Bellfast - The Warrior Celt (2024), Folk Metal

Вже і не згадав би цей гурт, якби не власний допис про його альбом 2017 року. Псевдоірландська група від вивіскою Bellfast зі своїм кельтським фолк гард-н-геві металом із далекої Японії нагадує про себе новим лонгплеєм. За звучанням і виконанням ніяк не визначиш, що це японці. Звучать як європейські "класики" цього жанру, ще так по доброму, олдово, місцями навіть в блюз закочуються. Японці нам доводять, що тямляться й на європейській музиці, а хто не йме віри, то може послухати цей альбом й переконатися на власні вуха.

Arka’n Asrafokor - Dzikkuh (2024), Groove/Tribal/Folk Metal

Ну, а якщо захотілося екзотики, то можна зацінити другий повноформатний реліз африканської команди Arka’n Asrafokor із Того. Смутно пригадую дебютний альбом цієї команди, здається, звучання й зіграність стали кращими. А сам матеріал не змінився, це теж саме поєднання альтернативи, груву й африканського трайбл етно. Не для щоденного прослуховування, але ознайомитися варто.

Agrypnie - Erg (2024), Progressive/Post-Black Metal

Ще одні пост блекери нагадали про себе. Німці Agrypnie видали минулоріч свій сьомий повноформатний реліз. Хороша напориста бринчалка  з агресивним вокалом, але в мелодійному плані не дотягнули, а ми ж знаємо, що вони можуть краще. Ліричні акустичні переборчики, мінорні гітарні тремоло це добре, однак не вистачає яскравих мелодій, які б чіпляли й змушували переслуховувати цей альбом ще й ще.

Мракобес - Черна Мъст (2024), Black/Folk Metal

Не часто нас радує болгарська сцена якісним металом. Зрадів, коли натрапив на цей дебютний реліз ванменбенда Мракобес. Очікував почути тяжчу, блекову версію Balkandji чи Khanъ, однак всі сподівання розвіялися вже з першого треку цього альбому.  На жаль, болгарської етніки тут майже нема. Музика цього проекту мені більш cхожа на щось близькосхідне, типу Melechesh чи навіть Alnamrood. Це звісно, непогано, ба, навіть дуже добре, бо записано й зіграно якісно, однак розчарування присутні, бо хотілося більше балканщини у цьому болгарському блек металі.

A Wake In Providence - I Write To You, My Darling Decay (2024), Symphonic Blackened Deathcore

Є такий ньюйоркський ансамбль A Wake in Providence, в доробку якого вже три повноформатні альбоми. Крайній реліз 2024 року трапився мені на вуха. Тут з першого ж треку чуємо, що ці хлопці надихаються творчістю Lorna Shore та Shadow of Intent, і в принципі, пропонують доволі непоганий такий приблекований симфо деткор, в якому знайшлося місце навіть чоловічому чистоголоссю. А ще на цьому альбомі є запрошена вокалістка, яка своїм сопрано додала оперного душку, і в результаті вийшов якийсь симбіоз із вищезгаданих американських колективів та італійців Fleshgod Apocalypse. Пропоную скуштувати.

METAL STORM AWARDS 2024 (final results)

2024 промайнув дуже швидко але насипав чималу кількість хороших і не дуже хороших релізів. За доброю традицією портал Metal Storm проводив опитування серед шанувальників метал музики, щоби визначити переможців аж у 26-ти жанрових номінаціях. Протягом всього лютого тривало голосування, і врешті маємо результати та, власне, переможців, яких наводжу нижче.

