Alcest - Les Chants De L'Aurore (2024), Post-Black Metal/Shoegaze

Ну, нарешті Neige повертається з новим довгоочікуваним альбомом, адже попередній вийшов ще у 2019-му. І наче нічим вже не здивуєш у цьому жанрі, але на вухо він лягає файно. Цього разу важко сказати, що тут є якісь дуже чіпляючі мелодії - не помітив таких, однак оця спокійна, тепла й лагідна дрім-поп-блекгейз атмосферка знову зачаровує і замотує в тотальний релакс. Слухаємо.

Arhat - Secrets Of Ancient Gods (2024), Groove/Death/Folk Metal

І знову до українського - кияни Arhat зарелізили свій другий повноформат. Треба визнати, що доволі якісно записана, збита, монолітна робота. Про те, як на мене, сам матеріал дуже второсортний і монотонний. Якби не вкраплення східного етно та 2 україномовні композиції, то здалося би, що увесь альбом - це одна довга пісня. Можливо, запеклі шанувальники groove i death metal складуть іншу думку про цей реліз, але мені це видається саме так.

Al-Namrood - Al Aqrab (2024), Black/Folk Metal

Шайтан рекордс презентує новий повноформатний реліз саудитів Al-Namrood. Цього разу напрочуд багато етноскладової, на відміну від попереднього лонгплею, який був маломелодійним і значно важчим. Тут же східного фольку хоч відбавляй, однак виразних чіпляючих мелодій я не помітив. Усе звучить якось дуже рівно, середньотемпово й одноманітно. Звісно, орієнтал атмосфера й шарм дуже відчутні, але метал складова, на жаль, надто примітивна й зовсім нецікава.

Æthĕrĭa Conscĭentĭa - The Blossoming (2024), Atmospheric Progressive Black Metal

Пригадую цих прогресивних французьких блекерів ще за попереднім альбумом, де партії саксофону їм виконував тіпок із White Ward. На новому релізі інший саксофоніст, але солячків цього інструменту менше не стало, і вони чудові (внятні, мелодійні, без какофонічної авангардності). А ще в музиці колективу додалися якісь східні етнічні мотиви. Загалом міцний прогресивний реліз із хорошою мелодикою. Думаю, може зайняти топове місце у річному жанровому рейтингу.

Samsas Traum - Kalk (2024), Gothic Metal

Давненько я не слухав цього Сашу Каште. Таке враження, що років 10 вже від нього нічого не чув. Останнє, що пригадується, це якісь казочки про Асєньку і крен в електронщину. Але оцей свіжий реліз звучить цілком металево, ще й з бластбітами і є умовно сукупним образом німецького готік металу: чуємо тут багато інфлюенцій від інших гуртів, хоча власний почерк зберігся, і не в останню чергу завдяки впізнаваному вокалу Каште.

1310M - Нема Життя (2024), Atmospheric Black Metal

Українська сцена продовжує радувати якісними релізами та молодими іменами. Дебютний альбом ізюмського колективу 1310M є тому яскравим підтвердженням. Відразу відчувається дух харківської школи, а ще конкретніше небайдужість хлопців до творчості Drudkh. Як і у випадку з щойно згаданими грандами, ці молоді митці також використовуть лірику відомих українських письменників, як от Шевченка, Лесі Українки, Олександра Олеся і т.п. Основний лейтмотив альбому - туга за рідним краєм. Музичний супровід вдало поєднується із такою лірикою - звучить усе це дуже тужливо, емоційно та дуже душевно, а звуки бандури майстерно додають українського етноколориту. Рекомендую цей альбом для прослуховування.

Sorrowsight - Essence Of Existence (2024), Gothic/Doom Metal

Підкину ще української свіжини. Знайомимося - дебютний реліз одеситів Sorrowsight. Приємно порадували - файний саунд, гарні мелодії, експресивний жіночий вокал (від екстриму до чистого) і багато лідируючої скрипки. Усе це нагадує якусь суміш із Opera IX, Dark Lunacy i Tvangeste. Будемо й далі слідкувати за цим перспективним молодим колективом. Сподіваюся, будуть ще прогресувати.

