Crematory - Destination (2025), Industrial/Gothic Metal

Оооо, діди, вічно живі, вічно молоді. Фелікс і Ко. вивалили черговий лонгплей і вже не під Напалмом. І як на мене, вийшло знову хітовіше. Слухаєш і повертаєшся у 90-ті. Фірмовий музпочерк, який не сплутати ні з ким, як і вокальна манера/акцент, відчуваються вже з першого ж треку. Це той самий Крематорі, який вже понад 30 років гне свою лінію. Із хітів відзначу ліричні: "The Future Is a Lonely Place", "Deep in the Silence" та "Ashes of Despair". Рекомендую.

Arch Enemy - Blood Dynasty (2025), Melodic Death Metal

Шведські динозаври melodic death metal-у вилізли із 13-ним лонгплеєм, який ми не можемо пропустити. Цьогоріч гурту виповнюється 30 років - солідна дата, і свіжий альбом, як на мене, хоч і без новаторства, але звучить файно. Має гарні солячки, та й загалом приємну мелодику. Алісса у свої майже 40 (як же летить час) тонус теж не втратила: гроулить, чистоголосить, бадьорить старичків. Коротше, все на своєму місці, як і має бути.

Обійми Дощу - Відрада (2025), Crossover Progressive Rock

Якихось 7 років минуло, і ось нарешті вийшов новий повноформатний реліз від Обіймів Дощу. Насправді дуже довгоочікуваний альбом, а тим паче, ще й підігрітий смачними синглами з відео. І відразу зазначу, що навіть не зважаючи на високі очікування, ця платівка виправдала усі сподівання і не викликала жодних розчарувань. Можна впевнено її віднести до найкращих альбомів української рок музики 2025 року. Як і на попередньому довгограї, у "Відраді" майстерно поєднуються атмосферний рок, прогресив та неокласика. Проте цього разу настроєво матеріал є світлішим та несе в собі окрім меланхолії ще й добрячу порцію оптимізму, незважаючи на загалом тяжку й сумну тему війни. Ці пісні хочеться переслуховувати, вони віють теплом, добротою й щирістю. Дуже милозвучний якісно записаний, з гарними бек-вокалами та загалом цікавим й багатим аранжуванням альбом, який однозначно вартий уваги кожного шанувальника якісної рок музики.

Drudkh - Гра Тіней (2025), Black Metal

І знову до українського. На часі свіжий лонгплей від харківського Drudkh. І це зовсім інша справа. Після надмірно жорсткого крайнього релізу Hate Forest ця музика файно лягає на вухо. Відчувається повернення до атмосферності "Пригорщі зірок" чи "Вічного оберту колеса", але у важчій формі. Мелодії присутні, вони хороші, проте, як на мене, всі треки без яскравих кульмінацій, а тому альбом для повного розкриття потребує кількох прослуховувань. Атмосфера смутку, печалі й відчаю гарантована на 100%. Занурюємося.

Cradle Of Filth - The Screaming Of The Valkyries (2025), Extreme Gothic Metal

Ще один розігрітий очікуваннями реліз - чотирнадцятий лонгплей британської легенди симфо готік металу Сradle of Filth. Після кількох вдумливих прослуховувань припущу, що це найбільш Midian-оподібний альбом у дискографії. Дані і Ко. знову повернулися до готичності, за яку ми так любимо його ранню творчість. Певно, не останню роль у такому позитивному поверненні зіграла нова клавішниця/вокалістка, яка доволі гармонійно влилася у концепт. На альбомі й справді багато непоганих мелодій та чіпляючих фрагментів, Дані знову радує повною вокальною палітрою, проте мені важко виділити якийсь стовідсотковий хіт. Найбільше сподобалися "Demagoguery", "White Hellebore" та "Malignant Perfection". Загалом від альбому позитивні враження. Беремо в колекцію.