Alternative Metal

Jerry Cantrell - I Want Blood

Ambient / Drone / Noise

Darkspace - Dark Space -II

Avantgarde / Experimental Metal

Thy Catafalque - XII: A Gyönyörű Álmok Ezután Jönnek

Black Metal

Kanonenfieber - Die Urkatastrophe

Death Metal

Ulcerate - Cutting The Throat Of God

Djent / Math Metal

Vola - Friend Of A Phantom

Doom Metal

Crypt Sermon - The Stygian Rose

Extreme Doom Metal

Officium Triste - Hortus Venenum

Extreme Progressive Metal

Blood Incantation - Absolute Elsewhere

Folk / Pagan / Viking Metal

Ensiferum - Winter Storm

Gothic Metal

My Dying Bride - A Mortal Binding

Grindcore

Brodequin - Harbinger Of Woe

Hard Rock

Khirki - Κυκεώνας

Hardcore / Metalcore / Deathcore

Candy - It's Inside You

Heavy / Traditional Metal

Judas Priest - Invincible Shield

Industrial / Cyber / Electronic Metal

Master Boot Record - Hardwarez

Melodeath / Extreme Power / Gothenburg Metal

Wintersun - Time II

Melodic Black Metal

Gaerea - Coma

Metalgaze

Alcest - Les Chants De L'Aurore

Post-Metal

Hauntologist - Hollow

Power Metal

Unleash The Archers - Phantoma

Progressive Metal

Opeth - The Last Will And Testament

Sludge Metal

High On Fire - Cometh The Storm

Stoner Metal

Sergeant Thunderhoof - The Ghost Of Badon Hill

Symphonic Metal

Fleshgod Apocalypse - Opera

Thrash / Speed Metal

Morbid Saint - Swallowed By Hell

Найкращим відеокліпом обрали "The Stargate" Blood Incantation

Weltenbrandt - Transzendenz Schatten Romantik (2024), Atmospheric/Post Black Metal

У 2018-му пропустив дебютний альбом цього симпатичного колективу з Австрії, а тому знайомлюся з його творчістю з другого повноформатного релізу, який вийшов минулого року.  Маємо тут досить мелодійний постблек з клавішними вкрапленнями, проте жодного зефіру і втичного шугейзінгу немає, що є дуже добре. Агресивні вокальні партії, атмосферні клавішні, щемливі гітарні тремоло - все тримається разом дуже гармонійно і викликає лише позитивні емоції від прослуховування цього альбому. А ще тут є парочка класних акустичних інтерлюдій - рекомендую!

Thalarion - Cryopreservation (2024), Melodic Death/Gothic/Doom Metal

От чого не чекав, так це нового альбому від зубрів словацького готік дум-дету Thalarion. Але в пам'яті навіть ще трохи досі жевріє їх творчість з початку 2000-х. Прослухавши цей новий доробок, можу сказати, що в музиці цих словаків мало що змінилося за останні 20 років, а точніше - нічого не змінилося. Досі звучать канонічно, традиційно для цього жанру, так, як ми колись це любили. Реліз для ностальгічних спогадів - те, що треба. Увімкни й поринь у минуле.

Together To The Stars - The Fragile Silence (2024), Post-Black Metal

Здається, рано я списав цих шведів. Після невдалого альбому в 2020-му вже нічого від них не чекав. А вони взяли й здивували. Третій повноформатний реліз видався славним. Тут є мелодії, які відразу чіпляють вухо і змушують мугикати в унісон. А ще хлопці запросили парочку скрипальок, які додали ще більше чуттєвості їх музиці. Коротше, це точно один  із найкращих пост блекових альбомів, які мені траплялися у 2024 році.

The Black Dahlia Murder - Servitude (2024), Melodic Death Metal

А цим дядька, здається, пора вже на пенсію. Знову черговий вимучений реліз. Ну, грає і грає, але зовсім не чіпляє, ну, хіба краєм вуха зачепився за "Transcosmic Blueprint". Ще привернули увагу цимбали в інтро й аутро - це справді щось новеньке для цього колективу. Але тра щось з цим робити - додали би ці цимбали у всі треки як повноцінний інструмент - ото було би здивування й свіжина! Бо інакше все дуже нудно й пережовано сто разів. Гурт очевидно у глибокій стагнації. Даєш новизну, або на пенсію!

Slechtvalk - At Death's Gate (2024), Melodic/Epic Black Metal

Чесно кажучи, не пригадую таких хлопців, певно, творчість цього нідерландського ансамблю пройшла повз мене. А виявляється, музикують вони вже 25 років і мають аж 6 повноформатних альбомів у своєму доробку. Оцей крайній "At Death's Gate" - доволі потужна, енергійна робота, яка окрім шалених бластбітів й згустку агресії може похвалитися ще й фрагментарними чистими чоловічими вокалами, клавішами і навіть скрипковими (баладка "Enshrouded" тому файне підтвердження). Рекомендую до ознайомлення.

