Týr - Battle Ballads (2024), Progressive/Folk Metal

Легенда фарерського металу повертається із черговим лонгплеєм. І відразу заінтригую - це, напевно, єдиний реліз Tyr, який я охоче переслухав кілька разів. А пояснення тому - зведення до мінімуму колишньої "тюрівської" прогресивності та максимальне наповнення простою геві/павер мелодійністю цієї роботи. Ніколи б не подумав, що можна сказати "хітово" про творість цією команди, а вони взяли й здивували (місцями навіть павервульфівщиною запахло). Такий спрощений  і непрогресивний Tyr мені подобається значно більше.

Oak, Ash & Thorn - Our Grief Is Thus (2024), Pagan/Death/Black Metal

А це геть зальотна несподівана якість. Повівся на теги pagan, folk, а тут ним і не пахне. Натомість є дуже файний зразок блекенед дету із усілякими домішками (зокрема місцями чітко пахне крастом). Перший трек із скрипкою - геть розрив. Особливо порадували чоловічі чистоголосся. Та й загалом, на диво, дуже якісний мелодійний екстрим метал альбом єврорівня. Чесно кажучи, не очікував такого від якихось ноунейм америкосів із Колорадо. Беремо в колекцію.

Yaşru - Bilinmeze (2024), Doom/Folk Metal

Шостий номерний альбум від турків Yaşru виправдав очікування. Хлопці йдуть своїм протореним шляхом з перевіреною власною формулою поєднання турецького фольку з doom metal. Цього разу, як мені здається, додали більше вокальної агресії. Все інше як і раніше - дуже мелодійно й місцями геть душевно. Мій особистий фаворит - тужлива закривачка "Son Nefes".  Для шанувальників близькосхідного мелосу - маст хев.

Korpiklaani - Rankarumpu (2024), Folk Metal

Дідугани знову в бадьорому дусі та максимально заряджені. Презентують нам свіжу порцію відбірної хумпи на 40 з копійками хвилин. 11 моторних треків у найкращих традиціях диких лісових танців + 1 завершальна баладка. Фольково дуже насичений альбум - скрипка й акордеон в мега лід позиції. Легкий та веселий реліз, як і має бути в Korpiklaani.

Waidelotte - Celestial Shrine (2024), Progressive Black/Death/Folk Metal

А це геть нове ім'я і свіжесенький дебют на українській блек метал сцені. Проект Waidelotte несподівано об'єднав у собі творчі потуги трьох чолов'яг із таких знаних гуртів як Soen, White Ward та I Miss My Death, які на своєму першому лонгплеї запропонували нам цікаву суміш із прог блеку з фолком та україномовною лірикою. Майстерно вплели етнічні інструменти (бандуру, цимбали, сопілки-дудуки) та фрагментарний жіночий спів. Відзначу також чистоголосі чоловічі хорали - сподобалися, хотілося би їх ще більше. Ну що ще сказати - дуже якісна й грамотна робота єврорівня з українським етнокодом.

They Came From Visions - The Twilight Robes (2024), Black Metal

Нарешті і я добрався до другого повноформатного релізу киян They Came From Vision. Як я зрозумів із відгуків фанів - очікування були високі, однак альбом не виправдав ці всі очікування. Так, це непоганий атмосферний блек метал реліз, однак чимось видатним він похвалитися не може. Із усього матеріалу засіла в голові лише синглова "Burning Eyes, Blackened Claws" - має справді чіпляючий соляк. Загалом мені не сподобалось, як накрутили звук на цьому альбомі, якийсь він надто стиснений і бруднуватий, можливо, спеціально так зробили, однак особисто для мене ці хлопці краще звучали у роботах N█O.

The Dread Crew Of Oddwood - Rust & Glory (2024), Pirate/Folk Rock

Розбавлю трохи металеві релізи отаким простецьким, звичайнісіньким айріш енд селтік фолк роком на піратську тематику. Звучить доволі традиційно, по-європейськи, хоча ансамбль базується аж в Лос Анджелесі. Бадьоро, весело, з дудками, волинками, акордеоном, мандоліною і зовсім незамислувато. 

Suldusk - Anthesis (2024), Black/Folk Metal/Post-Rock

Зустрічаємо нове ім'я і, як повідомляє Напалм рекордс, нову зірку, що сходить, у жанрі блекгейзу й дарк фолку - це австралійський фронтвумен бенд Suldusk, і це його другий повноформатний реліз. Вмикаємо і чуємо доволі знайому атмосферу, як стилістично, так і настроєво. Для усіх шанувальників музла Myrkur, Sylvaine - це ще один гідний реліз у колекцію.

Severoth - Шляхом Світла (2024), Atmospheric Black Metal

Справді хороший атмоблек від дніпровського ванменбенду Severoth, проте від європейських зразків мало чим вирізняється, за винятком україномовної лірики. А нам би хотілося ще чогось такого кращого, особливого, новаторського. Можливо, ще в майбутньому почуємо таке від цього проекту. А поки що маємо міцний, якісно виконаний та записаний реліз, який не гріх додати в колекцію українського блек металу.

Romuvos - Spirits (2024), Epic Folk/Viking Metal

І знову слухаємо литовські дайни. Це четвертий номерний лонгплей від Romuvos. Цього разу якийсь шаманічний і більш монотонний. А так-то, як і раніше, дуже атмосферно й мелодійно. Така собі суміш із Wardruna, Falkenbach i трохи Moonsorrow.

