Мої норвезькі улюбленці Leprous знову на арені з новим черговим повноформатом. Це вже восьмий лонгплей гурту. По синглових відеокліпах вже можна було уявити, яким буде цей реліз. Загалом все витримано в дусі останніх двох альбомів, однак тут ще більше відчувається акцент на вокальних піруетах Ейнара Солберга. Очевидно, що на цей матеріал вплинула минулорічна дебютна сольна робота фронтмена гурту. Стало значно більше електронщини, екстрим вокал, якщо не помиляюся, звучить фрагментарно лише в "Like a Sunken Ship", ну і звичайно, у великій кількості супердеталізоване чистоголосе вокальне самолюбування Ейнара. Усі інші учасники гурту виконують роль акомпанемента, такого собі доповнення до вокалу. Проте жодних розчарувань, мені подобається цей альбум, і підозрюю, що після кількох прослуховувань, він ще може розкритися більше. А поки що найміцнішими композиціями здаються три візуалізовані речі "Atonement", "Silently Woken Alone", "Like a Sunken Ship" та, на диво, найелектронніша "Self-Satisfied Lullaby".
