Týr - Battle Ballads (2024), Progressive/Folk Metal

Легенда фарерського металу повертається із черговим лонгплеєм. І відразу заінтригую - це, напевно, єдиний реліз Tyr, який я охоче переслухав кілька разів. А пояснення тому - зведення до мінімуму колишньої "тюрівської" прогресивності та максимальне наповнення простою геві/павер мелодійністю цієї роботи. Ніколи б не подумав, що можна сказати "хітово" про творість цією команди, а вони взяли й здивували (місцями навіть павервульфівщиною запахло). Такий спрощений  і непрогресивний Tyr мені подобається значно більше.

Oak, Ash & Thorn - Our Grief Is Thus (2024), Pagan/Death/Black Metal

А це геть зальотна несподівана якість. Повівся на теги pagan, folk, а тут ним і не пахне. Натомість є дуже файний зразок блекенед дету із усілякими домішками (зокрема місцями чітко пахне крастом). Перший трек із скрипкою - геть розрив. Особливо порадували чоловічі чистоголосся. Та й загалом, на диво, дуже якісний мелодійний екстрим метал альбом єврорівня. Чесно кажучи, не очікував такого від якихось ноунейм америкосів із Колорадо. Беремо в колекцію.

Yaşru - Bilinmeze (2024), Doom/Folk Metal

Шостий номерний альбум від турків Yaşru виправдав очікування. Хлопці йдуть своїм протореним шляхом з перевіреною власною формулою поєднання турецького фольку з doom metal. Цього разу, як мені здається, додали більше вокальної агресії. Все інше як і раніше - дуже мелодійно й місцями геть душевно. Мій особистий фаворит - тужлива закривачка "Son Nefes".  Для шанувальників близькосхідного мелосу - маст хев.

Korpiklaani - Rankarumpu (2024), Folk Metal

Дідугани знову в бадьорому дусі та максимально заряджені. Презентують нам свіжу порцію відбірної хумпи на 40 з копійками хвилин. 11 моторних треків у найкращих традиціях диких лісових танців + 1 завершальна баладка. Фольково дуже насичений альбум - скрипка й акордеон в мега лід позиції. Легкий та веселий реліз, як і має бути в Korpiklaani.

Waidelotte - Celestial Shrine (2024), Progressive Black/Death/Folk Metal

А це геть нове ім'я і свіжесенький дебют на українській блек метал сцені. Проект Waidelotte несподівано об'єднав у собі творчі потуги трьох чолов'яг із таких знаних гуртів як Soen, White Ward та I Miss My Death, які на своєму першому лонгплеї запропонували нам цікаву суміш із прог блеку з фолком та україномовною лірикою. Майстерно вплели етнічні інструменти (бандуру, цимбали, сопілки-дудуки) та фрагментарний жіночий спів. Відзначу також чистоголосі чоловічі хорали - сподобалися, хотілося би їх ще більше. Ну що ще сказати - дуже якісна й грамотна робота єврорівня з українським етнокодом.