Обійми Дощу - Відрада (2025), Crossover Progressive Rock

Якихось 7 років минуло, і ось нарешті вийшов новий повноформатний реліз від Обіймів Дощу. Насправді дуже довгоочікуваний альбом, а тим паче, ще й підігрітий смачними синглами з відео. І відразу зазначу, що навіть не зважаючи на високі очікування, ця платівка виправдала усі сподівання і не викликала жодних розчарувань. Можна впевнено її віднести до найкращих альбомів української рок музики 2025 року. Як і на попередньому довгограї, у "Відраді" майстерно поєднуються атмосферний рок, прогресив та неокласика. Проте цього разу настроєво матеріал є світлішим та несе в собі окрім меланхолії ще й добрячу порцію оптимізму, незважаючи на загалом тяжку й сумну тему війни. Ці пісні хочеться переслуховувати, вони віють теплом, добротою й щирістю. Дуже милозвучний якісно записаний, з гарними бек-вокалами та загалом цікавим й багатим аранжуванням альбом, який однозначно вартий уваги кожного шанувальника якісної рок музики.

Drudkh - Гра Тіней (2025), Black Metal

І знову до українського. На часі свіжий лонгплей від харківського Drudkh. І це зовсім інша справа. Після надмірно жорсткого крайнього релізу Hate Forest ця музика файно лягає на вухо. Відчувається повернення до атмосферності "Пригорщі зірок" чи "Вічного оберту колеса", але у важчій формі. Мелодії присутні, вони хороші, проте, як на мене, всі треки без яскравих кульмінацій, а тому альбом для повного розкриття потребує кількох прослуховувань. Атмосфера смутку, печалі й відчаю гарантована на 100%. Занурюємося.

Cradle Of Filth - The Screaming Of The Valkyries (2025), Extreme Gothic Metal

Ще один розігрітий очікуваннями реліз - чотирнадцятий лонгплей британської легенди симфо готік металу Сradle of Filth. Після кількох вдумливих прослуховувань припущу, що це найбільш Midian-оподібний альбом у дискографії. Дані і Ко. знову повернулися до готичності, за яку ми так любимо його ранню творчість. Певно, не останню роль у такому позитивному поверненні зіграла нова клавішниця/вокалістка, яка доволі гармонійно влилася у концепт. На альбомі й справді багато непоганих мелодій та чіпляючих фрагментів, Дані знову радує повною вокальною палітрою, проте мені важко виділити якийсь стовідсотковий хіт. Найбільше сподобалися "Demagoguery", "White Hellebore" та "Malignant Perfection". Загалом від альбому позитивні враження. Беремо в колекцію.

Hate Forest - Against All Odds (2025), Black Metal

А ось і підвезли порцію свіжого українського блеку. Але, на жаль, на відміну від двох своїх попередніх релізів цього разу Hate Forest не зачепив. У музичному плані надто прямолінійний матеріал вийшов. Якщо не брати до уваги текстову складову, то, як на мене, альбому бракує глибини. Дуже все просто і передбачувано цього разу, та ще й мелодійності геть мінімум. Натомість агресія, жорсткість та злість тут домінують.

Mogwai - The Bad Fire (2025), Post Rock

Відзначу, що минулий рік був геть скупим на хороші пост рок релізи. За увесь 2024-ий, мабуть, не більше десятка послухав. Ну, а що ж нам 2025 приніс та ще принесе? Першим таким жанровим альбомом мені трапився новий доробок легендарних шотландців Mogwai. І це дуже непоганий реліз. Він витриманий у більш класичному форматі, без неочікуваних експериментів, з мінімумом електронщини і, головне, без OST-ової аморфності. Має гарні внятні мелодії, загалом спокійний, ліричний і шугейзовий. Можна брати в колекцію.

Caliban - Back From Hell (2025), Metalcore

І ще трохи свіжого німецького. Зубри дойче металкору Caliban "повертаються з пекла" зі своїм -надцятим альбомом. За останні роки у складі гурту сталися деякі зміни, а саме - з команди пішов басист. На його місце взяли нового чолов'ягу, якому крім бас гітари ще й доручили чистоголосся (і от тут, на мою думку, прогадали, адже незмінний гітарист Denis Schmidt із чистим співом справлявся значно краще протягом багатьох років). А так загалом альбом непоганий, але точно не є найкращим у дискографії гурту. Після кількох прослуховувань найбільше припала до вуха єдина на платівці німецькомовна пісня "Alte Seele", ну, й "Insomnia" теж доволі примітна.

