Lantlôs - Melting Sun (2014), Post-Rock/Shoegaze

А ось ще один цікавий німецький колектив, за творчістю якого я слідкую. Схоже, що Herbst i Ко. мужньо пережили втрату неперевершеного Neige-а, який покинув Lantlos у 2013р., щоб зосередитися на своєму основному дітищі Alcest, і видали непоганий такий альбум про "Плавлене сонце". Музикування колективу однозначно пом'якшало, тягуче музичне полотно перетворилося у плавлений вершковий сирок без жодних скрім-домішок минулої темної плісняви, ледь-ледь помітні нотки прогресиву, та крізь шугейзингові гітари пробивається дрім-поп атмосфера.

завтикати 

Bergrizen - Scherbengericht (2014), Atmospheric Melancholic Black Metal

Якщо блек із України - значить якість! Ще одне підтвердження цьому - новий альбум київського ванменпроджекта Bergrizen. Атмосферно, напористо і дуже мелодійно. Навіть несправжні барабани ніяк не погіршують загальне приємне враження від альбому Scherbengericht. Подейкують, що це вже третій номерний альбум талановитого столічного пацанчєга, який скромно поширює свою творчість лише серед друзів. Нарешті і широкий загал має можливість ознайомитися з цим чудовми зразком київського атмосферного блеку.

Качаємо 

Burzum - The Ways Of Yore (2014), Pagan Ambient/Dungeon Synth

Ну, що можна сказати про нове творіння Варга? Блеку я не очікував, тому й розчарування особливого не відчув. Але навіть з точки зору оцінювання якості ембіенту чи данжеону, який представлений на цьому доробку, слід зауважити, що її рівень не високий. Здається мені, що цей електронний мінімалізм починає граничити з деградацією. Примітивність зашкалює, а порівнювати з тюремним Daudi Baldrs не чемна справа, адже різниця разима. Дещо рятують загальний стан справ останні два довгих треки, які певною мірою нагадують клавішні музикування Варга у камері, все ж інше на альбомі - якесь світле тру-ля-ля ні про що. Ітіг: шіфт+дел.

для ознайомлення 

Dornenreich - Freiheit (2014), Progressive Blackened Folk Metal

Dornenreich це один із тих колективів, який не може розчарувати, а лише радує. Жодного разу говнєцом від них не віяло. Ось і на восьмому номерному все просто чудово. Широка стилістична функціональність гурту не дає слухачу нудьгувати. Кожного разу Dornenreich дивує якістю та високою майстерністю. На альбомі Freiheit гурт віддалився від блекового звучання і з головою поринув у неофольк, лише 4 та 5 треки жужачими гітарками нагадують нам про чорне начало цього австрійського бенду. Хочеться чогось спокійного і приємно-мелодійного з хвілософськими нарративними текстами  від одного з мастєрмайндів Angizia (це я кагбе натякаю на Йохен Штока), тоді вам сюди. Ще більше ліричних скрипічних партій та акустичних гітарних переборів. Про теги прогресів і фолк метал в шапці можна забути. Це neofolk, only neofolk. Для хванів Empyrium особлива рекомендація качнути!

посилання 

Dark Lunacy - The Day Of Victory (2014), Symphonic/Melodic Death Metal

Доволі неочікуваний реліз, що подає надію на краще. Адже після того як Майк лишився сам і випустив у 2010 провальний альбум Weaver of Forgotten, я був безмежно огарчьон, що улюблена мдм група відходить у небуття неякості. Брак фірмового драматичного мелодизму, відсутність скрипічного квартету робили з DL типовий безликий мдм. Але в контексті вищесказаного свіженький "Дєнь побйеди" подає надії, що не все ще втрачено, і, можливо, гурт реінкарнується та повернеться до билої міці! Семпли радянських пісень багато вирішують у цій музиці, хоча слід зауважити, що композиційна драматична монолітність вже не така міцна, як на перших трьох альбомах гурту. Ну, будемо сподіватися, що вже на наступному номерному Майк, якщо не перевершить, то хоча б досягне рівня легендарного дебютника "Devoid". Почекаємо і послухаємо поки те, що маємо.

П.С.: з першого прослуховування найбільше качнула мене From the Don to the Sea, бо нагадала щирий драматизм золотих часів гурту. Також вдалою вважаю пісню про Дєкабристів.

