Daylight Misery - The Great Absence (2013), Doom/Death metal

А такі релізи завжди тільки радують! Ну, полонив моє серце й вуха doom/death ще в кінці далеких 90-х і не відпускає досі. Тепер такі альбуми слухаю і ностальгую. І нехай це звучить вторинно, шаблонно і банально, але вміють Daylight Misery із штампів зробити душевну музику. Ех! На другому номерному альбомі грецькі музиканти залучилися підтримкою своїх іменитих колєг - екс-учасників Rotting Christ, один з яких зіграв басові партії, а другий зайнявся продюсінгом та енжинірінгом платівки - результат вийшов закономірний. Маємо моцний дум-детовий реліз у найкращих класичних традиціях жанру з таким легким колоритним південним душком. Зарах! Ех, ностальжі!!!

кліпєц

і сам альбум

Korn - The Paradigm Shift (2013), Nu-Metal

А що, непоганий такий альбумчик КоЯн видав. Кілька разів можна прогнати, геть не навантажує, я би навіть сказав, розслабляє. Електронщини й даб-степу значно менше, ніж на попередньому альбомі, а ось качу стало більше, що і радує. Ну, вороття до істоков ніхто вже й не очікував, тому в співвідношенні комерціалізація/якість доволі непоганий реліз.

Ознайомтеся на дозвіллі

Elderblood - Son Of The Morning (2013), Symphonic Black Metal

Напевно, пора вже виокремити блек харківського розливу в окрему течію, бо групи там з'являються пачками. Як ото death гетеборзькой волни, так у нас - блек харківської хвилі. Знову нове ім'я - але вже знайомі особи. Elderblood - sympho black банда, сформована екс-учасниками Nokturnal Mortum. Дебютний альбом Son Of The Morning вийшов ще влітку, але я помітив лиш тепер, коли виявий Elderblood серед учасників прєдстоящого грудневого Паган фесту. От і вирішив ознайомитися попередньо з творчістю цього колектеву. Не буду розводити теревені, а опишу коротко: якісний саунд, професійна гра, але душі нема. Все це ми чули 18 тисяч разів і більше, хтось порівнює з Dimmu Borgir, хтось із ще чимось. Я от почув навіть деякі відголоски ноктюрналмортумовського "Goat Horns", але той же Saturious ще в 1996 році продукував хоч і простіші, але значно хітовіші й сімпатічніші клавішні партії, ніж Astargh у 2013 році на цьому релізі. Коротше, з хітовістю щось треба робити хлопцям, а так всьо гуд.

Качаємо й слухаємо

SubRosa - More Constant Than The Gods (2013), Doom/Stoner Metal/Sludge

Я і не знав, що з моменту виходу останнього альбому в 2011 році цей чудовий колектив вже встиг розпастися і зібратися знову. Жіноче тріо знову разом, до того ж дівчата залучили у свій колектив ще двох парєньков на бас та ударні. Що ж я можу сказати про новий доробок цього чудового бенду з Солт Лейк Сіті?! Це просто шик і мйод! Якщо вам хочеться чогось оригінального, непримітивного, нешаблонного, але водночас неперевантаженого авангардом та експериментами, то цей альбум для вас! More constant than the Gods із тих релізів, які потрібно слухати не десь в маршрутці шумного мегаполісу, а наодинці з самім сабой у тиші тьомной комнати, абстрагуючись від усього буденного та насолоджуючись роздумами об жизні та й битії чєловєчєства загалом. Напевно, це найекзистенціальніший альбум 2013 року, що мені доводилося чути - музична робота, в якій хочеться смакувати кожну нотку окремо взятого інструменту. Дівчатам вдалося створити унікальний симбіоз із сладжових груві гітар, розмірених ударних, психоделічних скрипок і такого по-доброму ретро (а-ля з інді-альтернатів груп 90-х жіночого вокалу). Шість монументальних треків відправлять вас у понад годинну мандрівку втику і роздумів. Окремо відзначу останню композицію з шикарним дуетом фортепіано і флейти та кодовими цимбалками.

