Напевно, ви вже помітили в мережі
свіженький альбум Moonspell. Не буду тягнути кота у довгий ящик, виришів
позачергово прорецензувати цих многоуважаємих мною португальців, які ще в
далеких 90-х привчали мене слухати, а згодом і полюбити метал музіку. Ризикну
висловити думку, що це найліпший альбум Фернандо і Ко. за останні 14 років.
Дуже збалансований та виважений матеріал. Золота середина між агресивною
темрявою та солодкою готичністю. Якщо зазирнути в історію творчості колективу,
то найближчим по духу та звучанню для даного релізу буде "Darkness &
Hope" 2001 року. Але й тут порівняння лиш умовне, адже кожен альбум
португальських грандів є особливим і своєрідним. Наприклад, на
"Extinct" у кількох треках був задіяний стамбульський камерний
оркестр Mumin Sesler String Group, який додав їм східного шарму. Здається, це
перша спроба гурту додати справжню симфонічність у свою музику, і вона
виявилася вдалою. У деяких композиціях чітко прослідковується душок останніх
робіт Tiamat, ну, а синглова "The Last of Us" так взагалі якась
відверта парадайзлостовщіна середнього періоду. Поверхневообізнані поціновувачі
Moonspell розчули в альбомі "Extinct" навіть сінті-готік вєянія Diary
of Dreams i Depeche Mode, але ми ж то не нуби, і знаємо звідки яйця теліпаються
(неприхована любов Фернандо до Sisters of Mercy відома всім закоренілим фанам
гурту ще з часів "Sin Pecado"). Наостанок зверну вашу увагу на
франкомовну пісню "La Baphomette", яка закриває новий лонгплей. Дуже
оригінальна дарк кабарешна річ. Цікаво, чи матиме продовження такий цікавий
сміливий експеримент у подальшій творчості Moonspell. Будемо чекати на новий
альбум гурту, а поки насолоджуємося різнобарвністю прийдешнього. заінджоїти/download
Після важкого для сприйняття
ісландсього мегаметалепіку варто би було чогось легенького веселенького
послухати. От і стане нам для цього в нагоді свіжий четвертий номерний від
польських українців Enej, які вже здобули славу у Польщі та поступово
завойовують прихильність українців. Можливо, ви вже чули їх спільний з Чубаєм
та Леньо душевно-ліричний мегохіт присвячений українським воякам "Біля
Тополі" (якщо ні - то відєо подаю нижче), який також увійшов до нового
альбому "Папараноя". Шоби багато не писати, а швидше перейти до
прослуховування, охарактеризую цей ЦД коротко: балканізований, клезмеризований
припанкований фолк рок, в якому є і лірика, а є і традиційні для Енея
енерегійні забійники. П.С.: якби раніше не чув видатну народну пісню сербських
циганів "Durdevdan" чи "Ederlezi", подумав би, що
"Гори Мої" - то наша рідна; так майстерно вдалося Енею її
українізувати. качнути/download
Пардон, але не можу не згадати ще
один минулорічний альбум. Дата релізу була 11 грудня, але фактично альбум
залили в мережу вже у 2015-му. Ще зовсім недавно цей ісландсько-німецький бенд
був мегановинкою, свіжим іменем у хволк мітолі. І вухом не моргнув, як хлопці
вже третій номерний наваяли. І скажу я вам таке, що якщо вам треки недавнього
Finsterforst здаються епічними опусами длінною в жизнь, то це лише квіточки у
порівнянні з новим доробком Árstíðir Lífsins. Ось де, воістину, монументальний
епік, позмагатися з яким у ще більшій епічності буде дуже тяжко. "Aldafǫðr
Ok Munka Dróttinn" складається із двох дисків: спочатку подумав, що хлопці
вирішили упростіть своє звучання для середньостатистичного слухача та розділили
фольк і блек. Однак ця двочастинність альбому пов'язана з банальною нестачею
простору на ЦД. Якщо попередні два релізи мали загальну тривалість 70 і 77хв.,
то третій повноформат розтянули аж на 81хв. Мдаа, не кожен зможе осилити такий
довжелезний опус залпом. Та й музика тут не свєстопєрдєлочна, а доволі таки
сурйозна, вникати в яку тра грунтовно, не відволікаючись паралельно на якісь
справи, інакше не вникнеш. Є скрипки, є віолончель, гітарна акустика, є
напористі атмосферні блек пасажі зі скрімами і фолькові чисті чоловічі співи.
Дещо надмірною мені здалася питома вага художніх декламувань, хоча, з іншого
боку, їх внесок у створення тру нордік атмосфери значний. Альбум "Aldafǫðr
Ok Munka Dróttinn" - не для фонового прослуховування, а лише для
вдумливого вникання. напружитися/download
Тиждень починається чудово. Ай,
порадували мене баварці Thormesis своїм четвертим номерним альбумчиком.
Напористо, мощно і дуже мелодійно. Мені навіть здалося, що, власне, музики
стало більше, а скрімової текстовки поменшало у порівнянні з минулими роботами.
Очевидний плюс цього релізу! Слухається дуже легко і бадьоро, мелодії плавно
переливаються та радують вухо. Напевно, таки відберу цей лонгплей у найкращі
паганські альбоми року. зацінити/download
А тим часом і український метал
не ржавіє! Зустрічайте перший вітчизняний реліз нового року, який вартий уваги.
"Wolf Will Swallow The Sun" - дебютний альбум молодого київського
гурту Endlesshade. І хоч команда існує лише 3 роки, музиканти в ній зібралися
бувалі, які встигли відзначитися в таких українських колективах як Malinconia,
Miellnir, Mental Torment і Аранрут. Особливою родзинкою гурту є вокалістка,
яка, як виявилося, вже встигла поспівати у мелодетівському Inner Maze. Ну, і,
власне, про первісток Endlesshade - добре записаний, майстерно зіграний
doom/death, хоча, як мені здалося, це скорше "екстремістський" doom.
Темна тягуча атмосфера буквально накриває з головою. "Чорне чудовисько
поглинає усе світле і живе, штовхаючи існування в бік смерті та страждання"
- із прес-релізу. Коротше, добра така музика, порція смутку і пєчалі від
прослуховування вам точно забезпечена. Рекомендую послухати, адже такої музики
на нашій сцені небагато. взгрустнуть/download
