The Crawling - All Of This For Nothing (2023), Death/Doom Metal

Зовсім випадково натрапив на доволі міцний дет-дум альбом, витриманий у найкращих канонічних традиціях. Не помічав раніше це північноірландське тріо, яке виникло ще у 2014 році і видало 3 повноформатних релізи. Слухаєш і поринаєш десь у 90-ті. Середній темп, приємна мелодика і гроул зовсім ненав'язливий, який вдало доповнює інструментальну частину. Ностальгічний реліз, ще й добре записаний - рекомендую слухати.

An Autumn For Crippled Children - Closure (2023), Post-Black Metal/Shoegaze

Якщо не помиляюся - це ювілейний десятий номерний лонгплей від нідерландців An Autumn For Crippled Children. Тому, звісно, не міг пройти повз. Традиційно слухаю і традиційно нічого нового тут не чую. Знову нейтральна така шугейзова крякалка, без яскравих номерів. Десь трохи краще, десь трохи гірше, але загалом все дуже рівно й передбачувано. Але фоном залітає на раз-два; для робочого звукового бекграунду згодиться.

Lombolo - H​ä​r Och D​ä​r (2023), Folk Metal/Rock

Друга частина (лонгплей) фолк метал стьобу від шведських музик Lombolo. Чуємо тут багато алюзій на творчість інших фолк метал гуртів, зокрема Alestorm, Skalmold, Vintersorg, Trollfest і ще й на айріш фолк рок загалом. Коротше, заміс із усякого фолк металу та фолк року. Трохи кустарно, кострубато, але разок-другий можна прогнати.

Godthrymm - Distortions (2023), Epic Doom Metal

Зовсім непомітно вийшов свіжий альбом британців Godthrymm, але уваги він насправді вартий, а особливо тих, хто шанує олдскульний дум. Тужливі мелодійні гітарні рифи, епічний настрій та чітка, неспішна ритм секція. До слова, у складі є колишні учасники My Dying Bride, люди, так сказать, з досвідом, які точно тямляться на олдскулі. Послухав альбом із задоволенням, ех, приємний ностальгічний шарм.

Valkeat - Fireborn (2023), Folk Metal

Неочікувано винирнув другий номерний альбум від фінів Valkeat. Пригадую, дебютник у 2017 році був бадьорий і хітовий, тому й до новинки були завищені очікування. На жаль, сталися деякі зміни. З позитивного - якість зведення й запису стали кращими, а з негативу - перехід на англомовну лірику і зменшення ролі кантеле. Натомість стало багато якогось напищеного пафосного клавішного симфонізму, якого не було раніше. Радує, що все ж таки, хукові треки є, та й загалом доволі непоганий комерційний реліз.