Samsara - Charon's Lullaby (2024), Atmospheric Doom/Death Metal

А це ще один думовий реліз, який вартий уваги шанувальників цього жанру. Якось не часто мені трапляються останнім часом путні альбоми на цій ниві, тому вдвічі приємніше, коли натрапляєш на такі знахідки. Це другий повноформатний реліз словацького гурту Samsara. Виконаний він у найкращий дум-дет традиціях із креном у фюнерал (на платівці, по суті, лише два повноцінних треки на 17 та 14 хвилин + 2 інтерлюдії із жіночим вокалом). Матеріал потужний, щільний, з глибоким гроулом, але водночас незанудний і немонотонний, як то часто буває з чистим фюнералом. Є динаміка, є хороші мелодії. Можу рекомендувати цей альбом до прослуховування.

Officium Triste - Hortus Venenum (2024), Atmospheric Doom/Death Metal

Нідерландці Officium Triste підвезли файну порцію дум-дету. Цим старичкам із 90-х, до яких я раніше ставився доволі прохолодно, цього разу вдалося смачно занурити слухача у кінець тих самих 90-их - початок 2000-х і видати зразковий хрестоматійний матеріал. Чого тільки варта "Anna's Woe" - ідеальне відтворення золотого фонду жанру - просто став у вітрину як цінний музейний експонат. Дуже красиво і ностальгічно,  ще й з якісним саундом. Ріспект дідам.

Moisson Livide - Sent Empèri Gascon (2024), Black/Folk/Heavy Metal

І ще одна приємна несподіванка - дебютний реліз від фронтмена Boisson Divine, який створив свій власний проект. Обігравши назву основного колективу, назвав цей проект Moisson Livide. Дуже мене порадував цей альбом. Він агресивніший, ніж BD, і якість запису тут мені більше подобається. Майстерне поєднання швидких блекових бластбітів з геві соляками і гасконським фольком. Однозначно в жанровий топ року!

Labyrinthus Stellarum - Vortex Of The Worlds (2024), Atmospheric Black Metal

Приємна несподіванка - другий повноформат від одеських пацанчиків Labyrinthus Stellarum не забарився. Лише минулого року дебютували, а тут вже й на другу платівку спромоглися. На відміну від попереднього релізу, тут стало більше електронщини, та й загалом відчутний крен у пост блек і блекгейз. Найбільше сподобалися перший і третій треки. Рекомендую ознайомитися.

Korpituli - Pohjola (2024), Black Metal

Надибав ось такий фінський дует із Оулу, який грає щось на зразок славнозвісного Storm, можливо, місцями трішки важчий його варіант (бо без жіного вокалу), але концепт один в один. Практично нічого нового, ще й запис сируватий. Але для олдскул фенів згодиться. Увімкнув і поностальгував 40 хвилин.

Rotting Christ - Pro Xristou (2024), Epic Black Metal

Від видатних колективів завжди очікуєш якости, навіть від таких древніх як греки Rotting Christ.  Але, на жаль, новий повноформатний реліз цих дядьків не дотягнув до очікувань. Наче й мав би сподобатися, бо він таки доволі мелодійний й малоагресивний цього разу. Однак за помпезністю й напищеністю нема душевності. Усі композиції дуже однотипні, самоповторення на самоповторенні. Хотілося би трохи різноманітності. На жаль, цей реліз дещо розчарував.

Kajsa Balto - Rájás (2024), World/Neofolk

Випадково натрапив на цю норвезьку саамку і її четвертий номерний лонгплей "Rájás". Дуже файний ліричний, душевний матеріал, який поєднує в собі: pop, world, neofolk і навіть трохи шаманізм. Доволі непересічний реліз, треба брати в колекцію.

Lëichentrichter - For Now And Never (2024), Post-Black Metal/Deathcore

Якщо вірити метал архівам, то Lëichentrichter - це ванменбенд із Німечинни. Тут дивує не країна походження, а те, що за цим проектом стоїть лише одна людина. Слухаючи альбум "For Now And Never", геть не подумаєш, що увесь цей масив - робота лише одного чоловіка. Так потужно й насичено він звучить. Дуже якісний сплав блеку з деткором, який максимально нагадує творчість Lorna Shore. Відсилку до американців можна вважати компліментом цьому німцю, адже він видав справді гідний матеріал.