Harvst - Mahlstrom (2025), Atmospheric Black Metal

Після таких "бенгерних" релізів у попередніх постах пропоную тут ознайомитися з дещо спокійнішою але не менш мелодійною і не менш екстремальною музикою. Це другий повноформат німців Harvst, на якому вони пропонують зануритися у свій атмосферний мелодійний чорний метал. Наче й нічого особливого (відзначу лиш вдалі вкраплення чистого вокалу), ми вже чули такого багато, але реліз справді хороший, має гарні мелодії і точно вартий уваги шанувальників melodic black metal.

Eluveitie - Ànv (2025), Melodic Death/Folk Metal

Не збавляємо обертів і слухаємо ще один дуже бадьорий та мелодійний реліз - швейцарці Eluveitie порадували новою роботою. Вже по синглах, які виходили раніше, було чутно, що альбом має бути файним. Так і виявилося, він справді кращий, ніж попередній "Ategnatos". Та й взагалі, як на мене, востаннє Eluveitie так чіпляв ще у 2010-му на "Everything Remains..." На новій платівці дуже гармонійно поєднали різні складові: приблекований мдм, металкор, фолк та місцями додали не зовсім типові для гурту симфонізм та урочисту епічність. Вийшло не просто качово, а й суперхітово! Ще один із плюсів - це порівняно короткий хронометраж (41хв.), а якщо ще відкинути 4 інтерлюдії, то це ще значно менше. Коротше, альбом грає вже кілька днів і поки не набридає, що є добрим знаком. Також рекомендую ознайомитися із розширеною версією альбому - це ще 3 додаткові пісні (теж дуже хороші), серед яких є метал версія акустичної "Epona". Стронг рікомендейшен!

Bloodywood - Nu Delhi (2025), Modern Metal/Folk Metal

Заходимо з козирів - один із найочікуваніших релізів цього року - третій номерний лонгплей команди Bloodywood, яка за останні 2-3 роки стала справді найвідомішою індійською метал групою, гастролює по всьому світу і є бажаним гостем багатьох фестивалів. На диво, гурт уникнув підписання на якийсь мейджор, натомість новий альбом вийшов на американському інді лейблі Fearless Records, який спеціалізується на поп панку, металкорі та хардкорі. Справді неочікуваний поворот. Ну, а що ж, власне, новий реліз? Тут насправді без особливих експериментів. Хлопці йдуть далі протореним шляхом, який ще більш розширився  їм завдяки успішному "Rakshak". Усі фірмові фішки, прийомчики, хуки збережені. Альбом, до речі, коротенький, всього 33 хвилини з копійками, проте дуже динамічний та насичений. Відзначу як одну з найяскравіших композицій "Bekhauf" - колаборацію з японськими дівчатами Babymetal. Та й всі інші треки досить пристойні, особливо слабких місць не виявив. Все на рівні, жваво, бадьоро й мелодійно, по-бладівудівськи. Дорогу слонам, вони йдуть далі!

Corde Oblique - Cries And Whispers (2025), Post-Metal/Shoegaze/Neoclassical/Dark Wave/Neofolk

Половина 2025 року нещодавно минула, а я починаю знайомитися з цьогорічними релізами. І першим таким, про який хотілося би тут згадати, є восьмий лонгплей італійського композитора Ріккардо Пренсіпе та його ансамблю Corde Oblique. Дуже цікавий і навіть дещо неочікуваний реліз вийшов. Як зазначається в прес релізі, він складається із двох частин: перша "Cries" Post Metal/Folkgaze, яка й справді частково дотична до метал музики, та друга "Whispers" Dark/Ethnofolk, виконана у звичному для Corde Oblique форматі. Окремо відзначу на цьому альбомі чудовий неофолковий кавер на "Souvenirs d'un autre monde" французького Alcest. Також рекомендую ознайомитися із EP "Leaver" 2023 року, на якому Ріккардо виконав свою версію "Chapter VII" славетного Estatic Fear, долучившись до трибьюту цієї австрійської gothic doom команди, який все ніяк не матеріалізується в виданий реліз.

