Einvigi - Yö Kulje Kanssani (2022), Post-Metal/Blackgaze

Відкриттям сьогоднішнього дня для мене став фінський квартет Einvigi. Не чув їх дебютного релізу 2020-го року, але нинішній свіжий альбум - це тотальний воршіп "альцестовщині", у хорошому розумінні. Адже альбом у фінів справді непоганий вийшов. Дуже мелодійний і світлий, але водночас і в тотальний зефір не скочується. Є тут і швидкісні бластбіти, і трохи скріму. Все зроблено доволі якісно й збалансовано. Однозначно, один із найкращих зразків "альцестовщини", які мені доводилося чути. 

Foxtails - Fawn (2022), Art-punk/Screamo

Такі релізи геть рідкі для блогу, бо не дуже полюбляю скрімо. Але в пошуках d-beat/crust і post hardcore із струнними випадково натрапив на ось цей цікавий американський колектив. "Лисячі хвости" майстерно поєднали у своїй музиці math-post-rock, alternative, post hardcore i, звісно, screamo. А ще додали багато скрипки, яка принесла якийсь фольковий душок. Радує вухо також багатогранний жіночий вокал - від чистоголосся до суперагресивного скріму. Безперечно, пропоную ознайомитися із цим непересічним альбомом. 

Infinityum - The War (2022), Epic/Blackened Death Metal

Здається, непоганий був дебютний альбом у цих французів, але це не точно, бо вже не пам'ятаю. Тому, про всяк випадок, вирішив ознайомитися із новим доробком, тим паче, що один у них я вже пропустив. Ну, а нова робота доволі майстерно записана і звучить потужно. Місцями так напористо, що навіть нагадує італійців Fleshgod Apocalypse. Але як то часто буває, все добре але хітовості не вистачає, матеріал не чіпляє, влітає і відразу вилітає, ніц не запам'ятовується.

Depressed Mode - Decade Of Silence (2022), Symphonic Death/Doom Metal

Ще фінського думця підвезли. Deppresed Mode вивалили третій номерний реліз, і відразу скажу, що це буде цікавіше, ніж цьогорічний Shape of Despair. Потужно, мелодійно з якісним звучанням. Моцний гроул,  чоловіче чистоголосся (таке собі), жіночий бек (хороший), ненав'язливі клавішні, ну, і гітарно-ударна частина теж на рівні. Але, як і раніше, чогось таки цьому ансамблю не вистачає. Варіативності (якщо про таке можна казати в контексті жанру), чи то пак, впізнаваності. Одним словом не вистачає оригінальності. А так то геть непоганий реліз.

Crematory - Inglorious Darkness (2022), Industrial/Gothic Metal

Ще одні динозаври ніяк не вимруть, хоча вже давно вижали із себе все, що можна було. Напалмівська голка досі тримає в тонусі, мусять стабільно щодвароки видавати новий альбум. По матеріалу скажу, що тут все стабільно хрестоматійно: не гаряче й не холодно. Crematory як Сrematory, що в 90-х, що тепер. Для особливих ностальгіків навіть перезаписали і включили в цей альбум німецькомовну версію невмирущого хіта 1995 року "Tears of Time". Ну, хоча б заради цього можна вже разок послухати цей альбом.