ShareThis

05 грудня, 2022

Golgotha - Mors Diligentis (2022), Melodic Death/Doom Metal

А це справді неочікувана знахідка. Здавалося би, за стільки років вже всіх європейських грандів одного з улюблених жанрів добре знаєш. Якось Іспанія асоціювалася в мене більше з геві й павером, а про існування Golgothа, яка ще з середини 90-х навалювала добротний death/doom, я і не знав або дуже призабув. У 2019 команда відродилася після 15-річного занепаду і заграла, як то кажуть, новими барвами. На новому релізі маємо добрезаписаний вінтажний готік дум-дет із двома фронтвумен вокалістками (екстрим та чистий вокали). Дуже тепле знайоме звучання, ностальгією так і віє. Місцями звучить наче змішали The Gathering із Opera IX. Якість.

Timor Et Tremor - Realm Of Ashes (2022), Pagan Black Metal

А цей німецький квартет я вже колись давно тут згадував. Грають дуже пристойний паган блек. Добре зіграно, добре записано. Матеріал дуже мелодійний і чіпкий. Німецька якість не підвела у черговий раз.

Eternal Solitude - The Gates Of The Beyond (2022), Death/Doom Metal

Доволі неочікуваний і хороший реліз із Бразилії. Eternal Solitude утворилися ще у далекому 1995 році, а видали свій дебютний повнограй аж тепер, у 2022-му. Проте у музичному плані - це матеріал наскрізь просочений духом кінця 90-х - початком 2000-х. Приємно слухається, навіть дещо ностальгічно.







15 листопада, 2022

Death Comes In Waves - Not Of This World (2022), Melodic Black/Death Metal

Не ново, не свіжо, але доволі мелодійно. А головне - слухається легко й ненав'язливо. Це другий номерний альбом німецької команди Death Comes In Waves. Побудований на стандартних шаблончиках мело-атмо блеку з рідкими вкрапленнями мелодету. Фоном йде дуже добре, навіть у деяких фрагментах геть чіпляє вухо ця щемлива тремоло гітарка. Рекомендую.




Drudkh - Всі Належать Ночі (2022), Black Metal

І знову харківський Drudkh привертає нашу увагу до творчості маловідомих українських поетів. Цього разу в альбомі використовується творчість репресованих сталінським режимом Яківа Савченка, Стапана Бена та Антіна Павлюка. Щодо музичної стилістики, то тут - без сюрпризів. Доволі очікуваний матеріал з фірмовим почерком і без жодних експериментів. Журба та смуток овівають, осінній настрій панує.