Massen - Gentle Brutality (2023), Symphonic/Melodic Black Metal

Дуже зайшов мені цей новий лонгплей від білорусів Massen, які, як і багато інших їх колег-співвітчизників, емігрували закордон (нині проживають в Німеччині). Гарно зведений, записаний та майстерно виконаний матеріал. Добре витриманий баланс між агресією там мелодизмом, що повністю відповідає назві цього альбому. Та й загалом дуже вдале поєднання sympho, black, death ще й на додачу елементи crust та інші експерименти. Очікував, що буде хороший реліз, але у даному випадку навіть перевершили мої очікування. Композиція "Disgusted" - суперхіт, як на мене. Коротше, качовий альбум, який точно заслуговує на потрапляння в топ року.

Soen - Memorial (2023), Progressive Metal

Подобається мені ця шведська група з українським басистом.  Із задоволенням слухаю кожен новий альбум, починаючи з 2017 року. Ось і свіжий реліз не став винятком. Дуже класне, якісне звучання та запис. Можливо, трохи менш хітово, ніж на двох попередніх платівках, але всеодно дуже добре. Відзначу треки "Violence", "Hollowed" і заголовну "Memorial". Такий мас-маркет прог мені до душі.

Skálmöld - Ýdalir (2023), Viking/Folk Metal

У принципі, очікуваний реліз від файних ісландців. Але, здається, мені що після мегауспіху попередніх релізів та виступів із симфонічним оркестром вже важко зробити щось краще у даному напрямку без новацій та експериментів. На цьому новому лонгплеї команда продовжує свій проторений шлях, і на жаль, нічого нового не імплементувала. Є пара-трійка хітових треків, як от 4 і 5, але загалом все дуже передбачувано і хітовості таки не вистачає, а ще стало якось менше приємних чистоголосих хоралів. Даю цьому альбому середню оцінку. Тра щось змінювати, бо стагнація вже проглядається.

The Crawling - All Of This For Nothing (2023), Death/Doom Metal

Зовсім випадково натрапив на доволі міцний дет-дум альбом, витриманий у найкращих канонічних традиціях. Не помічав раніше це північноірландське тріо, яке виникло ще у 2014 році і видало 3 повноформатних релізи. Слухаєш і поринаєш десь у 90-ті. Середній темп, приємна мелодика і гроул зовсім ненав'язливий, який вдало доповнює інструментальну частину. Ностальгічний реліз, ще й добре записаний - рекомендую слухати.

An Autumn For Crippled Children - Closure (2023), Post-Black Metal/Shoegaze

Якщо не помиляюся - це ювілейний десятий номерний лонгплей від нідерландців An Autumn For Crippled Children. Тому, звісно, не міг пройти повз. Традиційно слухаю і традиційно нічого нового тут не чую. Знову нейтральна така шугейзова крякалка, без яскравих номерів. Десь трохи краще, десь трохи гірше, але загалом все дуже рівно й передбачувано. Але фоном залітає на раз-два; для робочого звукового бекграунду згодиться.