Негайно качаємо, ви далжни знати, що й така якість є!

Prarod - Na Cestě K Zániku (2013), Pagan Metal

Думав, що у Словаччині окрім Ancestral Volkhves гідного паган металу ніхто не робить, а виявилося, що помилявся. Презентую вам нове ім'я - Prarod. Цей колектив на п'ятому році існування нарешті видав свій дебютник. Буду краток: " Na Cestě K Zániku" найбільше нагадав ранню творчість таких колективів як Znich та Темнозорь. Є тут і мелодичні гітарки, і фолькова флейточка, і такий характерний слов'янський дух. Легкий і приємний альбом для прослуховування. Як то кажуть, просто, но са вкусам. Інджойте!

пасилання

Shining - 8 ½ - Feberdrömmar I Vaket Tillstånd (2013), Black Metal

От недарма я передчував щось неладне з цим релізом. Якось дуже швидко й неочікувано він з'явився. Ще свіжий в пам'яті шикарний минулорічний Redefining Darkness, а тут на тобі знову новий альбум від Shining. Ну, і мої передчуття виявилися віщими - ця нова платівка є перегранням старих пісень із залученням вокалістів з інших видатних блек груп. Схоже, Ніколас вирішив перепочити ще й водночас бабла зрубати. Почнемо з того, що альбом записаний доволі сиро, по-олдовому, можливо, це така концепція, тоді це не майо. Вокали запрошених знаменитостей, серед яких Famine (PESTE NOIRE), Attila (MAYHEM), Gaahl (GORGOROTH), як на мене, не дуже згармоніювали з музикою Shining. Коротше, вийшов якийсь сирий прімітів блек із 90-х. Чи я чогось не зрозумів?

П.С.: певно, недарма й назва альбому починається на "8 з половиною" - точне підтвердження того, що це цілісним дев'ятим номерним релізом назвати не можна, а лише проміжним недоальбомом.

для ознайомлення посилання

Strydwolf - 2013 Lieder von Traum und Tod / Dark folk

Ось вам трішки приємної вечірньої музики - четвертий номерний від голландського Strydwolf. Починаючи грати martial/industial у 2007 році, цей ван-мен проджект поступово еволюціонував і, врешті, прийшов через мілітарі поп до такого любого мені хрестоматійного неофолку та дарк фолку. Лише в деяких композиціях є легенькі такі натяки на маршовий ритм, а загалом - це дуже мелодійна лірична музичка. Всім фанам Of the wand & the moon рекомендую!

качаємо

Percival Schuttenbach - Svantevit (2013), Progressive Folk Metal

Percival Shcuttenbach - польська група, за альбомами якої я полював ще з 2009 року. Але тільки цього року вони з'явилися в мережі та й то не всі у суперякості. Цей колектив заснований ще в далекому 1999 році, і наскільки я зрозумів, є відомим переважно лише в Польщі, та й то в доволі узкіх кругах. Svantevit є третім номерним повноцінним альбомом гурту і представляє оригінальний сплав вокалів і музичних напрямків. Від етнічних співів - до блекових скрімів, від хард року - до неокласики - так приблизно можна охарактеризувати межі, в яких творять Percival Schuttenbach. Це колектив, який, можливо, змінить ваше уявлення про сучасний фолк метал. Оригінально, свіжо, автентично і прогресивно.

