Ну, а якщо ліричної романтіки вам
недостатньо, і хочеться чогось покрєпчє, тобто сумнішого, пєчальнішого і
трагічнішого, тоді для вас - новий альбум японських композиторів Takahiro Kido
і Tuki Murata, які знову об'єднали свої творчі зусилля під вивіскою Anoice.
Взгрустнуть, попєчаліцца і глибоко втикнуть - ці дії вам комфортно забезпечить
платівка "Into the shadows", яка буде до смаку широкому загалу
слухачів-меланхоліків: від ємбіентоманів до простих любітєлєй нєжной
неокласіки. замислитися/download
Розбавимо тяжку музику легшим
жанром. Зустрічайте другий номерний альбом від мінчан Enau. Прогрес з часів
дебюту помітний. Тут маємо більш збалансований та рівний матеріал. Прекрасні
ліричні, я би навіть сказав, романтичні мелодії допоможуть релакснути та
відволіктися від буремних робочих буднів. спокойствіє/download
Йо-йо-йооой! Так це ж найліпший
український альтернатвивний акт цьогоріччя, принаймні на даний момент. Занижені
очікування, а точніше їх абсолютна відсутність, принесли таки гідний результат!
Тепер і ми маємо свою вітчизняну M.O.P.A! Як добре, що не слухав усі ті сингли,
які передували виходу повноцінного альбому. Тепер маю приємний сюрприз. О є!
Вже й не так шкода, що АННА відійшла у небуття, адже матеріал, який
представлений на дебютному альбомі Вітька Новосьолова і його new Ko. мене
пропер не гірше славнозвісного "Карматрешу". Перший трек
"Впертий" відразу відправляє у нокдаун, а ще згодом
"Отруйний" і "Стриманість" відсилають у повний нокаут. Ех,
мені навіть шкода стало тих рєбйат екс-учасників АННИ, що тепер звуться Latur,
бо про їх бляклий минулорічний дебют навіть нічого й писати. Ось де,
виявляється вся сіль і перець; вокальна харизма Новосьолова рєшаєт! А тепер у
Kompasi з ним є ще й талановитий композитор і виконавець Олесь Целюх, грамотні
клавішні якого зробили колишній аннівській драйв інтелігентним. Та це навіть
краще, ніж My Own Private Alaska, яку я згадував на початку цього ревю, адже
музика Kompas звучить багатше, оригінальніше й насиченіше, ну а про чуттєвість,
душевність годі й говорити. "1" справді може посісти перше місце
серед кращих українських альт релізів 2015 року. Просто візьміть і самі
переконайтеся! крик
душі/download
Напевно, ви вже помітили в мережі
свіженький альбум Moonspell. Не буду тягнути кота у довгий ящик, виришів
позачергово прорецензувати цих многоуважаємих мною португальців, які ще в
далеких 90-х привчали мене слухати, а згодом і полюбити метал музіку. Ризикну
висловити думку, що це найліпший альбум Фернандо і Ко. за останні 14 років.
Дуже збалансований та виважений матеріал. Золота середина між агресивною
темрявою та солодкою готичністю. Якщо зазирнути в історію творчості колективу,
то найближчим по духу та звучанню для даного релізу буде "Darkness &
Hope" 2001 року. Але й тут порівняння лиш умовне, адже кожен альбум
португальських грандів є особливим і своєрідним. Наприклад, на
"Extinct" у кількох треках був задіяний стамбульський камерний
оркестр Mumin Sesler String Group, який додав їм східного шарму. Здається, це
перша спроба гурту додати справжню симфонічність у свою музику, і вона
виявилася вдалою. У деяких композиціях чітко прослідковується душок останніх
робіт Tiamat, ну, а синглова "The Last of Us" так взагалі якась
відверта парадайзлостовщіна середнього періоду. Поверхневообізнані поціновувачі
Moonspell розчули в альбомі "Extinct" навіть сінті-готік вєянія Diary
of Dreams i Depeche Mode, але ми ж то не нуби, і знаємо звідки яйця теліпаються
(неприхована любов Фернандо до Sisters of Mercy відома всім закоренілим фанам
гурту ще з часів "Sin Pecado"). Наостанок зверну вашу увагу на
франкомовну пісню "La Baphomette", яка закриває новий лонгплей. Дуже
оригінальна дарк кабарешна річ. Цікаво, чи матиме продовження такий цікавий
сміливий експеримент у подальшій творчості Moonspell. Будемо чекати на новий
альбум гурту, а поки насолоджуємося різнобарвністю прийдешнього. заінджоїти/download
Після важкого для сприйняття
ісландсього мегаметалепіку варто би було чогось легенького веселенького
послухати. От і стане нам для цього в нагоді свіжий четвертий номерний від
польських українців Enej, які вже здобули славу у Польщі та поступово
завойовують прихильність українців. Можливо, ви вже чули їх спільний з Чубаєм
та Леньо душевно-ліричний мегохіт присвячений українським воякам "Біля
Тополі" (якщо ні - то відєо подаю нижче), який також увійшов до нового
альбому "Папараноя". Шоби багато не писати, а швидше перейти до
прослуховування, охарактеризую цей ЦД коротко: балканізований, клезмеризований
припанкований фолк рок, в якому є і лірика, а є і традиційні для Енея
енерегійні забійники. П.С.: якби раніше не чув видатну народну пісню сербських
циганів "Durdevdan" чи "Ederlezi", подумав би, що
"Гори Мої" - то наша рідна; так майстерно вдалося Енею її
українізувати. качнути/download
