Thalarion - Cryopreservation (2024), Melodic Death/Gothic/Doom Metal

От чого не чекав, так це нового альбому від зубрів словацького готік дум-дету Thalarion. Але в пам'яті навіть ще трохи досі жевріє їх творчість з початку 2000-х. Прослухавши цей новий доробок, можу сказати, що в музиці цих словаків мало що змінилося за останні 20 років, а точніше - нічого не змінилося. Досі звучать канонічно, традиційно для цього жанру, так, як ми колись це любили. Реліз для ностальгічних спогадів - те, що треба. Увімкни й поринь у минуле.

Together To The Stars - The Fragile Silence (2024), Post-Black Metal

Здається, рано я списав цих шведів. Після невдалого альбому в 2020-му вже нічого від них не чекав. А вони взяли й здивували. Третій повноформатний реліз видався славним. Тут є мелодії, які відразу чіпляють вухо і змушують мугикати в унісон. А ще хлопці запросили парочку скрипальок, які додали ще більше чуттєвості їх музиці. Коротше, це точно один  із найкращих пост блекових альбомів, які мені траплялися у 2024 році.

The Black Dahlia Murder - Servitude (2024), Melodic Death Metal

А цим дядька, здається, пора вже на пенсію. Знову черговий вимучений реліз. Ну, грає і грає, але зовсім не чіпляє, ну, хіба краєм вуха зачепився за "Transcosmic Blueprint". Ще привернули увагу цимбали в інтро й аутро - це справді щось новеньке для цього колективу. Але тра щось з цим робити - додали би ці цимбали у всі треки як повноцінний інструмент - ото було би здивування й свіжина! Бо інакше все дуже нудно й пережовано сто разів. Гурт очевидно у глибокій стагнації. Даєш новизну, або на пенсію!

Slechtvalk - At Death's Gate (2024), Melodic/Epic Black Metal

Чесно кажучи, не пригадую таких хлопців, певно, творчість цього нідерландського ансамблю пройшла повз мене. А виявляється, музикують вони вже 25 років і мають аж 6 повноформатних альбомів у своєму доробку. Оцей крайній "At Death's Gate" - доволі потужна, енергійна робота, яка окрім шалених бластбітів й згустку агресії може похвалитися ще й фрагментарними чистими чоловічими вокалами, клавішами і навіть скрипковими (баладка "Enshrouded" тому файне підтвердження). Рекомендую до ознайомлення.

Silhouette - Les Dires De L'âme (2024), Atmospheric Black Metal

Французького атмоблеку підвезли. Це дебютний лонгплей гурту Silhouette, і тут нам пропонують зацінити прийом the beauty and beast в постблековому прочитанні. Відзначу файну якість запису й продакшену. Реліз пропонує дуже щільний, монолітний саунд з шугейзовими жіночими співами, які чередуються із депроблековими чоловічими шрайками. Міцний якісний матеріал, щоправда трохи монотонний, поодинокі вкраплення акустики недостатньо урізноманітнюють цей реліз. Ну, і основний недолік - відсутність чіпких мелодій. Навряд захочеться переслуховувати цей альбом пізніше, але гурт переспективний, думаю, в подальшому зможуть ще приємно здивувати.