Приємного прослуховування

The Gathering - Afterwords (2013) / Atmospheric Rock

Ї-ма-ї! Так це вже зовсім не метал. Та й роком це з великою натяжкою можна назвати. Схоже, рєбйата остаточно обкурилися в своїй Голландії,ну, і відповідну музику почали грати. Новий альбом The Gathering лежить у площині якогось чіл-ауту чи даунтемпо, пардін, не дуже розбираюся в цих новомідних напрямках елєктронної музики, але елементи тріп-хопу й лаунжу тут точно наявні. Копнувши глибше - прочитав прес-реліз - виявилося, що половина пісень цього релізу це переосмислені переграння треків з альбому 2012 року. Ну, але ж звиняйте, це вже зовсім інша музика. Не можна ж так ганьбити славетне ім'я дум легенди. Я розумію, що комерція і всьо таке, але ліпше було вивіску змінити, якщо вже йти на такі докорінні зміни. Коротше, вердикт: для любителів лайтової елєктроніки пайдьоть, для шанувальників олдової думової творчості гурту - спалить і забить!

Mournful Gust - For All The Sins (2013), Melodic Doom/Death Metal

Не хотів поспішати з передчасними висновками, тому переслухав новий альбом Mournful Gust кілька разів та почекав певний час для переосмислення. Відразу скажу, що підходив до ознайомлення з цим релізом без особливих завищених очікувань, тому, сподіваюся, що моя рецензія буде об'єктивною. Скажу відразу прамо - новий доробок не перевершив The Frankness Eve п'ятирічної давності. Ні, ну, звичайно є хороші речі й на For all the Sins, наприклад, синглова відкривачка Sleeping with my name або драконіаноподібна Until I'm bright, але загалом ця робота, на мою думку, слабша. За п'ять років можна було й кращий матеріал накопити. Так, наприклад, Keep me safe from the emptiness взагалі якось випадає із загальної музичної канви, таке враження, що цей нуднуватий фюнералоподібний трек взятий із нєізданного матеріалу проекту Autumnia. Непогані есперименти з жіночим бек-вокалом вдалися в композиціях This Drama will be the last та Your white dress, але знову ж таки, в емоційно-мелодичному плані ці треки програють альбому 2008 року. Кульмінацією платівки є Let the music cry, на якій Влад показує різномаїття відтінків свого чистоголосого потенціалу. Фінальним треком є кавер на Rainbow eyes славетного R.J. Dio (доволі вдала спроба), очевидно, Шахін так проникся талантом цього дядька, що створив Words of farewell (найексперементальніший трек у контексті стандартної творчості Mournful Gust) у подібному ключі. Отже, якщо це і був натяк на "модель нового відінєя того, що прінято називать doom/death metal", яка із прес-релізних слів самого Шахіна мала би нас удівіть, то цього не сталося. Mournful Gust видав доволі цілісний професіональний реліз у своїх кращих традиціях, з дещицею новизни але без кардинальних новаторських експериментів. Ну,й на тому дяка їм.

слухаємо, складаємо своє ісібісте враження

кліп-новела в чотирьох частинах на сингловий Sleeping with my name для тих, хто ще не бачив

Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows - Poetica (All Beauty Sleeps) (2013), Gothic Darkwave

Новий альбом всіма нами любімого Сопора вийшов вже більше місяця тому, а я лише тепер дозрів зі своєю рецензією. Певно, думали забув чи забив? - а ні. Як то кажуть: "краще пізніше..." Ну, перш за все, слід зазначити, що більшість треків на новому Poetica - переграння старих добревідомих нам композицій, текстова тематика теж не змінилася - все той же Едгар Аллан. Почитав відгуки громадськості - переважно схвальні, дехто навіть називає новий реліз "Сарабандою ІІІ", однак не погіджуся з цим твердженням, бо зовсім він не дотягує до шедевральної дилогії 1999 року. Це скорше сплав із Сарабанд та електронних фішок екмпериментального La Chambre D'Echo. У "Poetica" мені сподобалася камерність і виразність живих існтрументів; а не сподобалась - затягнутість, монотонність певних треків та порівняно бідніша оркестровка. Подейкують, що "Poetica" є першою частиною чергової трилогії, тому сподіваюся, що наступні частини порадують більше. До речі, в одному з інтерв'ю Анна Варні натякнула, що новий матеріал вже буде готовий в лютому 2014 року. Не так вже й багато часу лишилося. Отже, кі вівра - верра, як кажуть у нас на Волині :)

П.С.: найкращим треком на альбумі вважаю The Haunted Palace.