Silhouette - Les Dires De L'âme (2024), Atmospheric Black Metal

Французького атмоблеку підвезли. Це дебютний лонгплей гурту Silhouette, і тут нам пропонують зацінити прийом the beauty and beast в постблековому прочитанні. Відзначу файну якість запису й продакшену. Реліз пропонує дуже щільний, монолітний саунд з шугейзовими жіночими співами, які чередуються із депроблековими чоловічими шрайками. Міцний якісний матеріал, щоправда трохи монотонний, поодинокі вкраплення акустики недостатньо урізноманітнюють цей реліз. Ну, і основний недолік - відсутність чіпких мелодій. Навряд захочеться переслуховувати цей альбом пізніше, але гурт переспективний, думаю, в подальшому зможуть ще приємно здивувати.

Envy - Eunoia (2024), Post-Rock/Screamo

Японська легенда з більш ніж 30-річним стажем минулоріч видала новий довгограй, який ми не можемо оминути. Так, це Envy знову нагадали про себе. І незважаючи на вагомі зміни у складі в 2018 році, гурт продовжує продукувати якісну експресивну, емоційну музику, не зраджуючи своєму фірмовому почерку й звучанню. Гарний реліз, який заслуговує на увагу.

An Autumn - Ethereal (2024), Post-Black Metal

На п'ятнадцятому році творчої діяльності та після десяти виданих повноформатних альбомів нідерландське тріо An Autumn for Crippled Children неочікувано вирішило скоротити свою довгу назву до банального An Autumn. І минулорічний лонгплей вже видали під оновленою назвою. Але зміна назви гурту ніяк не вплинула на музику цього колективу. Впізнавана атмосфера, впізнавана мелодика і настрій. Це той самий AAFCC, який досі лишається яскравим представником вже трохи замученого, виснаженого жанру.

Antvmny - In The Dark Woods (2024), Black/Folk Metal

Antvmny - французький ванменпроект, який минулого року видав свій дебютний реліз у фолк блековому жанрі. Стилістично нагадує творчіть старого Cruachan i Stille Volk, але поки що виконання й запис, на жаль, на низькому рівні. Така собі самвидавча самодіяльність. Але, може, згодом будуть кращі результати.

E-An-Na - Nomad (2024), Folk Metal

Надто завищені були мої очікування до нового альбому румунських експериментаторів E-An-Na після супервдалого "Alveolar" 2023. На жаль, "Nomad" сподобався менше. На ньому значно менше румунського фольку, натомість з'явилися близькосхідні мотиви та експерименти з електронікою. А композиція "Scrum" з речетативом взагалі нагадала творчість індусів Bloodywood. У будь-якому випадку ця робота цікава, яскрава, різноманітна і варта уваги, особливо друга її половина - найкращі пісні у кінці альбому. Ну, а фінальна балада "Autoportret" це бальзам для вух, порадувала супердушевністю.

Battle Tales - Greed Of A King (2024), Power/Folk Metal

Другий номерний реліз від швейцарців Battle Tales, на диво, виявився непоганим. Дудки-флейти грають тут багато, місцями повівають бароковим душком (нагадали мені творчість Dark Reality), а в "The Seawind Whisperer" взгалі чується Haggard.  Дуже мелодійний матеріал, проте метал складова слабенька. На першому плані постійно фігурує чистий чоловічий вокал, який хоч і непоганий, однак досить однотипний, а тому починає під кінець альбому набридати. Я би зменшив хронометраж цієї платівки до 40 хвилин, і тоді вона би слухалася краще.

Ellende - Todbringerin (2024), Post-Black Metal

На часі п'ятий номерний лонгплей від австрійця Лукаса Гоша. Дуже рівний і, я би навіть сказав, монотонний матеріал. Осіння меланхолія присутня, однак яскравих червоних чи бодай жовтих листків мною не помічено. Дуже шкода, що з музики цього ванменбенду безповоротно зникли скрипкові, які додавали особливого шарму та вирізняли цей проект з-поміж багатьох інших пост блекових ансамблів. Але це всеодно дуже приємна та якісна сумна музика, рекомендую ознайомитися. Піду ще разок переслухаю - "Verehrung" та дилогія "Scherben Teil" таки чіпляють.

