Bloody Keep - Rats Of Black Death (2024), Black Metal

Не можу не написати про ще один сольний проект Джесса Терреса, який має назву Bloody Keep і минулого року видав свій дебютний лонгплей. На відміну від згадуваних мною у недавньому дописі Old Nick i Curta'n Wall, де Джесс пропонує зануритися у більш вишукані форми свого темничного блеку, збагаченого широким інструментарієм з фольковими та неокласичними інфлюенціями, у проекті Bloody Keep ми чуємо простий, прямолійний, дещо олдскульний мелодік блек із лідируючими синтезаторами, однак і ця музика варта уваги, адже все вирішують класні мелодії, яких тут безліч. Чіпляють і затягують з першого ж прослуховування. Ай, файний мелодист, що ще раз довів у цьому проекті. 

Distant Dream - End of the World We Know (2024), Post-Rock/Instrumental

Польські спейс пост рокери Distant Dream видали черговий повний формат, проте він ні чим не здивував. Звичайна построкова бринчалка, ну, ще трохи прогових гітарних солячків додали. Загалом слухається приємно, але особливо нічим не чіпляє. Хукових мелодій мною не помічено. Як і в багатьох інших сучасних пост рокових альбомах, на жаль, дуже відчувається виснаження цього жанру. 

Curta'n Wall - Yr Gwyddbwyll (2024), Folk Metal

Curta'n Wall - це один із десятка проектів американця Джеса Терреса, який ще відомий за своїм основним дітищем Old Nick. Тут маємо доволі оригінальне поєднання фольку, неокласики та денджену з сирим чорним металом (хоча останнього тут значно менше, ніж в Old Nick). Звучить це місцями дивакувато, стьобно, але цікаво. До того ж, якщо це й справді стьоб то він недешевий, адже до участі в записі цього альбому були залучені 18 додаткових музикантів. В інструментальному плані - дуже насичений, багатий реліз, тут можна почути флейту, саксофон, волинку, акордеон, колісну ліру та багато іншого. Наполегливо рекомендую ознайомитися з творчістю Curta'n Wall як і з Old Nick.

Wintersun - Time II (2024), Symphonic/Melodic Death Metal

Я вже й призабув цей Wintersun, а фанати чекали 12 років виходу другої частини Time. І ось настало свято на їх вулиці. Після трьох прослуховувань, можу сказати, що це точно не варте такого довгого очікування. А якщо взяти до уваги, що тут, по суті, лише 4 повноцінні композиції, то я би геть розчарувався. Ну, файно звучить, епічно, мелодійно, але особисто мене не чіпляє. Ще й ці несподівані далекосхідні етно інфлюенці у фінському мелодеті це точно на гурмана. Ознайомитися варто, але повертатися до цього альбому навряд захочеться.

Thy Catafalque - XII: A Gyönyörü Álmok Ezután Jönnek (2024), Avant-Garde Metal

Отакий катафалк мені до душі. На відміну від попереднього релізу на нинішньому знову багато фольку й гарної мелодики, що не може не радувати. Нехай метал складова слабка, проте у мелодійному плані це дуже файний альбом, який хочеться переслуховувати. Я навіть не очікував, бо думав, що Thy Catafalque вже геть відходить від фольку в електронщину та інші авангардні експерименти, а тут така приємна несподіванка. Рекомендую!

Letzte Instanz - XXVII [ep] (2024), Industrial Gothic/Folk Metal

А тим часом німці Letzte Instanz оголосили про завершення своєї кар'єри і видали минулоріч міньйон на 5 пісень, який отримав назву 27 (це вік гурту). Останній лонгплей вийшов ще у 2021 році, і вже тоді дуже відчувалося, що гурт себе вичерпав. Ймовірно, ці дядьки так і не змогли або не захотіли впроваджувати щось свіженьке-новеньке, а тому вирішили йти на пенсію. Вік поважний, за спиною купа файних пісень, а тому цілком заслужено можна йти на відпочинок. До слова, рекомендую послухати цей симпатичний ліричний ЕП, можливо, він є лебединою піснею гурту, адже вже на листопад 2025 року команда анонсувала свій останній прощальний концерт у Гановері. Хоча, може, до того часу ще пульнуть фінальний лонгплей. Побачимо.

Winterfylleth - The Imperious Horizon (2024), Black Metal

Черговий доробок від англійців Winterfylleth знову вивалює нам на вуха порцію добротного атмосферного чорного металу - тягучого, монотонного але красивого. Шкода, що зовсім зникли скрипкові (за винятком інтерлюдії). Втім, реліз міцний, особливо відзначу композицію "Upon This Shore" та feat з вокалістом Primordial "In Silent Grace" (вийшло доволі епічно й думово).

Counting Hours - The Wishing Tomb (2024), Melodic Doom/Death Metal

А ці фінські дядьки несподівано порадували. Виявилося, що під ноунейм вивіскою ховаються музиканти зі стажем, які грали в Shape of Despair та Rapture. І під цією новою назвою пропонують нам зануритися в кінець 90-х - початок 2000-х та посмакувати-поностальгувати якісним хрестоматійним готік думом у найкращих його формах. Дуже мелодійний, душевний меланхолійний матеріал в дусі Katatonia, Lacrimas Produndere вищезгаданого періоду. Безумовно рекомендую послухати цей реліз.

Rauhbein - Adrenalin (2024), Folk Metal

Несподівано вийшов новий доробок від німців Rauhbein. Фолк метал, який, все ж таки, більше нагадує типовий irish folk rock. Від медієвалю тут нічого не лишилося. Слухаю цей реліз, і відразу згадується якийсь умовний O'hamsters чи щось подібне. Щоправда, є хітові треки, але усе це швидко набридає і переслуховувати бажання немає.