Molh - Deus (2024), Black Metal

Ще один файний український реліз, який вартий уваги всіх шанувальників чорного металу. Дуже якісна, майстерна робота, що має бездоганне звучання й виконання. Та й змістовно непорожня, щемлива, атмосферна. Це якщо й не найкращий, то точно один із найкращих українських метал релізів минулого року. Проте про гурт мало що відомо - на архівах три постаті в масках. Візуально й музично творчість Molh дуже нагадує роботи N█O та They Came From Visions, тож припущу, що за ним стоять ті самі люди, однак, звісно, можу помилятися. Загадковість загадковістю, а альбом справді вийшов славним. Рекомендасьйон!

Derwisz - Горизонт подій які не згадати (2024), Screamo/Neocrust/Blackened Hardcore

Чудово, що є і така україномовна музика. Із цим жанром у нас геть не густо. А тут ще й все якісно зіграно та записано. Хмельницький гурт Derwisz минулоріч видав свій дебютний лонгплей, за який його можна справді похвалити. Якісний качовий приблекований хардкор з пост металевим присмаком, надривним емоційним вокалом та злободенною лірикою. Рекомендую.

Def/Light - Frequency Of Fear (2024), Melodic Black/Death Metal

Треба ще згадати п'ятий номерний лонгплей зубрів дніпровської блек метал сцени Def/Light. "Frequency Of Fear" якщо не найкращий, то точно й не найгірший реліз цього колективу. Матеріал мелодійний, однак "хітовості" бракує і загалом все звучить досить однотипно. Із недоліків - "пластмасові" барабани, які аж надто виділяються у загальному зведенні. А так загалом непогано. Разок-другий можна прогнати.

1310M - XVII (2024), Atmospheric Black Metal

Лишилося ще кілька вітчизняних релізів 2024 року, які не можна не згадати. Одним із таких є черговий повноформатний альбом ІЗЮМа. Доволі плодовитий дебютант виявився - це вже другий лонгплей за один рік. По матеріалу - без особливих змін, все та ж "друдхівщина" у хорошому розумінні цього слова. Мелодійно, атмосферно, і якість запису покращала. Приємна робота.

Mental Torment - Dead Shot Revival (2024), Death/Doom Metal

Підкину трохи вітчизняного. Київський ансамбль Mental Torment видав третій повноформатний реліз, який є першим повністю україномовним у їх творчості. Якісно записаний і зведений матеріал, але, на жаль, без яскравих номерів. Типовий фюнеральний дет дум з домішками якогось олдскульного прогу. Похмуро, але досить монотонно й без чіпляючих хуків. Чесно кажучи, очікував кращого, тому розчарування присутнє.

Night In Gales - Shadowreaper (2024), Melodic Death Metal

Якимось дивом прослуховування крайнього альбому німців Nyktophobia нагадало мені їх легендарних земляків Night in Gales, які ще з першої половини 90-х на рівні з шведськими флагманами котяться на хвилі гетеборзького мелодік дет металу. І на мій подив ці дядькі досі грають і стабільно видають нові релізи. Тому гріх не згадати про минулорічний альбом цих ортодоксальних емдеемщиків. Платівочка звучить у найкращих традиціях жанру - ні додати, ні відняти, усе згідно з канонами. Рекомендую до прослуховування.

Nyktophobia - To The Stars (2024), Melodic Death Metal

Знову завдяки Metalstorm нагадав собі таку файну німецьку команду, яка грає дуже мелодійний приблекований дет. Востаннє цих хлопців тут згадував ще у 2020 році, коли вони випустили свій третій повноформатний реліз. І ось, у 2024 вийшов четвертий лонгплей Nyktophobia, і він також заслуговує на увагу. Якісний блекіш мдм із сумними мелодіями, який мені цього разу дуже нагадав ранню творчість італійців Graveworm. Приємного прослуховування.

Poppy - Negative Spaces (2024), Alt.Metal/Metalcore/Electropop/Experimental

Напевно пора тут згадати нарешті про Поппі. У 2024 році ця дівчина видала свій шостий повноформатний реліз і навіть номінувалася на Греммі як best metal performance. Раніше краєм ока спостерігав за нею, але вуха все не доходили до прослуховування хоча б одного повного альбому. І ось нарешті в 2024 це сталося. Та й сама Poppy у своїх нескінчених експериментах нині зосередилася на важчому звучанні, що й привернуло до неї більше шанувальників металу. Рекомендую ознайомитися.