гребти альбум тут

The Vision Bleak - Witching Hour (2013), Gothic Metal

Кілька слів про 5-ий номерний альбом від The Vision Bleak: загалом нічого особливого. Думаю, вас цей альбум теж нічим не здивує. Хлопці продовжують гнути свою лінію хоррор металу. Цього разу за тему обрали культ відьми в різних культурах. Тут вам і згадка про бабу Ягу, і про Банши, і про відьму людожерку з казки братів Грімм. До речі, на останню талановитий Fursy Teyssier (Les Discrets) зробив чудову анімацію в стилі Гензель і Гретель (нижче даю посилання на відеокліп). Щодо музичної складової, то якраз готики я тут щось не відчув, це скорше можна назвати dark metal з елементами трешачка. Найцікавішою здалася мені композиція The Blocksberg Rite з неочікуваними флейтовими пасажами :)

посилання на альбум

відеоробота

EXXASENS - Satellites (2013) / Post-rock, space rock

Молодий іспанський колектив, що стрімко вірвався у пост рок простір всесвіту зі своєю космічною музикою, вже встиг здобути славу та прихильність багатьох поціновувачів пост рокової музики, видає на-гора четвертий номерний альбум. Здається мені, фани творчості Exxasens не розчаруються. На Satellites стало ще більше спейсу, проте менше металевого присмаку, який повністю закутаний в електроніку. Ну, давай вмикай, і палєтєлі!

сімпатічний прев'ю кліпєц

увесь альбум

The Polar Dream ― Kiev (2013), Post rock/Instrumental

І ще один приємний сюрприз - це новий альбом від мого минулорічного відкриття - пост рок колективу із Мексики The polar dream. Дуже світла, добра й приємна музика в цих хлопців. Більше й нічого додати. Наявність дзвіночків-кілікільчіків та фортепіано наштовхують на порівняння з Яном Тірсеном. А взагалі, ці месиканці грають доволі поліфонічну та мультиінструментальну музичку, що не може не радувати-милувати вухо справжніх меломанів.

тут забирайте альбум, який, до речі, зветься Київ, невже планують до нас приїхати?

лайв відео хлопців у ділі

Týr - Valkyrja (2013), Progressive Viking Metal

Тир як Тир, ну, геть не впечатлів. Начитавшись схвальних відгуків про новий альбум цих вікінгів із Хварерських островів, завищив їм значно планку. Нє, ну, порівняно з попередніми альбумами Valkyrja, може, й менш прогресивна, але мелодика всеодно не вражає. Хотілося кращого. Після першого прослуховування вдруге прогнати реліз не тягне. Тому таке, только для істінних хванів гурту даний ЦД буде в радость і мйод.

посилання

Russian Circles - Memorial (2013), Post-Metal/Post-Rock

Юхууу! Зустрічайте новий, 5-ий номерний від чиказьких пацанів! Russian Circles для мене знакова група, яка відкрила мені світ поц-мітолу своїм альбомом Geneva 2009 року. Оце була якість! Звісно, через суб'єктивні міркування новий Memorial не поставлю на один щабель якості з першими трьома релізами гурту, але зважаючи на провальний, невиразний Empros 2011, після виходу якого я навіть списав Russian Circles з балансу якості, новий доробок видається дуже хорошим. Ну, є щось таке приємне у музиці цих парєньков. Монолітний такий пост мітол із еталонними для стилю, як на мене, ударними і такою наче трохи ембієнтною атмосферою. Коротше, доволі вдалий але короткий реліз. Повертаю гурт у ранг якости!