посилання

An Danzza - Scintilla (2014), Ethereal/Neo-classic/Neofolk

І ще один альбум у колекцію фолк музики. Виявляється, в Іспанії теж вміють грати душевну кельтську музику. An Danzza пропонує чарівний симбіоз нео-класики, селтіка та лайт ембіенту. Релаксивно-медитативно і дуже мелодійно.

Забрати тут

Griefloss - Ruiner (2014), Depressive Black Metal/Shoegaze

Щось середнє між депресівом і шугейзінгом пропонує цей америкоський колєктів на своєму дебютнику Ruiner. Окрім основного скрімового вокалу також частково присутній чистоголосий спів. Загалом не супермйод, але кілька разів можна прогнати на дозвіллі. Добре йде хвоном, не обтяжує слуховий апарат.

зацінити 

Веремій - Вільна Земля (2014), Folk Metal/Rock

Ще раз перечитав свою рецензію дворічної давнини на дебютник гурту Веремій і переконався, що вона певною мірою була віщою, адже з виходом нового альбому "Вільна земля" Віталій Калініченко і Ко. не просто похитнули монополію Тіні Сонця, але й повністю перевершили останній доробок козакроківців. Прогрес Веремія очевидний, як в композиторському плані, так і в саундовому. До речі, щодо звучання, то Лавіна мюзік та хитро спродюсувала звук, що "Вільна земля" буде приємною не лише для хеві метал фанів але й для пересічних поп-рок гурманів. Важкість звучання витримана на межі радіоформатності. Втім, це не є недоліком, адже завжди можна відвідати живий концерт Веремія, щоби отримати більшу долю качу та енергетики, якщо комусь цього бракує в цифровому звучанні платівки.  

посилання

Kypck - Имена на Стене (2014), Doom Metal

І знову в тонусі! Повертаємося до огляду новинок після відпустки. А їх, ой, як багато! Почнемо із російськомовних фінів KYPCK, які видали свій третій повноформат "Имя на стене" і показали, що продовжують тримати марку якості. І хоч нові треки, можливо, не дотягують до мегавдалих "После", "Аллея Сталина" із попереднього альбому, проте теж чіпляють своєю мелодійністю. Незважаючи на певне полегшання в саунді, KYPCK зберіг свою унікальну атмосферу та оригінальні брудні сладжеві нотки. Ну, і харизматичний вокал Erkki теж, як завше, на висоті. А треки "Пророк", "Дети Биркенау", Имя на стене" змусять не один раз прогнати цей альбум в плаєрі.

качаєм

Kari Rueslatten - 2014 Time To Tell / acoustic rock

А чи пам'ятаєте ви цю привабливу рудоволосу тьолочку, яка вже тепер не тьолочка, а сорокарічна жіночка. Ех, врємя так бистро ідьот! І чи могли б ми подумати, що вона фактично із пособніци злобних норвезьких блекарєй Satyr'a i Fenriz'a (це я натякаю на її вокальну участь в золотому фолк блек альбомі 1995 року Nordavind славетного ансаблю Storm) перетвориться в чуттєву, женствєнную пйено-сінгершу. І як виявилося, з годамі Kari не постаріла, а просто дозріла та почала  видавати лірично-душевну музику. Шкода, що тепер без жодних натяків на фольк, але чарівність її вокалу досі приємно вражає навіть і в такій музично-композиційній формі, яка представлена на альбумі Time to Tell.

можливість оцінити новий продукт чарівної норвезької жіночки тут

Ugniavijas_2013 Karo Dainos / folk

А ось ще один хороший трушний фолк реліз, хоч і минулорічний. Молода литовська група Ugniavijas нічим особливим не здивувала але за душу зачепила. І це невипадково, адже виконують хлопці шоненає, самий справжній тру фолк, переспівуючи древній литовський епос "дайни", які складають основу всіх литовських народних пісень. Для всіх фенів Skyforger зразка Zobena Dziesma 2003  даний альбум просто безумовний маст хев і маст лістен.

насоліджуйтеся

Jar - 2014 Po Drugiej Stronie Mgły / Medieval Folk

А давно вже не було фолькових релізів. Тому пропоную ознайомитися з роботою братів наших західних із Польщі.  Po Drugiej Stronie Mgły традиційним європейським медієвалем назвати важко, бо цей альбум занадто полонізований. Тобто хочу відзначити, що він суттєво відрізняється, наприклад, від німецького medieval. Натомість ця музика має слов'янский дух. Найближча спорідненість, на мою думку, з білорусами Стары Ольса. качнуть/download