Empty Mirror - Deus Profanus (2024), Symphonic/Gothic Metal

Ось такий підвернувся коротенький дебютничок від симпатичного грецького секстету. Мені як шанувальнику старого доброго готік думу з вокальними партіями типу beauty and the beast цей реліз припав до душі. До того ж тут ще є хорали та чистий чоловічий вокал. Класний ностальгійний матеріал із гарними чуттєвими мелодіями. Поки слухав - наче перенісся у часі на років 20-25 назад.

Ensiferum - Winter Storm (2024), Epic Folk Metal

Ну, а чого нам очікувати від легенди фінського фолк металу? Та нічого нового. По першому прослуховуванню то й взагалі здалося якось геть скучно. Згодом виникли якійсь двоякі відчуття: з одного боку все доволі передбачувано і самоповторно, з іншого - наче й непоганий реліз, є приємні мелодії, навіть духом старого Emsiferum попахує. Але з павером, як на мене, перебір, хотілося би, все ж таки, агресивнішого, злішого матеріалу, бо подекуди, ну, геть якийсь неприкритий Luca Turilli звучить.

Fleshgod Apocalypse - Opera (2024), Symphonic/Technical Death Metal

Дуже приємно здивували італійці цього разу! Після кількох прісних безмелодійних, з тупою долбьожкою альбомів видали надзвичайно класний реліз. Здавалось би, ну все, крах, зайшли в глухий кут сумбурного зубодробильного молотилова у свої творчості. Однак пауза у 5 років пішла на користь. До хлопців доєдналася чудова вокалістка, а музика знову набула хітової мелодійності. Можливо, шанувальники технічного дету й засмутилися, а я навпаки радий знову чути класні мелодії від FA. Та й "опопсінням" це теж не можна назвати, агресія й напір, шквал бластбітів присутні у музиці італійців і нині. Чим більше слухаю, тим більше подобається ця "Opera", яка поєднала у собі пафосну епічність Septicflesh, шарм жіночого вокалу The Project Hate MCMXCIX та хорову симфонічність Therion. Один із найкращих альбомів 2024 року!

God Is An Astronaut - Embers (2024), Post-Rock

Ще одні ветерани жанру нагадали про себе черговим повноформатом. Тут звісно чуємо динамічніший матеріал у порівнянні із релізом канадських колег із попереднього допису. Проте й "астронавти" цього разу теж розчарували. Оці табли, сітари та інша далекосхідна мішура - ну, не те, чого хотілося почути від грандів пост року. Якийсь невиразний альбом вийшов. Після кількох прослуховувань нічого не запам'яталося. Криза жанру відчувається як ніколи.

Godspeed You! Black Emperor - No Title As Of 13 February 2024 28,340 Dead (2024), Post Rock

А от і черговий повноформатний восьмий номерний реліз від мастодонтів пост-рокового жанру. Інструментально, не дуже експериментально, проте надто атмосферно і особливо ембіентно цього разу, я би навіть сказав, дроновий душок тут дуже присутній. Після кількох прослуховувань зачепила лише друга композиція. Загалом дуже фоновий і нудний реліз, хочеться більше динаміки.

Hadadanza - Aventura Y Leyenda (2024), Folk Metal

Іспанську фолк метал традицію підтримує колектив Hadadanza. Як виявилося, це гурт не одного-двох альбомів, адже минулоріч він видав вже третій повнограй. Не скажу, що це звучить ліпше, ніж їх земляки Lepoka, але цілком пристойний матеріал у найкращих традиціях жанру, який буде приємно послухати як шанувальникам старої школи (Mago de Oz, Ars Amandi), так і тим, хто слідкує за сучасним іспанським фолк металом.

In Extremo - Wolkenschieber (2024), Medieval Folk Metal

Граючи практично одне й теж 30 років, важко здивувати чимось новим. Та в принципі, не дуже то й хотілося почути від In Extremo щось кардинально свіже. Ну грають і грають, то й добре. Є кілька колаборацій, наприклад, із Faun вийшла доволі файна баладка. Загалом очікуваний матеріал, подекуди приправлений легкою електронікою. Але це все той же впізнаваний за кілометр In Extremo у своїх стандартних формах. Для колекції годиться.

