мушу констатувати, це реально вкусний мйод і сладкій бальзам для вух. Олексій Сакевич своїм третім номерним зробив вагомий вклад у хвонд сучасної української інструментальної музики. Честь йому і хвала та подальших творчих успіхів. Альбом просто шикарний - суцільна меланхолія і абсолютний мелодизм. Поворот в сторону неокласики, зменшення долі електронного емібенту та загальне "оживлення" звучання - основні кроки, які виявилися запорукою успішності фінального результату. Ну, і звісно, композиторський хист Олексія цього разу теж виявив себе з найкращого боку. Просто таки перевершив мої очікування, показавши себе прекрасним мелодистом. Не останню роль також відіграла ідея залучення струнних - завдяки альту та віолончелі музика Endless Melancholy набула ще більшої камерності та витонченості. А фортепіанні партії, незважаючи на свій мінімалізм, захоплюють з перших нот і не відпускають до фінального звуку. Уважно слухаючи Fragile, можна почути ще один цікавий прийом, який ми в стилістиці називаємо звуковідтворенням. Звуки натискання клавіш, що стали своєрідною музичною ономатопеєю, неабияк вплинули на довершеність та поглиблення музичного змісту висловлювання автора. Завдяки такому фоностилістичному засобу Олексію вдалося посилити емоційність, експресивність та виразність записаного альбому, а справжній меломан під час прослуховування може відчути реалістичність живого виконання. лінк на якість/download

10 грудня, 2014

Giant Squid - Minoans (2014), Progressive/Sludge/Post-Metal

Не так, щоб дуже чекав цього альбуму, але певні сподівання на якість мав, адже американці Giant Squid - це той колектив, який може здивувати і порадувати. Але після трьох прослуховувань нового релізу Minoans однозначно сказати, що альбум мені сподобався, не можу. Можливо, треба ще повникати. Очікував авангардного сімхво металу, а тіпочків сильно закренило в sludge. Можна сказати, що на цьому альбомі Гігантський Молюск "обсладжався" по повній. Від вокальних партій очікував більшого, якісь вони тут надто мля-мля-мляві, стало багато ниття, не вистачає виразності. Місцями попахує Muse-івським сімхвороком, місцями трапляються арт-рокові шматки і навіть дуновєнія сайкоделу. Коротше, конкретно визначити напрямок цих жирдосів тяжко, свою нішу оригінальності продовжують тримати вже четвертий альбум поспіль та так і лишаються в андеграунді з цією сімхвонік інді сладжовістю. скуштувати/download