Odious - Equilibrium Tool (2024), Symphonic/Death/Folk Metal

Odious - єгипетський метал гурт, який існує ще з кінця 90-х. Не дуже плодовитий (має лише три повноформатних релізи), тому він не дуже то й на слуху. Чесно кажучи, ледве пригадав цих дядьків, але з крайнім третім релізом рекомендую ознайомитися. Гурт відійшов від блек металу і зробив цікавий симфо дет зі східними фолк елементами. Уявіть собі поєднання Septicflesh, Haggard i Therion та ще й зі всякими орієнтальними етно витрибеньками. Звучить заманливо. Альбом справді цікавий, щоправда якість продакшену дещо нижча, ніж у вищезгаданих колективів. Втім, він всеодно заслуговує уваги шанувальників симфо металу.

Master Boot Record - Hardwarez (2024), Instrumental Industrial/Electronic Metal/Synthwave/Chiptune

Одинадцятий повноформатний реліз від італійця Victor Love, який вже майже десять років робить свій дивакуватий сінті електронік метал, і схоже, що не планує зупинятися. Не так давно згадував інший проект Віктора KeyGen Church, в якому він зайшов на поле неокласики, що теж виявилося доволі вдалим експериментом. Ну, а в основному проекті MBR усе стабільно, іноді трішки краще, іноді трішки гірше. Цього разу вийшло краще. "Hardwarez" слухається легко, має хороші мелодії та качові сінтірифчики, а ще цього разу відчуваються інфлюенції power metal. Звісно, усе це не ново в контексті творчості MBR, але для шанувальників традиційного металу це справді диковинка.

Liljevars Brann - Helja Kor (2024), Epic Black Metal With Dark Folk

Дебютанти виявилися досвідченими музикантами з мегастажем. За новою вивіскою Liljevars Brann ховаються дядьки з Autumnblaze, які вирішили трохи погратися в темний неофолк і записали щось таке середнє між тим, що грають в своєму основному бенді та творчістю Empyrium. Вийшло непогано, слухабельно, але нічим особливим не вирізняється, а мастеринг Маркуса Штока зробив цей реліз просто блідою тінню Empyrium.

Hindarfjäll - Seden (2024), Neofolk/Dark Folk

Ще порція скандинавської музики, якої забагато не буває. Мунулого року дуже порадував своїм новим доробком Forndom, дещо менше - Nordein, і ось, настала черга Hindarfjäll. Ці шведи знову не розчарували, видали дуже гарну роботу, як в інструментальному, так і вокальному плані. Здається мені, що серед цих трьох колективів саме Hindarfjäll звучить найбагатше (різноплановіше) і найцікавіше. Цей альбом варто зберегти в колекцію всім шанувальникам нордичної музики.

Marche Funebre - After The Storm (2024), Doom/Death Metal

Чув краєм вуха, але чомусь не звертав особливо увагу на цей чудовий бельгійський гурт. А хлопці трудяться вже понад 15 років і минулоріч записали свій п'ятий повнограй. І мушу визнати, це дуже класний реліз. З мегапримністю прослухав його три рази поспіль. Чіпляючі мелодії, розмірений темп, хороший смачний гроул, дозоване чоловіче чистоголосся. Гурт другого ешелону, але видав матеріал не гірший, ніж класичні зразки дум-детового жанру. Альбом фактично без слабких композицій (ну, хіба що "Stranded" трохи випадає із обойми за рахунок жвавішого ритму). Дуже сподобалися "Palace Of Broken Dreams" і "Devoid of Empathy" - пряме попадання в ностальгічне серце готік дум-дет меломана. Як на мене, ця платівка разом із роботою фінів Counting Hours - найкраще, що вийшло в жанрі в 2024 році. Рекомендую!

Ryujin - Ryujin (2024), Melodic Death/Power Metal

А хто це в нас такі? Думав, нове ім'я на японській сцені, новий прорив далекосхідної якості в Європу, та ще й відразу підписанти Napalm. А як виявилося, це старі добрі Gyze, які випали з мого поля зору на певний час і встигли за цей самий час переназватися, перформатуватися ще й апргрейднутися запрошеним вокалістом металкорщиків Trivium. І нині під новим ім'ям Ryujin пропонують зацінити свій самурай метал, який поєднує у собі купу всіляких жанрів. Однозначно один із найцікавіших та різнопланових альбомів минулого року. Тут вам і melodic death, i heavy, power metal, i folk metal з усілякими японськими традиційними інструментами, і ліричні балади. Ще й усе це файно зіграно і звучить хітово й качово. Цей альбом справді заслуговує звання приємна несподіванка 2024 року. Рекомендасьйон!

