В останній
день осені увімкнув цей Хвен, а від нього ні холодно, ні жарко. Так, с лєгонца
лиш тепленько. Насправді, очікував більшого від четвертого номерного цього
лондонського тріо. Тим паче, що вони вже гарно себе зарекомендували. На
"Carrion Skies" мені знову ж таки забракло душевності. Наче, все ж
майстерно, технічно, атмосферно, а от за ніточкі души не торкнуло. Хотілося
більше м'якості, а цей альбум навпаки вийшов агресивнішим, ніж попередній.
Проте це в жодному разі не нівелює загальну музичну цінність нового релізу Fen,
який є майстерним зразком поєднання black i post-rock, без домішок сладосного
дрім попу чи зехвірного шугейзу, натомість з нотками прогресіву та навіть
легкими акцентами math,-у. качаємо/download
Свєршилось! Нарешті я спромігся вдумливо послухати та скласти своє
враження про новий альбум всіма нами горячо любімой Анни-Варні Кантодеа. Перше,
що спало на думку - надто плодовитою ці 3 останні роки стала Анька, ой нє
к добру це. З таким от тривожним предчувствієм почав ознайомлення з
"Mitternacht". Однойменна відкривачка та наступний трек
"Beautiful" трохи заспокіїли та навели на хорошу думку про
прєдстоящій к прослушиванію альбум. Ну, але вже 2 наступних піснеграя дещо
понизили планку: ні рімейк народної пісні іспанських євреїв, а ні коврик на
"Бенг бенг" особо не зачепили й не здивували. Короткометражка "The Boy Has Built A Catacomb" - хароша (такий
Sopor мені подобається), але це ж якийсь фрагментарний самоплагіат (тейкен фром
"There Was A Country By The Sea"), чим, до речі, останнім часом Анна
зловживає, і це вже очінь плохо. Ностальгія за шедевральними піснями - це гуд,
але ж треба й чимось новим достойним дивувати. "Carnival Of Souls"
теж пройшла якось мімольотно, а от "Confessional" зачепила,
хоча знову ж таки алюзію на "Résumé...-" з мого улюбленого "Songs
From The Inverted Womb" чутно неозброєним вухом. А "Under
his Light" - це яскравий зразок того, що мені не
подобається: монотонне тупцювання по кругу завиваючого терменвоксу з
духовими в унісон. Далі - кавер на твінпіксовий Into the
Night Анджело Бадаламенті - теж щось не пойняв, мімо. І нарешті ще
одна стояща вещь - If You Could Only Read My Mind, а це зразок Sopor,-a,
який мені подобається, такого легкомедієвального, зехвірно-меланхолійного,
неокласичного з багатим аранжуванням. Остання композиція альбому Miniature
загалом теж залишила приємні враження та нагадала про інший, канувший в
лєту, проект Анни Nenia C'Alladhan. Отже, підітіжуючи, можна припустити, що для
тих, хто вперше знайомиться з творчістю Sopor Aeternus,
альбум Mitternacht повинен сподобатися, а от для бивалих знавців -
жиру тут мало: реально лише 4 якісних композиції, решта - або короткометражки,
або самоплагіат, або посередні кавера. Такий мій суб'єктивний, але сподіваюся
справедливий, опініон/download.
Ловіть
свєжак! Дуже суперечлива й одіозна робота від лєгєнди, я би навіть сказав,
культової ісібистості російської фолк метал сцени, а віднедавна (після шкандалю
з "фашиствующімі" нациками-організаторами Карпатського Метал Альянсу)
й носія почесного звання "найтовстішого хвухваєчника" (читай ватніка)
серед знаних російських метал музикантів Алєксєя Агафонова. Комусь вистачило
обкладинки, а дехто самоотвєржено й стойко прослухав "Самосожжение"
від початку до кінця і потім вилив купу словесного лайна в бік цього релізу. Як
тільки не обзивали цей дебют сольного проекту Алєксєя: чушь, бред говнохрєнь і
навіть кровавий панос. Не буду таким мегакритичним, але відверто, кажучи, дещо
іншого очікував від цієї людини, яку й досі поважаю як музиканта та особу, яка
грала,-є не останню роль в таких файних командах як Butterfly Temple, Невидь та
Крамола. Тому найвлучнішим описом цього доробку, як хтось сказав, а я
погоджуюся, буде анархоалкотреш. Тексти - відрив голови, Паук і Лєтов плачуть.
Ще й ці сінематікрашенсемпли дуже надокучливі. Схоже, Лесьяр добре ознайомився
з концепцією національної безпеки, бо жидоненависництво та боротьба з
хунтамі, коториє поработілі славянскіє народи стали основною тематикою його
творчості. Ох, ліпше би лишався поміркованим панславістом та продовжував
співати про "врємя мари, чорного пєруна, коляду і русалок". Але ви
все ж такі ризикніть, качніть й самі послухайте/download
Здається,
фолк метал лихоманка й до США дісталася. Звідти теж починають
виринати все нові й нові імена. Але зазвичай нічим хорошим вони похвалитися не
можуть і значно програють у якості навіть російським фолк метал гуртам нового
пакалєнія, вже не кажучи про європейський рівень. Приємним винятком нещодавно
стала для мене нью-йоркська молода бригада Yonder Realm. У контексті
штатівського фолк мітолу доволі непогано виконують, ну, а
якщо звернутися до європейських взірців - це просто ще одна потуга
сплагіатити Eluveitie і Equilibrium. Отакі от вареники. Ну, а вам
вирішувати куштувати/download чи ні.
Російський
фолк метал бум продовжується. І ще раз цей хвакт підтверджує дебютний альбум
молодої пітерської команди Woodscream. Бодро, жваво, моторно й мелодійно.
Без новаторства, але грамотно і чотко! У російському контексті музику
Woodscream охарактеризую як сплав Fangorn із Калевала, а за європейськими
мірками - це клонування Eluveitie, Korpiklaani і трохи Cruachan. Всьо просто й
без претензій. Слуханути на дозвіллі/download