тут качайте

Hypocras - The Seed Of Wrath (2013), Folk Metal

Ловіть ще один цікавий реліз! Не міг не впарити вам хоч трішки свіженького новенького фолк металу. Знаїмтеся - Hypocras молодий фольк мітол гурт із Женеви. Ні-ні, категорично я не згіден з тими, що проводять паралелі з їх іменитими земляками Eluveitie. Для мене це зовсім різний метал і, тим паче, зовсім різний фольк. Hypocras є значно мінімалістичнішим як у плані інструментарію, так і в плані саунду. Звучить музика цього симпатичного колективу дещо архаїчно (принаймні гітарне звучання дуже подібне до МДМ-у десятирічної давнини - без усяких наворотів-викрутасів - класично), але окремо відзначу партії флейти - вони тут хліб і сіль, решта інструментів просто акомпонемент. Давно я не чув такої рєзвой бароккової флєйточки, місцями аж повіяло духом легендарних Dark reality. Одним словом - просто, но са вкусом!

негайно качати (шкода, поки лише є 128кбс., але якість та гучність звучання пристойна).

Claim The Throne - Forged In Flame (2013), Melodic Death/Folk Metal

А ось вам свіжий мелодетовий реліз із самої Австралії. Ну, думаєте екзотік? Та якось ні. Все доволі типово і стандартно. Просто Claim the Throne майстерно об'єднали в один хвлакон все те, що ви вже чули багато разів. Я тут відчув вплив Ensiferum, Turisas і навіть деякі нотки українсього Holy Blood (переважно в чистих чоловічих вокальних даних, які мені дещо нагадали отця Фєдю) + купу скандинавських мелодетових команд. А жіночі вокали, навпаки, доволі хороші саме для такої музики, та й тьотка така сісяста на відео. Найкращий на альбомі, певно, однойменний з альбомом трек, в якому і є вся есенція сьогочасного Claim The Throne - mdm основа, небанальні клавішні партії, різномаїття вокалів, зміна ритмів, кач, напір та мелодика. Та й загалом, композиторські здібності в цього колективу хороші.

Насолоджуйтеся

CH.SH (Чумацький шлях) - Lorela (2013), Ethno rock

У наших строях поповнення! Представляю вам дебютну роботу молодого але вже знаного (правда, в не дуже широких колах) хмельницького гурту Чумацький шлях, який був заснований у 2008 році та вже встиг пограти на багатьох українських і не тільки фестах. Перше що впадає в очі - то вокаліст-акардеоніст, можна це вважати візитівкою гурту. Саме по ньому я їх і запам'ятав. А загалом музику ЧШ я би охарактеризував як сплав вже добре відомих українському слухачу гуртів Кораллі, Мерва і Карна. Особливо відчутний вплив останніх, більше того, навіть якість звучання та зведення, ну, геть схоже на карнівське. Взагалі альбом трохи короткий, якось мало хлопці матеріалу напрацювали за 5 років. Відкидаємо інтро, 2 народні пісні (хоча іспанська El Pastor доволі приємна) і маємо лише 7 повноцінних треків. Ну, все ж таки це дебют та ще й фольк-роковий. Тому я лише радий, що в нас з'явилася ще одна в такому любому моєму серцю жанрі!

ознайомлюємося й качажмо тут

Kataklysm - Waiting For The End To Come (2013), Melodic Death Metal

Воістину легендарна канадська група, яка знайшла свій стиль, свій почерк і хвасон, нащупала ту тонкую грань між брутал і мелодік детом і ось вже понад 20 років майстерно балансує на ній, не відпускаючи прихильність як олдових брутальних фанів, так і нових фанів-мелодистів. І це їй вдається дуже майстерно. Новий альбом катаклізмівців - це традиційна фірмова подача, кач, смачний гроул + мелодика. Думаю, хлопці варті вашого почтєнія й уваги.

посилання на альбум

апокаліптичний кліп на пісню Elevate прілогаєцца