Сьогодні обійдемося без мітолу.
Пропоную релакс та відпочинок. Литовка Аліна Орлова нарешті нагадала про себе,
бо вже й почав підзабувати це, колись юноє, а тепер вже, можна сказати, молодоє
дарованіє. "88" - це третій повноформатний альбум цієї співачки. На
ньому стало ще більше експериментів з електронним звучанням. Констатую також
віддалення від акустичного фортепіанного виконання, навіть голос Аліни звучить
дещо інакше, вже не так по-дитячому наївно, якось більш стримано. Хоча, це,
напевно, скоріше мінус, ніж плюс. Ну, а загалом дуже приємний, ненав'язливий,
легкий для сприйняття альбум. атдахнуть/download
Неочікувано натрапив на новенький
реліз від австралійських пост-рокерів Solkyri. Пам'ятається, попередня платівка
цього колективу була дуже слухабельна і приємна. Тому сподівання мав завищені.
За два минулі роки Solkyri із тріо перетворився у квартет, може, це й стало
причиною композиційного ускладнення музики. Однак це "покращення"
пішло в сторону прогресивності, а мені хотілося знову насолодитися
неокласичними трюками цього ансамблю. Ех, скрипка та віолончель лиш
фрагментарно з'являються у другій частині альбому, а цього замало. Та й колишня
душевність теж десь зникла. Дещо розчарований, бо ці сіднейці можуть краще, але
то таке. дегустнуть/download
Не зрадів і не розчарувався,
нейтральні враження від нового альбому Peste Noire. Можна навіть сказати, що на
"La Chaise-Dyable" значною мірою відчутний самоплагіат. Але це точно
не завадить палким прихильникам гурту заінджоїти чи навіть заторчати від цього
альбому. Адже всі експериментальні штучки-трючки та фірмовий саунд на своєму
місці. Навіть доля мелодизму зросла, а сумбуру поменшало. Коротше, велкам, як
то кажуть. Тримайте свіжу порцію алко дрочерського сільського нуар шансон блек
металу від переконаного націонал-анархіста La Sale Famine! заторчати/download
Ех, більшого я очікував від цього
англо-саксонського дуету. Підкачали цього разу "предки". А раніше ж
зарекомендували себе дуже гарно, а особливо у плані мелодизму. Хвайні такі
тьюнси вигравали. Ну, в принципі мелодії й на цьому альбомі в достатку, але якість
їх вже не та. А ще більше напружують пластикові барабани, ех, це взагалі не
"ком іль хво". Ніззя же так у наш час! Коротше, здалося мені, що
братці просто штампонули цей альбум, аби було, не доводячи його до реального
пуття. А могли би постаратися! лінк/download
Здається, зовсім недавно слухав
альбом "Manala" цих фінів, а насправді вже минуло три роки. Та й
взагалі, наче вчора ще ганяв на cіді патіфоні мало кому відомий на той час
Shaman, який тільки-тільки трасформувався у Korpiklaani, а часу-то, ой, як
багато пройшло. За ці 12 років гурт став одним з найвідоміших у жанрі фолк
метал, а його фірмовий алкотреш почерк впізнається з перших нот. Світове
визнання, мажорні лейбли, супер якісний саунд - усе це реалії теперішнього
Korpiklaani. Перебуваючи у тотальному комфорті, можна й нічого не змінювати,
тому на свіжому дев'ятому номерному альбомі фінської команди - жодних
відкриттів, жодних несподіванок. Для всіх фанів гурту - чергова порція
бадьорого роздовбайського хумпа фолк металу. І ті, кому подобалася творчість
Korpiklaani раніше, безумовно, оцінять і свіжак "Noita", адже в ньому
є все те, за що люблять цей гурт. І хоч, напевно, з першого прослуховування вам
не влізе в голову якийсь конкретний стовідсотковий хітяра, на зразок
"Vodka" чи "Tequila", однак вже з перших треків альбум запалює
і підриває ноги у танок. Не знейшовши у треклісті знайомої назви алко напою,
довелося звернутися до гуглтранслейтора, і таки нарив - цього разу хлопці
частують всіх Sahti (так сказать, натуральною бражкою); теж непогано.
Порадували на "Noita" і акордеон з скрипкою, які тут особливо
виразні, і тепер лупашать не лише в унісон з гітарами, а подекуди видають
хороші соляки. Коротше, ще один моцний альбум у дискографіїї Korpiklaani! рекомендую/download