ай, файна баладка, з перших нот прямо в серце

Nordein - Bergart (2024), Neofolk/Dark Folk

Четвертий номерний альбом Йорна, і це знову добре, хоча й слабше, ніж "Nordriket" 2020 та "Etna" 2022. Як на мене, на цьому доробку менше хітових мелодій, втім є доволі хороші композиції, які чіпляють з першого ж прослуховування, наприклад, номер 4, 6 та фінальний 11. Атмосфера й фірмовий почерк Nordein теж збережені. Рекомендую до прослуховування.

Subway To Sally - Post Mortem (2024), Medieval Folk Metal

Напевно, це найкращий альбум, якщо порівювати із минулорічними роботами старих колег по цеху Tanzwut та In Extremo. Ерік і Ко видали доволі міцний реліз і, як і щойно згадані побратими, сабвеєвці теж запросили молодняк, щоб, так сказати, додати свіжої крові своєму звучанню. Фіти з Melissa Bonny, Dominum та Manntra, як на мене, вийшли навіть кращими, ніж оригінальні версії цих самих пісень у сольному виконанні Subway to Sally. Ех, не старіють душею ветерани, можуть ще порадувати файним матеріалом, що ще раз доведено на альбомі "Post Mortem".

Sur Austru - Datura Străhiarelor (2024), Atmospheric Folk/Black Metal

Пам'ятаю цей румунський колектив ще з 2019 року, коли він дебютував з альбомом "Meteahna timpurilor". Тоді враження від музики Sur Austru були якісь суперечливі. Другий номерний реліз в 2021-му я пропустив, а в 2024-му гурт видав вже свій третій повноформат. Скажу, що по духу, по атмосфері це продовжувачі Negura Bunget, які до румунського атмоблеку додали ще трохи прогресивності. Також цікаво вплетені різні етно інструменти та перкусії. Єдине, що не подобається у творчості цього ансамблю - це вокал. Загалом він безтолковий: не гроул, не скрім, якийсь недошрайк, який часто псує гарну інструментальну складову. Краще би вже взагалі не співали, або додали чистоголосся. Серед композицій альбому найбільше заслуговують на увагу "Celle Bune" та "Ispravirea".

Tanzwut - Achtung Mensch! (2024), Industrial/Folk Metal

Наче ж недавно виходив альбом Tanzwut, і тут тобі маєш знову. Хоча насправді вже минуло три роки. Цього разу Чорт і Ко. вивалили дводискове видання на понад годину загального звучання. Насправді є на цьому релізі багато прохідних треків, які попахують традиційним німецьким пивним фолк роком, але є й хороші. Після кількох прослуховувань найбільше сподобався саме другий ЦД, а особливо коллаби з вокалістом Schattenmann "Komet" та вокалісткою Null Positiv "Gefallene Engel". Також непогані треки "Roter Mohn", "Hexenweib" та "Zauberland". Варто ознайомитися.

Kanonenfieber - Die Urkatastrophe (2024), Melodic Black/Death Metal

Другий повноформатний реліз німців Kanonefieber переміг у номінації найкращий black metal альбом 2024 року на Metalstorm, тому гріх його тут не згадати. Не чув дебютника цих хлопців, але ця робота доволі непогана. Проста, прямолінійна, мелодійна, без особливих вивертасів. Не знаю, чи захочеться переслуховувати цей альбом у майбутньому, але слухається він легко, проте, як на мене, має дещо затягнутий загальний хронометраж.

Weather Systems - Ocean Without A Shore (2024), Progressive/Atmospheric Rock

А це справжній подаруночок для усіх шанувальників легендарної команди Anathema. Якось дивно, що цей альбом вийшов непомітно і практично не привернув увагу шанувальників вищезгаданого британського ансамблю. Weather Systems - проект одного з братів Cavanagh, а саме Даніеля та колишнього ударника Anathema Даніеля Кардосо. Такий собі ревайвл від двох Данилів. І мушу сказати, дебютний реліз цього проекту вийшов просто чудовим! Хлопці додатково запросили на вокал старого норвезького знайомого Petter-a Carlsen-a + двох дівчат, додали струнні аранжування і зіграли все в дусі пізньої Аnathema. На альбомі навіть знайшлося місце двом анафемівським баладним хітам "Untouchable" та "Are You There?" у новому прочитанні. Із геть нового репертуару мені найбільше сподобались "Take Me With You" та однойменна з назвою релізу "Ocean Without A Shore". Альбом точно заслуговує на звання The Biggest Surprise of 2024.

