Wintersun - Time II (2024), Symphonic/Melodic Death Metal

Я вже й призабув цей Wintersun, а фанати чекали 12 років виходу другої частини Time. І ось настало свято на їх вулиці. Після трьох прослуховувань, можу сказати, що це точно не варте такого довгого очікування. А якщо взяти до уваги, що тут, по суті, лише 4 повноцінні композиції, то я би геть розчарувався. Ну, файно звучить, епічно, мелодійно, але особисто мене не чіпляє. Ще й ці несподівані далекосхідні етно інфлюенці у фінському мелодеті це точно на гурмана. Ознайомитися варто, але повертатися до цього альбому навряд захочеться.

Thy Catafalque - XII: A Gyönyörü Álmok Ezután Jönnek (2024), Avant-Garde Metal

Отакий катафалк мені до душі. На відміну від попереднього релізу на нинішньому знову багато фольку й гарної мелодики, що не може не радувати. Нехай метал складова слабка, проте у мелодійному плані це дуже файний альбом, який хочеться переслуховувати. Я навіть не очікував, бо думав, що Thy Catafalque вже геть відходить від фольку в електронщину та інші авангардні експерименти, а тут така приємна несподіванка. Рекомендую!

Letzte Instanz - XXVII [ep] (2024), Industrial Gothic/Folk Metal

А тим часом німці Letzte Instanz оголосили про завершення своєї кар'єри і видали минулоріч міньйон на 5 пісень, який отримав назву 27 (це вік гурту). Останній лонгплей вийшов ще у 2021 році, і вже тоді дуже відчувалося, що гурт себе вичерпав. Ймовірно, ці дядьки так і не змогли або не захотіли впроваджувати щось свіженьке-новеньке, а тому вирішили йти на пенсію. Вік поважний, за спиною купа файних пісень, а тому цілком заслужено можна йти на відпочинок. До слова, рекомендую послухати цей симпатичний ліричний ЕП, можливо, він є лебединою піснею гурту, адже вже на листопад 2025 року команда анонсувала свій останній прощальний концерт у Гановері. Хоча, може, до того часу ще пульнуть фінальний лонгплей. Побачимо.

Winterfylleth - The Imperious Horizon (2024), Black Metal

Черговий доробок від англійців Winterfylleth знову вивалює нам на вуха порцію добротного атмосферного чорного металу - тягучого, монотонного але красивого. Шкода, що зовсім зникли скрипкові (за винятком інтерлюдії). Втім, реліз міцний, особливо відзначу композицію "Upon This Shore" та feat з вокалістом Primordial "In Silent Grace" (вийшло доволі епічно й думово).

Counting Hours - The Wishing Tomb (2024), Melodic Doom/Death Metal

А ці фінські дядьки несподівано порадували. Виявилося, що під ноунейм вивіскою ховаються музиканти зі стажем, які грали в Shape of Despair та Rapture. І під цією новою назвою пропонують нам зануритися в кінець 90-х - початок 2000-х та посмакувати-поностальгувати якісним хрестоматійним готік думом у найкращих його формах. Дуже мелодійний, душевний меланхолійний матеріал в дусі Katatonia, Lacrimas Produndere вищезгаданого періоду. Безумовно рекомендую послухати цей реліз.