Легенда фарерського металу повертається із черговим лонгплеєм. І відразу заінтригую - це, напевно, єдиний реліз Tyr, який я охоче переслухав кілька разів. А пояснення тому - зведення до мінімуму колишньої "тюрівської" прогресивності та максимальне наповнення простою геві/павер мелодійністю цієї роботи. Ніколи б не подумав, що можна сказати "хітово" про творість цією команди, а вони взяли й здивували (місцями навіть павервульфівщиною запахло). Такий спрощений і непрогресивний Tyr мені подобається значно більше.
Немає коментарів :
Дописати коментар