О єєє! Крістофер Йонссон почув мої побажання, а, може, й не почув але зробив правильно! Нова музика - нова назва. Luciferian Light Orchestra - новий проект фронтмена Therion, в якому він щедро розкриває свою приязнь та мєголюбів до рок музики 70-х рр. Думаю, ви ще пам'ятаєте нетиповий крайній реліз Therion 2012 року "Les fleurs du mal", в якому вже були відчутні любовні хвлюїди Йонссона до хвранцузького шансону 60-70-их рр. Так от та платівка могла би цілком вписатися у хвормат Luciferian Light Orchestra. Але ж перейдімо, власне, до однойменного свіжака. Чесно кажучи, не дуже то й люблю я увесь цей вінтаж, однак визнаю, що альбом таки вдався, і всі фани окультного року із сорокарічним душком будуть у захваті. Радує, що музика даного проекту увібрала в себе певні теріонівські фішки зразка A'arab Zaraq - Lucid Dreaming а ще, що не скотилася у відвертий занудний стоунер. Даний реліз триває трохи менше 34-ох хв., тому точно не набридне вам, навіть якщо ви не цінитель такої музики. А деякі композиції цілком тягнуть на звання шлягера, бо прокачують з першого прослуховування. зацінити/download
Продовжимо фолк металеву тему з гуртом Lappalainen. Що ж то за "лаппалаінен"? Хвранцузька банда з фінською назвою, яка грає, як ірландці та швейцарці. Ага, і таке буває. П'ять років виношували ці гурмани свій первісток. І нарешті отелилися. Результат зовсім непоганий. Хароший саунд, кач і мелодика на добротному рівні. От правда, як і в попередньому дописі, тут теж без новизни. За основу взята творчість Cruachan (переважно середнього періоду) та Eluveitie. Якщо вам такий сплав до душі, тоді без вагань впєрйод! сцилочка/download
Щось давненько не звертався до свого коронного жанру. А там застою не буває. Нові колективи з'являються нон-стоп! У цьому дописі мова піде про дебютну платівку гурту Kanseil, який поповнив лави італійського фолк мітолу. Правда, поки що не в якісному, а лише в кількісному плані, бо новизни на альбумі "Doin Earde" рівно нуль. Хоч хлопці й намагалися замутити смачну пасту-мішанину із фолку, хеві, паган блацку і трешу, однак не впечатлілі. Ізбито, ізжито, ізмито. Місцями нагадує ранній In Extremo, ще й якість звучання теж із минулого. Іноді переходять у традиційний італійський фолк павер, а ще бува додають приблекованої агресії. Ну, і арсенал народних інструментів у повному комплекті: кантеле, бузукі, вістли, бегпайпи - повний фарш. Але все це не прьот і не бере за душу. Тра ще працювати пацанчєгам, то, може, з часом буде ліпше. ознайомитися/download
Після деткорового качу пропоную релакснути з грандами готік дарквейву Illuminate. Йохан та Сільвія Бертольди не зраджують традиціям та стабільно радують якісними альбумами. Ось і цього разу не підвели. "Gezeichnet" йде за милу душу: роментік тьюнз легко проникають через вуха та засідають у голові. Для тих, кого втомила Lacrimosa своєю симфо пафосністю, іллюмінати - оазис відпочинку. Дуже легкий та ненав'язливий альбомчег, у міру електронний, у міру готишно роковий. качаємо/download
Для ранкової бадьорості підготував неочікувано файний реліз від українського гурту Azgard. Cпочатку судячи з назви гурту, думав натрапив на черговий низькоякісний вікінг метал вітчизняного розливу. Однак тернополяни грають у зовсім іншому жанрі. Не скажу, що почув щось мега свіже та оригінальне, але в контексті української музики таких робіт дуже мало. Альбом "На зламі дня" може похвалитися мегамайстерним звучанням - файно накрутили. Порадували гідним рівнем. У музичному плані це приджентований deathcore з math-овими інфлюенціями. Технічно, потужно і качово. Також порадувала україномовна лірика, яка охопила різноманітну тематику: від гостросоціальної до воєнної. Чудовий реліз, рекомендую послухати/download
