А тепер трохи окупантської
музики. Насправді, дуже радий, що цей пітерський колектив випустив новий
альбум, який ледь не просковзнув повз мене. Адже майже 7 років мовчання змусили
подумати, що Reelroadъ відійшов у небуття, тому й почав вже забути про цей чудовий
фольковий гурт. Аж раптом долею щасливого випадку натрапив у мережі на їх
четвертий номерний альбум "Выйду за ворота". Для непосвящьонних і
тих, хто призабув, нагадаю, що Reelroadъ грають російську фольк музику але
подають її в осучасненій формі з драйвом бас гітари та ударних, що робить їх
музику більш прийнятною та зрозумілою для пересічного городського фолкслухача.
Приємно також, що рєбйата не відмовилися від свого кельтського минулого і досі
продовжують використовувати айріш інструменти, які додають нового оригінального
забарвлення російській народній пісні. Ну, і звісно, як не відзначити аж 4
прекрасні автентичні вокали (2 жіночі та 2 чоловічі). З таким арсеналом гріх не
порадувати фолкмеломана, що Reelroadъ з успіхом і робить своїм новим релізом,
який б'є, мов джерело, новими, багатьом невідомими, мелодіями старовииної
російської пісні. іспіть
до дна/download
На мою думку, The Project Hate MCMXCIX
- недооцінена команда. Адже у цієї шведської ватаги все на рівні: якісний
саунд, майстерне виконання, фірмова подача і головне - небанальність та
нестандартність музичних рішень. Гурт завжди експериментує, шукає та впроваджує
нові фішки. Щоправда, такий надмірний потяг до прогресивності іноді шкодить
сприйняттю музичних творів колективу. Сумбурна композиційна структура та
середня довжина треків понад 10 хвилин відштовхують багатьох потенційних
прихильників даного колективу. І справді, The Project Hate MCMXCIX можна легко
слухати фоном, однак можна і вникнути в суть, але для цього доведеться
прослухати альбум не один раз. Резонансними також є часті зміни вокалісток,
кожна з яких лишає свій відбиток на творчості команди. Шквальну критику гурт
отримав щодо нової вокалєрши, нєкой Еллінор Асп, яка своїми співами відвернула
бажання дослуховувати альбум до кінця у багатьох екс-совкових металоманів, бо
надто сильно нагадала їм дєтство, травмоване естрадними пєснямі у виконанні
Маші Распутіной та Вікі Цигановой. Ну, але ж загалом - "There Is No Earth
I Will Leave Unscorched" доволі моцний альбум, в який не ввійти-не в'їхати
з першого разу, але якщо харашенько втикнути, то є надія, що вдасться розкусити
цю вкуснєньку твйордую конхвєтку. встромити/download
Від альбому до альбому ця
голландська формація прогресувала і поступово пробивалася на Олімп сімхвонік
металу. А новим релізом The Quantum Enigma просто покаріла мойо сєрдце. Ось
він, ідеальний баланс агресії і мелодизму - майстерне поєднання оркестрового та
металевого звучання. З першого прослуховування віднесу цей альбум до найкращих
у жанрі за 2014 рік. Подейкують, що Xandria своїм останнім лопгплеєм теж
приємно здивувала, але особисто ще не слухав, тому №1 у симфо металі за 2014
рік для мене Epica. Моцний гітарний саунд з бластбітами супергармонійно
переплівся з якісними оркестровками. The Quantum Enigma глибоко заткнув за пояс
все те, що ми чули останні роки від іменитих Nightwish і Within Temptation.
Epica виходить на новий рівень суперякости! переконатися/download
Перше враження від нового Taake -
очікував більшого. Звісно, фірмовий музпочерк і вокал Orjan-,a нікуди не
поділися. Якість саунду теж не викликає нарікань. Тру норвіджіеність відчувається
з перших звуків альбому. Однак за атмосферністю та мелодизмом "Stridens
Hus" поступається попереднику "Noregs Vaapen". Як мені здалося,
на новому релізі Hoest намагався зберегти традиційне звучання norvegian black
metal але водночас намацував шляхи подальшого розвитку. Колишнє загравання з
блюграсом майже відійшло у минуле разом із банджо, проте на "Stridens
Hus" з'явилися риси пост-панку, небайдужість до якого Taake показав ще на
минулорічному епешнику "Klude", перегравши К'юрівський
"Сold". Також слід відзначити появу рок'н'ролл'ьних інфлюенцій, що
нагадало сучасний розвиток Darkthrone. Деякі фрагменти альбому просто таки
звучать як black'n'roll. Водночас, здається, що пісням не вистачає цілісності,
бо деякі внутрікомпозиційні переходи звучать безглуздо і недоречно. На жаль,
навіть після кількох прослуховувань враження про невпевненість формозвучання не
зникло. Cподіваюся, що вже на наступному релізі тик-пик-микання вагання
Орйана у пошуках прогресивності звучання зникнуть, і ми отримаємо більш
цілісний та гармонійний альбом. качнути/download
Ось вам ще один неофолк реліз.
Калінінградці Sunset Wings розкачалися не на жарт. Вже третій рік поспіль
стріляють новими альбумами. І, здається, по-троху приміряють лаври неофолк
формації №1 у регіоні, посуваючи з п'єдесталу славетних Romowe Rikoito. Ну, а
що ж, власне, представляє новий реліз гурту, який присвячений темі дитинства.
Знову чарують гарними мелодіями скрипка, флейта й акустична гітара. На перший
погляд здалося, що цей лонгплей навіть ліпший, ніж попередній. Також зросла
кількість мов виконання: окрім традиційних для Sunset Wings англійської та
російської, можна також почути пісні італійською і навіть українською
(калінінградці записали своє бачення славнозвісного "Щедрика" Миколи
Леонтовича). А ще пісні чередуються невеличкими інтерлюдіями зі звуками
природи, дитячого гомону і таке інше. Lifetime as a Child at Play - дуже світлий та добрий альбум. рекомендую/download