Keygen Church - Nel Nome Del Codice (2024), Experimental Metal

Keygen Church - італійський ванменбенд, за яким стоїть Vittorio D’Amore, який також відомий своїм іншим експериментальним проектом Master Boot Record, в якому він поєднує 8-бітне звучання з металом. Що стосується Keygen Church, то тут основою є класична органна музика із бароковим шлейфом та хоровий спів. Метал складова звучить пластиково, але в цій музиці вона відіграє лише роль сапорта. Основна увага зосереджена на клавішних (органних) партіях - тут безліч мелодій, є у що повникати, зануритися. Припущу, що цей реліз може сподобатися більше поціновувачам класичної музики чи неокласики, ніж метал фанам.

Khors - Листи Майбутньому Собі (2024), Atmospheric Dark Metal

Мабуть, один із найочікуваніших українських метал релізів минулого року. Як завжди високоякісного гатунку матеріал підготували нам харків'яни. Цього разу великий акцент зробили на лірику, яка відображає наше сумне воєнне сьогодення. У музичному плані хотілося би більше різноманітності. Альбому бракує яскравих хукових композицій. Хоча смачні мелодійні фрагменти таки присутні у кількох піснях. Найбільше сподобалися перші два треки цієї платівки. Загалом альбом не на одне прослуховування і, можливо, з кожним наступним розкриватиметься більше.

Kromlek - III-III & Upphaf (2024), Epic Pagan Metal

Шанувальники паганського та вікінг метал жанру мають пам'ятати німецьку банду Kromlek. Чудова була команда, однак відійшла у небуття у 2012-му. І ось, як виявилося, у 2023-му гурт відновив свою діяльність, навіть трохи фестивалив, а головне  - минулого року врешті видав свій третій лонгплей, який складається із двох частин: у першій - 8 абсолютно нових композицій, у другій - перезапис 8 старих треків. Власне, нас цікавить новий матеріал. І мушу відразу сказати - він чудовий. Ідеальне поєднання агресії, напору та мелодизму. Альбом реально качає і підриває. Безумовно рекомендую зберегти в колекцію на добру згадку. А тим паче, що Kromlek знову припинив свою діяльність і, можливо, цього разу вже назавжди.

Krypta - Krypta (2024), Gothic Doom/Dark Metal

Підкину ще української музики. Нашій увазі - дебютний повноформатний реліз від київської gothic doom metal формації Krypta. Ніколи не чув про таких, хоч у прес-релізі зазначається, що гурт існує вже 10 років. Альбом містить 8 композицій. Відразу кидається у вуха дзвінкий виразний жіночий вокал, що мимоволі нагадує творчість Полинове Поле, I Miss My Death etc. А от гроул тут надто засунули на фон, він геть нечіткий і монотонний. Однак головний недолік цієї роботи - відсутність якісних чіпких мелодій. Наче й мелодійно все звучить, але, на жаль, не чіпляє, і геть нічого не запам'ятовується. Можливо, наживо цей гурт сприймається краще, а от у записі навряд захочеться цей альбом переслуховувати згодом.

Laudare - Requiem (2024), Atmospheric/Post-Black Metal

А це відкриття 2024 року. Німецький гурт Laudare несподівано порадував. І хоч це вже третій номерний реліз цієї команди, здається, саме зараз ці музики знайшли своє найкраще звучання і отримали безліч схвальних відгуків від медіа та слухачів. Щось подібне я вже чув у американців Anopheli. Тут теж маємо поєднання пост хардкору й блеку із скрипковими, однак в Laudare усе це ще й загорнуте у симфонізм, приправлено клавішами та жіночими хорами. Дуже смачний реліз. Трек "Sanctus" - квінтесенція цього альбому. Рекомендую.

