Beneath The Watchful Eyes –2014 We Held Our Breath Until Our Hearts Exploded /Ambient / Electronic / Post Rock

Дебютник британського дуету Beneath The Watchful Eyes, який є новим проектом учасників Goonies never say die загалом нічим нє удівів. Чогось унікального і специфічного не почув, але слухається приємно. Хвани 65daysofstatic i Maybeshewill повинні закотувати.
    

качнути тут

Collapse Under the Empire – Sacrifice & Isolation (2014) / Post-Rock

Отак от буває заінтригують, зачеплять душевно, а потім розчарують. Це я так про сімпатічний німецький дует  Collapse Under the Empire, який три альбуми поспіль лише радував та тішив. А от свіженький четвертий номерний цих рєбйат дещо не виправдав моїх, можливо, завищених очікувань. Цей реліз порівняно з попередніми якийсь аморфний та нечіткий. Звук став надто шугейзінговим, ще й елєктронщини добряче додали, чим стали подібними до 65dayofstatic. Ех не такий Collapse Under the Empire мені подобався! А минулорічний EP так надихав на подальшу якість, а зась.

ознайомитися

Anathema - Distant Satellites (2014), Progressive Rock

                                                                                                                                                         

Цікаво, а якби Anathema грала таку музику від самого початку, чи обговорювали б тепер її творчість на металфорумах? Так само цікаво, а чи здобув би гурт славу, скажімо, Radiohead, Muse чи хоча б Sigur Ros, музінфлюенцій яких стає все більше у пізніх альбумах Anathema. "Distant Satellites" став закономірним наступником двох попередніх альбомів гурту, тому особливих охів-ахів не викликає, та й в емоційному плані, як мені здалося, дещо програє "Weather Systems". Проте брати Cavanagh не стоять на місці і виділили трохи місця експериментам на новому альбомі, а саме у останній його третині, де стандартна ритм секція була замінена драм машиною та доповнена всякими електронними штучками. Дещо незвично сприймати таку Anathema, тому найбільше в емоційному плані сподобалася вже звична форма звучання до шостого треку включно, ну, а експерименти, хоч і дещо революційні для гурту, але загалом відрази не викликають. Вам судити та оцінити. Але вже тепер можна сказати, що цей реліз, як і у свій час попередні альбоми гурту, цілком справедливо може потрапити в топ року.

качнути тут

Equilibrium - Erdentempel (2014), Epic Folk/Viking Metal

Не скажу, що шедевр, але це серйозна заявка увійти в топ альбомів фолк металу 2014 року. Наче й нічого нового, але все дуже якісно і майстерно. Equilibrium знову порадували шикарним балансом між епічним сімфонік бетл металом та фолк металом. До того ж, не можу не відзначти чудові клавішні аранжування, які я так люблю у цього гурту. Схоже, що Рене витягує зі своєї йоніки все можливе й неможливе, аби урізноманітнити та збагатити звучання свого гурту. От маладєц! Бадьоро, мелодично і поліфонічно. Фани Finntroll, Ensiferum, Children of Bodom повинні задовольнитися.

задовілення тут

Аркона - Явь (2014), Pagan/Folk Metal

Ну, що ж панове, сьомий номерний альбом флагманів російського фолк паган метал показав новий рівень, нове звучання. Думаю, для більшості старих прихильників гурту такий поворот виявиться несподіванкою. Не знаю, чи гурт сам прийшов до цього, чи такі зміни були нав'язані йому мажорами з Napalm records, але на мою думку, то всьо на краще, адже свістоплясних егегей-лапті команд нині безліч, тому щоб не втопитися в купі лайна псевдопейган колективів потрібно підвищувати рівень музичної фолк культури чимось ціннішим, ніж просто вигуками "Гой Родє, Гей Славянє". Вважаю, що на альбомі "Явь" Арконі це вдалося, вона переступила через себе і видала матеріал абсолютно іншої, кращої якості. Перше, що кинулося у вуха, то нотки прогресиву: не тільки в музиці але й у співах (ТYRівські інфлюенції очевидні). Місцями просліджуються навіть матрокові ходи, зокрема у басових партіях, які на цьому альбомі особливі. Ще ніколи в Аркони бас не звучав так чітко і цікаво. Ще цікавий факт: на альбомі "Явь" дуже помітний вплив творчості Nokturnal Mortum пізнього періоду. Особливо це відчутно у гітарно-скрипічних програшах, які наче вирізані прямо з "Голосу Сталі". І не дивно, бо, як повідомляє металенциклопедія, партії скрипки на останніх альбомах обидвох команд виконувала одна людина Master Alafern (відомий нам також по участі в Thunderkraft і Святогор). Отакі пироги. Тому слухайте та інджойте цей зрілий атмосферний альбом видатного масковського колєктіву "маша і россомаха".

посилання

Die Apokalyptischen Reiter _2014 Tief.Tiefer, Avant-Garde/Heavy/Folk Metal

Схоже, перші чотири альбоми так і залишаться найкращими в дискографії DAR. Адже нічого кращого після 2003 Have a nice Trip я від них не чув. Хоча слід зауважити, що ці німці не стоять на місці, постійно експериментують, шукають нове звучання, додають нові хвішки. Новий подвійний альбум Tief.Tiefer мав стати універсальним та задовольнити смаки і наших, і ваших. Але коли ознайомився з цим подвійним ЦД, то для себе зрозумів, що саме другий ЦД (акустичний), який мав бути не для наших, виявися більш нашим, ніж перший ЦД. Якщо коротко описати матеріал основного диску, то це суміш шаблонів сучасної німецької метал та рок музики. Тут можна почути і Unheilig, i Oomph!, і навіть Das Letzte Instanz та ще багато всього. Тому цікавішим і оригінальнішим є друга частина альбому, на якій DAR представив доволі цікаві акустичні переграння своїх старих пісень, колоритно прикрашених елементами сімхво, боса-нови і навіть джезу.

лєгєнду нашей юнасті качнути тут

Narrow House - Thanathonaut (2014), Atmospheric Doom Metal

Масштаб ресурсів не виправдовує результат. Так коротко я би охарактеризував новий альбум київської команди Narrow House, яка добре відома поціновувачам української дум фюнерал сцени. Щоправда, на цьому новому доробку гурт зовсім відійшов від фюнеральних музикувань та поринув у сторону атмосферних експериментів. Це вже навіть не дум метал, а якийсь дарк метал освітлений. Радують експерименти з новими додатковими інструментами: саксофоном, віолончеллю. Остання навіть додає звучанню альбому своєрідного шарму Silent Stream of Godless Elegy. Також відзначу доволі якісний запис та зведення. Проте бракує головного: особисто я не відчув ні хітовості, ні душевності. Щось хлопці не допрацювали. Та й вокальні партії видаються нікчемними. Здається, якби гурт зовсім відмовився від вокалів, навряд чи альбум від цього постраждав би. Коротше, непогано як для першого експерименту (та й цікавіше, ніж колишня фюнеральщина) але є ще куди рости і над чим працювати.

посилання