Helheim - HrabnaR/Ad Vesa (2025), Viking/Black Metal

Ще один класний скандинавський реліз. Вже й призабув про цих динозаврів вікінг блек метал сцени. Востаннє їх тут згадував ще у 2015-му. Потім якось випали з мого поля зору. Але ось тепер нагадали про себе новим лонгплеєм. І мушу визнати, дядьки досі в тонусі і грають файну музику.  Це не той прямолінійний мдм вікінг метал, до якого всі звикли. Helheim дотримується своєї унікальної рецептури та зберігає фірмовий почерк. На перше-друге прослуховування може здатися, що альбом посередній. Проте з кожним наступним прогоном він розкривається все більше і врешті починає подобатися. Цікавий концептуальний матеріал для вдумливого слухання. Рекомендація!

Häxkapell - Om Jordens Blod Och Urgravens Grepp (2025), Folk/Black Metal

Згадав цей шведський ванменбенд і його дебют 2021 року. І ось він знову на арені. Другий повноформатний реліз Häxkapell не розчарував. Хороший Vintersorg|Otyg воршіп. Гарні мелодії, скандинавські скрипочки, та й загалом атмосфера й звучання наче з початку 2000-х (порівняння у хорошому значенні). Приємно слухається, викликає тільки позитивні ностальгічні враження, рекомендую.

Harakiri For The Sky - Scorched Earth (2025), Atmospheric/Post-Black Metal

Теж не бездоганно, але краще, ніж минулорічний Heretoir. На цьому релізі австрійців Harakiri For The Sky більше внятних мелодій, також подекуди присутні чіпляючі фрагменти. Загалом нічого нового у цьому виснаженому жанрі, але слухати можна. Емоція присутня, надрив є, акустика й клавіші гарно відтіняють агресію пост металевих шрайків. Ну, і якість запису на високому рівні. Слухається приємно.

Heretoir - Solastalgia (2025), Post-Black Metal

Чесно кажучи, не вразив четвертий лонгплей баварців Heretoir. Давав йому шанс розкритися, разів 4-5 прослухав, і всеодно не чіпляє. Наче й все канонічно зроблено, але чогось не вистачає. Ото жужить собі із легким присмаком якоїсь чи то меланхолії, чи то смутку, але відразу ж забувається. І бажання переслухати це в майбутньому точно не виникне. Розчарування, а може, криза пост блекового жанру.

Green Carnation - A Dark Poem Part I: The Shores Of Melancholia (2025), Gothic/Progressive Metal

Всього-на-всього 5 років перерви, і Чорт з колєгами знову нагадує про себе. Ще й відразу двома лонгплеями. Вже вийшла друга частина "A Dark Poem", але поки встиг лише з першою ознайомитися. І мушу сказати, файний реліз. Думова меланхолія, легка прогресивність - усе на місці, ще блеку запихнули в один трек. Слухається дуже приємно, по-олдскульному, викликає тільки позитивні враження.