Після тринадцятирічної мовчанки нагадали про себе парижани Inborn Suffering. На новій платівці дуже ностальгійний матеріал, чисто по олд скулу, канонічно, хрестоматійно. Але на жаль, розгубили десь душевність. Перша композиція заходить добре, а далі якесь тупцювання, переливання з пустого в порожнє. У принципі, назва альбому влучно відповідає його змісту - блідо, сіро, монохромно. На жаль, цього разу не виправдали завищених до них очікувань.
Немає коментарів :
Дописати коментар