Lights & Motion - Wonder (2024), Post-Rock/Ambient

І знову приємна мелодійна музика від шведського ванменбенду Lights & Motion. Втомилися від всякої блечини, груву, дету і такого іншого - тоді вам точно сюди. Легенький, повітряний, світлий і теплий новий пост-роково кінематографічний лонгплей від гетеборзького музиканта вже чекає на ваші вуха. Як то кажуть, рілакс енд інджой.

Peklo - Supostat (2024), Black Metal

Ну, це просто якесь свято українського блеку. Знову доволі якісний міцний реліз. Це третій лонгплей українського гурту Peklo, який виконує швидкісний атмосферний блек метал із прогресивними інфлюенціями. Матеріал непозбавлений мелодійності, хоча вона не дуже розлога. Мабуть, це буде комплімент, якщо скажу, що місцями мені цей альбом навіть нагадував творчість Ihsahn, Безперечно це файна робота, яка гідно поповнить фонд українського блек металу.

Schattenfall - Death's Eternal March (2024), Atmospheric Black Metal

І знову повертаємося до українського емігрантського. Доволі плодовитий цей хлопчина із Одеси. Це третій повноформатний реліз його основного проекту Schattenfall. І якщо у випадку з Der Ghul можна було провести прямі паралелі з Hate Forest, то тут дуже відчуваються алюзії на Drudkh, як у звучанні, так і в ліриці (тут вона україномовна і, здається, навіть авторська, хоча за стилем дуже схожа до поезій українських поетів першої половини двадцятого століття). Сум, відчай, забуття, зневіра, страждання й смерть - усе це на вас чекає у композиціях цього альбому. Приємного прослуховування.

Rhapsody Of Fire - Challenge The Wind (2024), Symphonic Power Metal

Не міг пройти повз новий альбом легендарних італійців. Тут все очікувано й без жодних сюрпризів. Класичний такий, хрестоматійний симфо павер із рідкісними вкрапленнями фольку (є трохи волинки й дудок). Ну, а загалом можна сказати, що це жована-пережована жувачка, Проте, якраз добре під таке відпочити у перервах між ознайомленням із новими блек метал релізами.

Der Ghul - Hunger Anger Decay (2024), Black Metal

Щось так добряче блеку насипало останнім часом, і знову українського. Ну, точніше емігрантського. Як видно з метал архівів, це дебютний лонгплей одесита, який виїхав до Німеччини. Ну, і можу сказати, що матеріал доволі таки якісний - щільне, потужне напористе звучання в дусі Hate Forest. Неозброєним вухом чутно, що автор небайдужий до творчості славетного харківського колективу. І це добре, адже йому вдалося зробити дуже якісну міцну роботу. Було би ще краще, якби й лірика була україномовна.