Omnium Gatherum - May The Bridges We Burn Light The Way (2025), Melodic Death Metal

Колись один із найулюбленіших фінських мдм гуртів тепер розчаровує. "May The Bridges We Burn Light The Way" геть не зачепив. Як то кажуть, в одне вухо залетів, а в інше вилетів. Нічого крім  "The Darkest City" взагалі не викликало найменшого інтересу. Якось плоско і бездушно, файні мелодії зовсім відсутні. Не таким я собі уявляв 10-ий ювілейний лонгплей OG. Розчарування.

Tołhaje - San. Historie pisane rzeką (2025), Progressive/Folk/World Music

Вже згадував тут два минулорічні релізи польського Percival Schuttenbach, які зайняли 2-е й 3-е місце у щорічному голосуванні за найкращі фолк альбоми 2025 року на порталі WIRTU@LNE GĘŚLE. Хочеться ще згадати платівку "San. Historie pisane rzeką" гурту Tołhaje, яка посіла 4-е місце у тому ж плебісциті. І справді, цікавий гурт і цікавий альбом. Слід зазначити, що цей бенд надихається фолк музикою лемків та бойків, які живуть на південному сході Польщі у Бещадах (західна частина Бескидів карпатських гір). Кожен трек альбому має прив'язку до конкретного населеного пункту вздовж річки Сян (наприклад, треки містять у своїх назвах наступне: «z Bóbrki», «z Babic», «z Iskani», «z Sanoka»). У музичному плані - це мультиінструментальний прогресивний етно фолк із джазовими імпровізаціями (що мені особисто попахують клезмером), кінематографічною атмосферою та дещицею електроніки. До речі, цей альбом став знаковим релізом для Tołhaje, бо був випущений до 25-річного ювілею колективу. Дуже зріла високоякісна робота, що надає автентичному фольклору сучасного арт звучання. Рекомендую.

Omhosten - Icy Rivers Of Hatred (2025), Atmospheric Black Metal

Ще один український бенд із жіночим скрімом. У 2022-му слухав дебютник черкаського Omhosten, і він тоді геть не сподобався. Цього разу, як мінімум, якість запису стала краща, є навіть якісь внятні мелодії, але загалом матеріал надто однотипний і рівний. Хотілося би більше експресії, душі, кульмінацій. На жаль, тут такого не виявлено. Сподіваюся, в майбутньому зможуть зробити щось більш чіпляюче і справді атмосферне.

Novembre - Words Of Indigo (2025), Progressive Gothic/Doom/Death Metal

Ще одні мамонти вилізли з-під льоду забуття із 90-х. Хоча певну стабільність підтримують - разок на 9 років альбум видають. Чесно кажучи, враховуючи такі великі часові розриви між релізами, очікував від цих італійців чогось значно кращого. А ту якесь не риба, не м'ясо. Щось гундосять понад годину, а толку мало. І наче є приємний фльор із 90-х, але усе це якийсь недоготік-недопрогресів. Бажання переслуховувати не виникло.

Novembers Doom - Major Arcana (2025), Melodic Doom/Death Metal

Нічого хорошого від цих динозаврів американського melodic doom death-у не чекав, а тому й розчарування нема. Місцями навіть доволі непогано, а саме, в повільніших композиціях із чистоголоссям, як от "The Dance", "Bleed Static" чи "Major Arcana". Це, звісно, не краще, ніж легендарні європейські готично-думові зразки, але цілком слухабельно. Ну, і загалом цей альбом точно ненайгірший у творчості Novembers Doom. А ще ND стабільно мають гарні обкладинки своїх релізів.