Thanateros - Tranceforming (2024), Gothic/Folk Metal

Випадково натрапив на крайній лонгплей німців Thanateros, які ще на початку 2000-х грали суміш готік металу з кельтським фольком. На той час то було оригінально. Але у 2019 році п'ятий лонгплей гурту геть не вразив, тому перестав за ними слідкувати. А вияляється, ці хлопці досі грають і в 2022 встигли ще одну платівочку записати, тому рекомендую ознайомитися відразу з двома альбомами 2022 та 2024 років. Обидві роботи вдалі, тексти примітивні, але музика приємна, є файні мелодії, є багато скрипки, трохи флейти і навіть арфи. Не так щоб супер хітово, але ці релізи точно кращі, ніж той, що вийшов у 2019-му. Приємного прослуховування!

The Mist From The Mountains - Portal - The Gathering Of Storms (2024), Melodic Black Metal

Трапився мені такий маловідомий фінський мелоблек з поетичною назвою The Mist From The Mountains. У 2024-му хлопці видали свій другий лонгплей. Непогана музичка, мелодійна, у міру меланхолійна  і трохи навіть епічна. От слухаєш, і віддає такою собі мунсорроувською епічністю. Але в пам'яті геть не відкладається навіть після кількох прослуховувань. Цей реліз із розряду - слухати приємно, а переслуховувати не дуже хочеться. На мій суб'єктивний смак найкращий трек - "Among the Black Waves" із купою акустики, блюзовою гітаркою й жіночим вокалом.

Make Them Suffer - Make Them Suffer (2024), Deathcore/Metalcore

Вже й почав призабувати цих чудових австралійців, бо, якщо не помиляюся, минулий лонгплей, який вийшов ще у 2020 році не виправдав сподівання, ба, навіть розчарував. Але пауза у 4 роки пішла на користь. За цей час хлопцям вдалося переманити до себе вокалістку-клавішницю Alex Reade із металкор гурту Drown This City, яка, власне, й вивела музику MTS на новий рівень якости; освіжила, збадьорила пацанчиків і спрямувала у правильне русло. Усі ті джентові і прогові елементи, які зустрічалися у музиці колективу раніше, тепер зійшли нанівець, їх місце зайняв мелодійний металкор із чистими чіпляючими приспівами Alex та легкою електронікою. Проте й від деткору гурт не відійшов, тут досі є смачнющі дахозносні брейкдауни, гроули, а подекуди й скріми-шрайки від нової учасниці гурту. Як на мене, вийшов дуже міцний реліз - качовий, мелодійний і хітовий. Такий оновлений Make Them Suffer мені дуже сподобався.

The Foreshadowing - New Wave Order (2024), Gothic/Doom Metal

Ще одні готи вирішили вийти із сплячки. Італійці The Foreshadowing востаннє випускали лонгплей у далекому 2016, тому було геть несподівано, що  у 2024-му вони знову прийшли до тями й видали чергову повну роботу. Щоправда думу тут практично немає, але файний готичний метал є і він досі живий, душевний. Гарний чоловічий вокал, мелодійні ліричні гітарки геть файно лягають на вухо. Милозвучно і в міру солодко, але споживати краще невеликими порціями, щоб не почало нудити. Я би рекомендував ось ці композиції: "Judas Had a Friend", "Our Nightmares Call" та "Vox Dei".

The Old Dead Tree - Second Thoughts (2024), Gothic Metal

А це геть неочікуваний камбек. Пам'ятаю цих готичних парижан ще з добірочок французького журналу Metallian на початку 2000-х. Тоді Старе Мертве Дерево лише набирало обертів, однак після 2007-го повноформатних релізів від цього гурту більше не було. Здавалося, відійшли ці хлопці в небуття безповоротно. Аж ось, після 17 років тиші команда знову ожила й видала новенький лонгплей, та ще й непоганий такий готік метал. Чистого вокалу багато, проте є тут і нотки агресії з екстремальним співом, а ті треки, в яких він присутній, здаються мені найкращими, наприклад, "The Lightest Straw", "Without A Second Thought". Загалом цей реліз сподобався більше, ніж, наприклад, минулорічний жанрово подібний Helevorn.

