Deadly Carnage - Endless Blue (2023), Atmospheric/Post-Black Metal

Ще хочу поділитися новою знахідкою - це новий реліз італійського гурту Deadly Carnage. Команда грає ще з 2005 року, але якось не траплялася мені досі на вуха. Протягом усього творчого шляху еволюціонувала та урізноманітнювала своє звучання. Нині ж музика колективу поєднує у собі блекгейз (вплив "альцестовщини" дуже відчутний), пост метал, прог дум і навіть трохи фольк. Екстрим вокалів тут немає взагалі, зате фрагментами присутні струнні фольк інструменти, як от різні там лютні, бузукі, ерху і вплелися вони у цю мішанину дуже гармонійно. Безперечно, альбом вартий уваги.

On Thorns I Lay - On Thorns I Lay (2023), Death/Doom/Gothic Metal

А ось і заявочка на жанрову перемогу цього року. У легендарних греків On Thorns I Lay нині суперювілей - 30 років творчості та 10-ий номерний повноформатний реліз. Тому тут просто гріх не ознайомитися. Щоправда, зі старого складу залишився тільки гітарист, навіть вокаліст пішов вже на пенсію, і на цьому релізі вже чуємо нового чувака вперше за всю історію банди. Але відзначу, що вокальна заміна дуже гідна. Новий мен гроулить навіть агресивніше й потужніше, як мені здалося. Та й загалом рівень та якість запису та зведення на високому рівні. Вже з першого треку так навалюють, що можна подумати, що це Septicflesh, не вистачає тільки бластбітів. Зате від септіків запозичили орієнтальні інфлюенції, ну, дуже подібна атмосфера (а оці вкраплення якоїсь дудки схожої на дудук та бренчання на якійсь східній мандолінці - дуже мені до душі, хотілося би такого ще більше). Загалом моцний реліз, в якому безперечним хітом для мене є останній трек "Thorns of Fire", на який дядьки ще й відос зробили. Рекомендую.

Lord Of Shadows - Echoes Of Yore (2023), Gothic/Doom Metal

Ну, от і пішли по-справжньому осінні релізи. І що це в нас за незнайома назва? Lord of Shadows  - думовий проект тіпочка з атмоблекового Sojourner. І найцікавішим у дебютній роботі цього проекту є вокальна участь Аарона з My Dying Bride та Хайке з Draconian. Ці двоє тут не просто гестять в одній композиції, а дуетять в стилі beauty and beast практично у всіх треках. Чистої води канонічний готік дум, все за стандартами, все за шаблонами. Проте відзначу, щось чистий вокал Аарона мені тут не сподобався, здалося, що якось він криво тут звучить. Загалом, мабуть, якби не знатні вокалісти, то й не звернув би на цей альбом увагу, бо в інструментальному плані йому дуже не вистачає яскравих мелодій.

Dark The Suns - Raven And The Nightsky (2023), Melodic Death/Gothic Metal

Саме час після безликого свіжого лонгпеля October Tide послухати щось душевне в улюбленому жанрі. І в цьому нам допоможе абсолютно випадково знайдений мною альбом фінського ансамблю Dark The Suns, а по суті, сімейного дуету, до якого час від часу доєднуються інші музиканти. І мушу сказати, тут все так, як ми любимо, хрестоматійно: смачний потужний гроул, мелодійні передньопланові клавіші і середньотемповий ритм + легкі акценти жіночого вокалу, які додають трохи готичності цьому мелодетдумовому коктейлю. Ще більше здивувався, коли дізнався, що гурт існує ще з 2005 року і має в своєму арсеналі аж 5 повноформатних релізів. Гайда ознайомлюватися.

  

лоубаджіт відосики наганяють ностальгію за 90-ми

October Tide - The Cancer Pledge (2023), Melodic Doom/Death Metal

Наче й нічого вже не очікував від цих шведів, але розчарування таки присутнє. Передбачувано якісне звучання та виконання, але знову якийсь безликий матеріал. Наче й все на своєму місці, збалансовано, фірмово, але геть без душі, нічогісенько не чіпляє. Після кількох прослуховувань так і не зміг виділити бодай один яскравий номер, на жаль.