Mägo De Oz - Alicia En El Metalverso (2024), Celtic/Folk/Power Metal

А ось і сама іспанська легенда нагрянула з новим лонгплеєм. І видала своє бачення Льюїса Керрола, назвавши альбум "Аліса в металевому світі". Матеріал непоганий, але згодиться більше для прихильників геві та павера. Особисто мені здалося, що в цій роботі стало значно менше фольку, ніж то було зазвичай. Прослухав кілька разів і можу впевнено сказати, що альбум середняк, були в Mago de Oz значно кращі. Але дядьки на сцені вже 35 років, тож віддамо належне.

Madder Mortem - Old Eyes, New Heart (2024), Progressive Metal

Цих норвежців поважаю і люблю за оригінальний підхід. Дуже майстерні інструменталісти та ще й на чолі з такою харизматичною вокалісткою. Дивно, що граючи ще з кінця 90-х Madder Mortem так і не набув широкої популярності, як то сталося із багатьма іншими гуртами тої метал епохи. Якось так лишається він у тіні зовсім недооціненим, хоча постійно видає шикарні опуси. Новий восьмий номерний альбум не став винятком - дуже цікава, якісна робота, яку варто послухати не один раз. Іде в колекцію.

Lèpoka - Dios Está Borracho (2024), Folk Metal

Посипалися фолк метал релізи один за одним. Цього разу перенесимося в Іспанію. Тут нас радує своїм п'ятим номерним довгограєм банда Lepoka. Таке враження, що цьому ансамблю вже років 25-30, так швидко він виріс до рівня іспанських грандів і продовжує тримати марку якости. Кожного разу видає дуже цілісні, мелодійні, хітові й легкі для сприйняття альбуми. Рекомендую для релаксу.

Kanseil - Vaia (2024), Folk Metal

Ще свіжа порція італійського фолк металу, не такого майстерного як у Furor Gallico, але теж доволі слухабельного. Це вже третій номерний лонгплей гурту Kanseil. Однак ніякого новаторства тут немає, все дуже стандартно і передбачувано - у найкращих традиціях волинко-дудкового кельтського фолк металу. Щоправда, ці хлопці, на відміну від своїх вищезгаданих співвітчизників, продовжують співати італійською мовою, за що їм ріспект.

Einvigi - Monokroma (2024), Folk/Post-Metal

А поки всі постшугоблекери в очікуванні нового релізу Alcest, ми зацінимо третій номерний лонгплей фінів Einvigi. Ці пацанчики тримають марку і поставлену високо планку. Свіженький альбум "Monokroma" має у собі все те, що нам любиться у цьому вузькому жанрі. А щоб не змішатися з купою подібної жанрової музики, хлопці і на цьому релізі повністю зберегли фінську лірику. Ще один реліз у колекцію.

Furor Gallico - Future To Come (2024), Celtic/Folk Metal

Четвертий номерний реліз італійців Furor Gallico міг би бути новим доробком швейцарців Eluveitie. На жаль, ломбардці геть втратили власні риси - італійські тексти зовсім зникли, симфонізм теж десь розвіявся, натомість якість звучання прилизали й довели до ідеального. Тепер нічим не відрізняються від швейцарських колег. Але матеріал доволі непоганий, має хукові речі.

Borknagar - Fall (2024), Progressive Viking/Folk/Black Metal

Очікуваний реліз, однак неочікувано виявився дуже нудним. Після кількох прослуховувань зачепила лише "Nordic Anthem". Все, як завжди, якісно, майстерно, по-нордичному прогресивно, однак якось в'яло і зовсім нехітово. Слухати можна, але задоволення від цього небагато, на жаль. Певно, пора цим ветеранам вже на пенсію.

Darkestrah - Nomad (2024), Black Metal

А це дуже неочікуваний камбек. Чесно кажучи, думав, що Darkestrah вже відійшов у небуття, адже попередній лонгплей вийшов ще у 2016 році. Колись це був найвидатніший метал гурт Киргизстана, підозрюю, що він і досі таким лишається. Це такий собі знак якості, як Nokturnal Mortum для України, адже ще на початку 2000-х Darkestrah всіх дивував дуже якісними блек метал опусами з елементами киргизького фольку. Теперішній реліз ще раз підтвердив статус цієї легендарної для Киргизстана команди. Якісний сонграйтинг, запис та зведення. Ще один класний melodic black реліз у колекцію.

Ihsahn - Ihsahn (2024), Experimental/Extreme Progressive Metal

Доволі складний і оркестровий вийшов цього разу Ihsahn. Лише з третього прослуховування альбом почав розкриватися, але всеодно слухається досить важко. Цей екстрим прог блек буде складним для сприйняття навіть для досвідчених гурманів-меломанів. А загалом, дуже міцна високоякісна професійна робота.

Hamferð - Men Gu​ð​s Hond Er Sterk (2024), Doom/Death Metal

Переслухав разів чотири цей реліз команди Hamferd із Фарерських островів і вважаю, що він, все ж таки, вартий уваги. Деякі композиції як, наприклад, "Abaer", "Marrusorg" дуже вдалі, але є такі, що дещо нуднуваті. Загалом доволі міцна робота із якісним звучанням та потужними гроулом та чистими вокалами. Мабуть, саме вокал тут є основним козирем колективу. Файне поєднання детової агресії та думової лірики.