Cruel Mother - Cut Down For The Earth [ep] (2024), Folk/Doom Metal

Пропоную ознайомитися з дебютною роботою лондонського квінтету Cruel Mother, який грає у жанрі фолк дум метал. Чисті жіночі й чоловічі вокали, багато ліричної скрипки, некваплива ритм секція і дещо така психоделічна атмосфера. Навіяло мені тут Subrosa у купі з Hexvessel, ще й трохи Mael Mordha. Отакі змішані асоціації.

Blade And Bath - Rotten In Loneliness (2024), Depressive Black Metal

Ще свіжий у пам'яті минулорічний доробок кропивницького ванменпроджекта Blade and Bath, а тут вже й нова робота підійшла. І знову не розчарував хлопчина. Дуже мелодійний і в міру депресивний матеріал. Шкода, що цього разу зовсім без україномовної лірики (певно, автор активно інтегрується там у канадській еміграції, тому тепер усе англійською). А загалом хороший, альбум, окремі треки якого доволі чіпкі, як от "Eternal Nothingness" або "Trouble Sleeping". 

Saltatio Mortis - Finsterwacht (2024), Medieval Folk Metal

Видатні німецькі медієвальщики нагадують про себе черговим повноформатним релізом. У прес релізі пишуть щось про те, що взагалі не планували цей лонгплей, а хотіли лише парочку нових пісень зробити перед великим туром Німеччиною, але матеріалу вийшло на понад 40 хвилин. Відзначу, що альбум відкриває епічний опус на 9 хвилин з непритаманними для гурту елементами симфо паверу. До речі, вокально тут навіть долучився Кюрш із Blind Guardian.  Наступний трек "Schwarzer Stand" у співпраці з Faun - геть типова фаунівська робота з дещо металізованою ритм енд драм секцією від SM. Ну, а далі вже йде традиційний Saltatio Mortis останніх років - передбачувано і очікувано. Цього разу навіть англомовні треки, яких тут два, не розчарували, вийшли доволі слухабельними.

Pain - I Am (2024), Electronic/Industrial Metal/Rock

Ну, нарешті відірвався дядько Петро від Ліндеманна, і відразу знайшовся час на написання нового альбому Pain. А так то, фанати вже занудьгували в очікуванні протягом майже восьми років. Новий доробок нічим не подивував - тут очікувана добре всім знайома пейнівщина. Ніби й нічого особливого, але як завжди, пара-трійка бенгерів, які міцно засядуть у голові, точно гарантовані. Для прикладу, вже після першого ж прослуховування хочеться підспівувати "же ранконтре льо дьябль" в унісон із запрошеною француженкою в пісні "My Angel" або горлати з Петром "шат ап, вейк ап, сак май болс, ай ем нот фор сейл" у "Not for sale". Ну, а "Party in My Head" взагалі рясно попахує славнозвісним ретро хітом "Shut Your Mouth". Вердикт - слухати.

Sidus Atrum - Розірване Небо (2024), Melodic Black/Death Metal

Підкину чергову порцію української якости. Здається, ванвуменбенд Sidus Atrum став дуетом, судячи з оновленої інфи на металархівах. А третій лонгплей став ще агресивнішим, атмосфернішим і злішим, ще й з якісною україномовною лірикою. Дуже майстерна й мегаемоційна робота про українське сьогодення. Безперечно - в топ року.

Verikalpa - Tuomio (2024), Folk/Viking Metal

Четвертий номерний лонгплей від хлопців із Оулу - і четвертий раз поспіль якість. Здається, ну, що ще можна витягнути з цього виснаженого жанру, однак їм це знову вдається. Напористо, мелодійно, качово і дуже хітово. Пряме потрапляння в жанровий топ року. З такими гідними наступниками Ensiferum i Finntroll можуть спокійно йти на пенсію і більше не напружуватися.

Folkrim - Embers (2024), Folk Metal

Третій номерний повнограй від фінського ансамблю Folkrim зайшов, як то кажуть, на ура. Бадьоро, качово і хітово, хоч і геть без новизни та за шаблонами. Альбум поєднав у собі напрацювання усього кращого, що можна нині чути у фолк метал жанрі. Тут море алюзій на Ensiferum, Alestorm, Korpiklaani, Trollfest, Equilibrium і т.д. Добре зіграно, зведено і файно лягає на вухо.