Hammock - From the Void (2024), Ambient/Post-Rock

Чергова порція релаксу від американського "Гамака". Лежи, відпочивай, занурюйся у цю теплу музичну течію. Як повідомляється на офіційному бендкемпі, чотири композиції цього альбому насправді були частиною релізу 2023 "Love in The Void", однак, певно, через надмірний хронометраж того альбому (а це понад 60хв. навіть без цих 4 композицій) хлопці вирішили їх не включати в той альбом. Натомість дописали ще 4 зовсім нові композиції і видали у 2024-му нову платівку, яка отримала назву "From The Void". Таке собі продовження, розширення "порожнечі", яка поглинає слухача лагідним милозвучним ембіентом з легкими інфлюенціями пост року. Рекомендую цей реліз для відпочинку від жорстких металевих буднів.

Theigns & Thralls - The Keep & The Spire (2024), Folk Metal

Як повідомляється на офіційному сайті цього проекту, Theigns & Thralls це інтернаціональний проект-колаборація учасників таких знаних фолк метал гуртів як Skyclad, Waylander, Cruachan, Korpiklaani, Ensiferum, Skiltron, Elvenking, Primordial i Celtibeerian. Ну, заявка геть інтригуюча. По суті, в цьому проекті беруть участь люди, які зробили величезний вклад у становлення й розвиток фолк метал жанру. Не знав, що цей глобальний проект видав свій дебютний альбом ще у 2022 році, та й навіть цей другий лонгплей слухав, не знаючи, хто за ним стоїть, тому ніких особливих очікувань й сподівань не мав, сприймав цей реліз, як звичайнісінький дебют від якихось ноунеймів. Тому загалом відразу охарактеризвував його як просто тяжча версія Skyclad, відголосків якого в музиці цього альбому найбільше, я би навіть сказав, що творчість Skyclad тут є основою, яка доповнена круаханівською-вейлендерівською фольковістю в частині духових інструментів. У деяких треках ще трохи відчутна енсіферумівська епічність (наприклад, в баладі "Now My Life is Done") і роздовбайство Korpiklaanі, яке, втім, більше нагадує традиційний кельтський панк, а не фінську хумпу. Не скажу, що це супермега реліз, проте він точно вартий уваги широкого кола шанувальників фолк металу.

Groza - Nadir (2024), Black Metal

Мелоблек дуже насичений жанр, в якому постійно з'являються все нові й нові імена, тому прослідкувати за всіма важко. Одним із таких моїх пропусків є німецький гурт Groza, який ймовірно взяв собі назву з однойменного альбому 2008 року польських блекерів Mgla. Захоплення творчістю поляків тут помітно неозброєним оком, проте німці, все ж таки, звучать мелодійніше, а ще на цьому своєму крайньому доробку "Nadir" додали трохи пост блеку, що у купі з традиційним мелоблеком дало дуже файний результат. Приємний матеріал, який хочеться переслуховувати. Звісно, про оригінальність мова не йде, адже у кожній композиції цього альбому чуються впливи творчості інших гуртів, проте це ніяк не знецінює якість цього релізу. Рекомендую.

Helevorn - Espectres (2024), Atmospheric Gothic/Death/Doom Metal

Після п'ятирічної мовчанки іспанський Helevorn видав свій черговий лонгплей. І відразу скажу, що нічим не подивував. Усі свої вже 25 років творчої діяльності лишається другорядним ансамблем, який постійно поступається флагманам жанру. Наче й непоганий матеріал, виконаний згідно з  канонами стилю, однак перевершити класичні зразки не вдається. Альбом слухабельний, якісно записаний, містить усі необхідні інгредієнти для успіху, але, на жаль, не чіпляє.

Forndom - Moþir (2024), Neofolk/Ritual Ambient

Не чекав, а Forndom порадував черговим лонгплеєм, ну, не дуже лонг - трохи більше 35 хвилин, але матеріал відмінний! Певно, найкраще і точно найдушевніше, що я чув із минулорічного фольку. Величні нордичні балади з чудовим чоловічим вокалом та мега щемливою скрипкою, якій цього разу відведена провідна роль та й ще й у супроводі Uppsala Temple Orchestra. Концентрація щемливих мелодій на альбомі дуже висока, реальний бальзам на вуха гарантований у кожній композиції. Стовідсотковий рекомендасьйон для всіх шанувальників нордичного фольку та й не тільки!

God Dethroned - The Judas Paradox (2024), Blackened Death Metal

Не можу не згадати динозаврів євро смерть металу God Dethroned, які вже майже 35 років молотять і молотять, і, здається, не планують зупинятися. Ось і минулоріч видали свій 12-ий повноформатний альбом. Непоганий підгон для шанувальників олдскульного дет металу, але мене в музиці GD більше приваблює приблекована мелодійність, яка завжди присутня у творчості цього нідерландського колективу більшою чи меншою мірою. Цього разу теж знайшов парочку приємних треків. Рекомендую зацінити "Asmodeus" i "Kashmir Princess".

