Northern Oak - Of Roots And Flesh (2014), Progressive Black/Folk Metal

Пропоную зацінити ще один інді фолк метал реліз. На відміну від нижчезгаданого французького колєгі, ці британські хлопці видали саундякість значно вищого рівня. Для індепендент релізу з таким звучанням вері енд вері гуд. Всі інструменти прописані чотко і мйотко. Активна флейта впродовж усього альбому постійно нагадувала легендарних Waylander періоду "The light, the dark and the endless knot". А ще тут присутні скрипка і клавішні, а поряд з екстремальними є також чисті чоловічі вокали. Мною також помічені придумовані ліричні фрагменти. Коротше, цікавий, незашмульований матеріал.рекомендую/download

NightCreepers - Hreidd (2014), Viking/Folk Metal

Хвранцузькі інді хволк мідолісти "Найткріперси" повертаються з третім номерним альбумом "Hreidd". Гурт продовжує гнути другосортну лінію. Але прихильникам творчості Ensiferum, Equilibrium і навіть Eluveitie це должно понравіцца. Епічєскій сімхвонізм, хвентезійний накал страстєй, а також (це, до речі, в новизну для даної команди) math, death-core ритми і ще й йонікова імітація монгольского морінхура у купі дають неплохой такой компот. От тільки би вже підписалися на якомусь лейбелі та підчистили якість звучання. Взагалі було би харашо, дивись, і підтягнулися ближче до першого ешелону. посилання/download

Mors Principium Est - Dawn Of The 5th Era (2014), Melodic Death Metal

Не сильно слідкую за новинками МДМ, тому й відкриттів у даному жанрі давно не помічав. Але останній альбум "фінського морсу" не міг так просто пройти повз мене, враховуючи мою високу оцінку його папереднику 2012 року. Що ж нового запропонували нам гарячі хлопці в цьому давно ізжитом спустошеному жанрі? - А нічого. Все лишилося, як і прєждє: напор-на-кал, потужний саунд і наскрізна мелодика. Але от таким от нехитрим самоплагіатом їм знову вдалося довести, що навіть без додавання металкор модернятини чи струйової елєктронщіни можна ще втримати, зацікавити пересічного метал слухача. Навіть точно не скажу, в чому ж секрет цієї фінської МДМ привабливості. Наче, мелодика не така вже й кетчі, слихалі й подушевнєє. Але професіоналізм, майстерність та щирий підхід до справи бєрут свойо, тому й тягне заслухати "Dawn Of The 5th Era" не один раз. вмикаємо/download

 

Mono - The Last Dawn / Rays of Darkness (2014), Post-Rock

У продовження якости без сумніву обрав для огляду минулорічний дабл альбум від японців Mono. Однак з початком прослуховування, навіть не маючи мегаочікувань, трохи розчарувався. Бо загалом цей опус звучить не свєжо і зовсім не ново. Для поціновувачів творчості Монівської музики не складе особливих труднощів передбачити композиційний розвиток того чи іншого треку нового доробку. Коротше, прес-реліз, який мав нагоду прочитати до ознайомленням з The Last Dawn / Rays of Darkness, теж роздув "Льо Гранда" із "Чака Норіса". На Rays of Darkness очікував, що почую реально нову тяжку металеву сторону Mono, а в результаті з 4-ох треків перший виявився в найкращих традиціях Hymn to the Immortal Winds 2009, другий - монотонним тупцюванням на місці, третій - трішки здивував (але зовсім не імпреснув) вкрапленням екстрим вокалів, ну, а четвертий - геть розчарував безглуздим шестихвилинним нойзовим деренчанням. Ітіго - реально варта уваги лише Recoil, Ignite.

Дещо ліпша ситуація з альбумом The Last Dawn. Цей витриманий у дусі For My Parents 2012, хоч за якістю мелодики програє йому. Щоправда звучання "Останнього світанку" мені більше сподобалося - воно чистіше і виразніше. За душевністю відразу до вуха припав третій трек "Сyclone". The Last Dawn - рівний, виважено мелодійний пйено-гітарний альбум, що поповнить дискографію Mono, однак навряд чи стане у ній коштовною перлиною. download: Rays of Darkness & The Last Dawn

Ne Obliviscaris - Citadel (2014), Extreme Progressive Metal

І хоч ще не всі свята відгуляні, не все бухло випите та не вся їжа з'їдена, пропоную таки відірватися від святкових корит та слуханути свіжу порцію музону. А Новий рік хотілося би почати з якости. Тому на свіже рецензування та відкриття чергового бложного року обрав провєрєний австралійській колєктів Ne Obliviscaris, який у 2012 моцно пульнув таким дебютом, що отримав схвальні відгуки багатьох поціновувачів якісної тяжкої музіки. Щоправда, мова піде про реліз кінця 2014 року. Не зраджуватиму традиціям - мусімо добити всі минулорічні альбуми, а тоді вже й перейдемо до свіжинок 2015 року. Так от, загалом "Citadel" став законним правонаступником свого папєредніка "Portal of I" - все той же меганапор, бластбітний шквал, прогресивність і мелодика. Однак мені він сподобався навіть більше, ніж дебют. Все ж таки, кашка стала пожиже, хлопці розімняли її ложечкою, і тепер смакує більше. Прогресів не зашкалює, сумбуру майже немає, натомість скрипка і чисті вокали зайняли більш вагому роль, і це не може не радувати. Навіть дещо надмірна тривалість треків не перевантажує і не пробиває на втик, а навпаки, вся ця мішана слухається свєжо і цікаво. Однозначно рекомендую і заднім число пропихаю "Цитадель" у топ альбуми року 2014. зашибіщє/download