Одна з моїх улюблених пост метал банд розродилася третім номерним альбумом. Після двох прослуховувань трохи розчарувався, бо тягучих пост металевих рифів стало мало та й віолончель цього разу якось геть на заднє тло засунули. Натомість неокрасту тепер хоч відбавляй, по суті, лише останній трек може похвалитися зміною ритмів і виразною постметал мелодикою, всі інші треки чисто крастові (ну, окрім передостанньоого коротенького інструменталу). Ех, могли б і краще.