Folterkammer - Weibermacht (2024), Operatic/Symphonic Black Metal

Несподівано порадував цей альбом від маловідомих американців Folterkammer. Колектив доволі молодий, дебютний реліз видали у 2020 році (ознайомився і з ним), а минулоріч вийшов другий повноформат, якому й присвячений цей допис. Провідну роль тут відіграє сопрано, яке дуже сильно мені нагадує жіночий вокал Angizia, до того ж і тексти тут німецькі. Але окрім оперних вокалів у Folterkammer жіночка також відповідає за всю палітру скрімів, а в купі з якісною й мелодійною гітарною роботою це дає чудовий результат. Найбільше сподобалися композиції "Algolagnia" та "Herrin Der Schwerter". Дуже рекомендую зацінити цей смачний американо-європейський бленд мелодійного чорного металу.

Bloody Keep - Rats Of Black Death (2024), Black Metal

Не можу не написати про ще один сольний проект Джесса Терреса, який має назву Bloody Keep і минулого року видав свій дебютний лонгплей. На відміну від згадуваних мною у недавньому дописі Old Nick i Curta'n Wall, де Джесс пропонує зануритися у більш вишукані форми свого темничного блеку, збагаченого широким інструментарієм з фольковими та неокласичними інфлюенціями, у проекті Bloody Keep ми чуємо простий, прямолійний, дещо олдскульний мелодік блек із лідируючими синтезаторами, однак і ця музика варта уваги, адже все вирішують класні мелодії, яких тут безліч. Чіпляють і затягують з першого ж прослуховування. Ай, файний мелодист, що ще раз довів у цьому проекті. 

Distant Dream - End of the World We Know (2024), Post-Rock/Instrumental

Польські спейс пост рокери Distant Dream видали черговий повний формат, проте він ні чим не здивував. Звичайна построкова бринчалка, ну, ще трохи прогових гітарних солячків додали. Загалом слухається приємно, але особливо нічим не чіпляє. Хукових мелодій мною не помічено. Як і в багатьох інших сучасних пост рокових альбомах, на жаль, дуже відчувається виснаження цього жанру. 

Curta'n Wall - Yr Gwyddbwyll (2024), Folk Metal

Curta'n Wall - це один із десятка проектів американця Джеса Терреса, який ще відомий за своїм основним дітищем Old Nick. Тут маємо доволі оригінальне поєднання фольку, неокласики та денджену з сирим чорним металом (хоча останнього тут значно менше, ніж в Old Nick). Звучить це місцями дивакувато, стьобно, але цікаво. До того ж, якщо це й справді стьоб то він недешевий, адже до участі в записі цього альбому були залучені 18 додаткових музикантів. В інструментальному плані - дуже насичений, багатий реліз, тут можна почути флейту, саксофон, волинку, акордеон, колісну ліру та багато іншого. Наполегливо рекомендую ознайомитися з творчістю Curta'n Wall як і з Old Nick.

Wintersun - Time II (2024), Symphonic/Melodic Death Metal

Я вже й призабув цей Wintersun, а фанати чекали 12 років виходу другої частини Time. І ось настало свято на їх вулиці. Після трьох прослуховувань, можу сказати, що це точно не варте такого довгого очікування. А якщо взяти до уваги, що тут, по суті, лише 4 повноцінні композиції, то я би геть розчарувався. Ну, файно звучить, епічно, мелодійно, але особисто мене не чіпляє. Ще й ці несподівані далекосхідні етно інфлюенці у фінському мелодеті це точно на гурмана. Ознайомитися варто, але повертатися до цього альбому навряд захочеться.

Thy Catafalque - XII: A Gyönyörü Álmok Ezután Jönnek (2024), Avant-Garde Metal

Отакий катафалк мені до душі. На відміну від попереднього релізу на нинішньому знову багато фольку й гарної мелодики, що не може не радувати. Нехай метал складова слабка, проте у мелодійному плані це дуже файний альбом, який хочеться переслуховувати. Я навіть не очікував, бо думав, що Thy Catafalque вже геть відходить від фольку в електронщину та інші авангардні експерименти, а тут така приємна несподіванка. Рекомендую!