Molh - Deus (2024), Black Metal

А ось і порція свіжого українського black metal. Це дебютний альбом тріо Molh. Чесно кажучи, не знаю, хто ці люди й звідки вони - в мережі геть мало інфи про гурт. Але реліз досить міцний, якісно записаний атмосферний чорний метал, що мені особисто нагадав творчість інших земляків - They Came From Visions. Щоправда, тут матеріал менш мелодійний, та монотонніший, проте для дебюту досить файно. Україномовна "Коли Поля Стануть Червоними" сподобалась найбільше. Рекомендую ознайомитися.

Mood Hoover - Love And Loss (2024), Atmospheric Doom Metal

Весна впевнено насувається, а я пропоную зануритися в осінню музику. Якісний зразок хрестоматійного фюнерального думу нам підкинув англійський ванменбенд Mood Hoover на своєму дебютнику "Love and Loss". Дуже добротна робота, хоч із дещо архаїчним звучанням, яке повіває кінцем 90-х початком 2000-их.  Проте музика цього хлопаки дуже мелодійна, а відтак навіть 17-хвилинні композиції не втомлюють, а слухаються дуже легко й приємно. Чудовий дебют, чекаю продовження.

Nevergreen - Harag És Remény (2024), Gothic Metal

А це несподіванка! Не думав, що ці дядькі ще музикують. Востаннє згадував тут цих ветеранів угорської готік метал сцени більше 10 років тому. Здається, з тих пір у музиці команди нічого не змінилося. Як і раніше, досить рівний матеріал із клавішною підкладкою, простий у композиційному плані та з угорською лірикою. Слухається дуже легко, а тому добре йде фоном. Після прослуховування нічого не запам'ятовується та й відрізнити альбоми цього гурту один від одного доволі складно, але то таке.

Orgone - Pleroma (2024), Avanat-Garde Technical Death Metal

Ну, а коли набридли всі традиційні жанри і захотілося чогось нового заковиристого - то в нагоді стане ось така знахідка  - це минулорічний реліз американців Orgone, які у своїй творчості майстерно поєднують камерну музику із агресивним технічним прог дет металом. Авангардизм цього гурту нагадав мені канадців Unexpect. Не скажу, що таке захочеться слухати щодня, але розбавити будні дозованою порцією такої свіжини - файна ідея. Рекомендую до ознайомлення. 

Nightwish - Yesterwynde (2024), Symphonic Metal

Це той випадок, коли слухаєш, бо гучне ім'я спонукає. А насправді нічого особливого в новому релізі Nightwish немає. Дяка, що цей колектив має у своєму складі Troy Donockley. Дід своїми дудками-волинками хоч якось урізноманітнює та збагатшує звучання. Бо без цього - ну, геть був би прохідняк і пережована мільйон разів жувачка. Змусив себе переслухати кілька разів і в пам'яті затрималась лише "The Day of..." з дитячим хором. Підсумовуючи, можна сказати, що маємо якісно зіграний-записаний але, на жаль, безликий матеріал.

Norrsinnt - Djupt Inni Skoga (2024), Atmospheric Folk/Pagan Metal

Сім довгих років довелося чекати другий лонгплей від дядька Матіаса. І ось цей час настав. Насолоджуємося свіжою порцією нордичних гімнів під нікельхарпу. Не підвів швед, знову порадував чудовим милозвучним матеріалом. Як на мене, то найсмачніша якість починається десь із середини альбому, а саме з треку "Det Dagas". З нього й рекомендую почати ознайомлення з цією роботою. Беремо в колекцію.

Psychonaut 4 - ...Of Mourning (2024), Depressive Black Metal/Rock

Можна сказати культова грузинська DSBM банда Psychonaut 4 нагадала про себе черговим повноформатним релізом. Альбом містить інтро і лише 5 повноцінних композицій загальним хронометражем трохи більше 40 хвилин. Після попередніх мегадепресивних релізів про наркоту, алкашку та психічні розлади оцей свіжий альбум звужить геть недепресивно. Я би сказав, що він значно ближче до меланхолії, ніж до депресії. Та й загалом звучання полегшало, недаремно в тегах та в описі жанру з'явилось слово rock. А ще додали акустики, гітарних солячків і навіть жіночих вокалів. А лірика грузинською наповнила цей альбом певною фольковістю. Цікавий і ненудний матеріал, який тягне переслуховувати, а особливо треки "Mzeo Amodi" та "Fiqrebi Mtsukhrisa".