Ця сторінка повністю присвячується музиці. На радість і в кайф усім справжнім меломанам. Для кожного, кому музика – не просто набір звуків, а стан життя і спосіб мислення. Тут ви знайдете рецензії на новинки вітчизняної та закордонної музики. Специфіка рецензування – жива комічна суб’єктивна форма, збагачена різноманітними лексичними та стилістичними засобами. Отож, гайда в безмежний світ музичних відкриттів!
"Вот такая, блін, вєчная моладасть". Ні, Чиж тут ні до чого. Але саме пісня з назвою "Eternal Youth" відкриває новий шостий номерний реліз нідерландців An Autumn For Crippled Children. Рєбйата не здають обертів - клепають альбуми фактично щороку. Цього разу кинулося в вухо звукове покращення, нарешті дещо розбавили ту густючу кашу, прорідили трохи. А так все на місці, стабільно і без змін: депресивний скрім, засунутий на бекграунд, акцентовані ритмічні малюнки ударних, шугейзові гітарки і трохи електроніки. легкоусвояємо/download
Ну, а з творчістю цієї чарівної тру норвіджіен білявки познайомився випадково. Katherine Shepard була помічена мною як гест-вокалістка на одному з треків крайнього альбуму Alcest. І як виявилося, вона має свій сольний проект, котрий зветья Sylvaine. Ще в травні цього року на відомому французькому лейблі Season of Mist був виданий другий номерний альбум Sylvaine. Будучи досить самодостатньою творчою ісібистістю (Katherina cама виконує вокальні партії, грає на басу, гітарі, синтезаторі), вона, все ж таки, залучилася підтримкою Neige-а, який допоміг їй грамотно записати ударні. У результаті вийшло все доволі сімпатічно. Гарна осінньо-мрійлива наливочка з блекгейзу та дрім-попу в адном хвлаконє. рекомендую/download
Попередньо переглянувши відео на заголовну композицію із нового дев'ятого номерного альбому японців Mono, подумав: "Ось воно, нарешті знову повертаються до мощнєйшої стіни звуку, знову набувають пост-металевих ознак". Але коли прослухав повністю новий реліз, то зрозумів, що відео те виявилося кидаловом-заманухою для створення wow ехвекту. "Requiem For Hell" аж ніяк поц металом не назвеш, до того ж, і притаманної Mono мега душевності тут теж немає. Ні, я не стверджую, що цей реліз є шлаком та відстоєм. Насправді, він хороший, і, певно, якби я почав ознайомлюватися з творчістю гурту саме з цієї платівки, то був би у мега ейхворії та захваті. Однак, коли слухаєш Mono не перший рік, то знаєш, що ці рєбйата здатні на щось значно більше. На жаль, дуже прикро, але таких неймовірно глибоких композицій як "Ashes in the Snow" чи "Burial at Sea" (все ж таки, п'ятий номерний з оркестром був шедевральним) ви тут не почуєте. Симфонізм відійшов у небуття, а ті незначні партії скрипічних у перших двох композиціях альбому малопомітні та й не чіпляючі. Як і у випадку з новим доробком Alcest, тут теж поскаржусь на короткий хронометраж (лише 36хв). Заголовний трек альбому чомусь обрізаний навпіл, такий собі radio edit version (якраз бракує качової частини, яку можна було чути на прем'єрному відео). Фінальна композиція "The last scene" якась прохідна тринькалка. У підсумку маємо лише три з половиною повноцінних, вартих уваги, треки. скуштувати/download
Разів зо п'ять послухав новий реліз (до речі, п'ятий номерний) Альцеста і так і не зрозумів, чи він мені сподобався. Але спершу про обкладинку - зображення японоподібної особи жіночої статі викликало певне здивування. Як виявилося, цей альбум Neige написав під враженнями від перегляду аніме "Принцеса Мононоке", а японське слово "Kodamа", яке дало назву платівці, означає "дух дерев" або "ехо". Ну, наче з передмовою закінчив, тепер, власне, про музику. На радість всім олдовим фенам гурту Alcest фактично повернувся до витоків. Знову чуємо блекгейз зі скрімами, а не приторний дрім-поп, як то було на "Shelter", хоча солодкий шелтерівський присмак лишився. Із новизни: частково електронне звучання клавіш, зокрема у заголовній композиції, гітарна акустика подекуди нагадує Cure, тремольні партії за атмосферою стали подібні на Mono (недарма у них спільний концертний євротур на підтримку своїх свіжих альбумів). Ну, а так-то всьо папрєжнєму. От тільки лонгплеєм якось і важко назвати цю платівку, бо якщо відкинути ембієнтоподібну "Onyx" та бонусну аморфну бриньчалку "Notre Sang et Nos Pensées", то загальний час звучання складе менше 40 хвилин. харошого панємножку/download
Ніколи не розумів, через що такий ажіотаж та палкі обговорення цього Амаранта. Як на мене доволі посередньо і третьосортно, просто подано все в грамотній продюсерській обгортці. Ну, звук смачний, є хітові мелодії. Але ж це вже абсолютний попсєнь. Який мдм? Який павер? Тут відвертий, неприхований євроденс з типовими для жанру гоцалками і заспівами в дусі ла-ла-ла, на-на-на-на і о-у-о-у-о. Пряма дорого на Євровізію, думаю, там їх чекає значно більший успіх, ніж у колах мідолістів. Нехай там продовжують справу своїх шведських предків-земляків E-Type. загоцати/download
