Molh - Deus (2024), Black Metal

Ще один файний український реліз, який вартий уваги всіх шанувальників чорного металу. Дуже якісна, майстерна робота, що має бездоганне звучання й виконання. Та й змістовно непорожня, щемлива, атмосферна. Це якщо й не найкращий, то точно один із найкращих українських метал релізів минулого року. Проте про гурт мало що відомо - на архівах три постаті в масках. Візуально й музично творчість Molh дуже нагадує роботи N█O та They Came From Visions, тож припущу, що за ним стоять ті самі люди, однак, звісно, можу помилятися. Загадковість загадковістю, а альбом справді вийшов славним. Рекомендасьйон!

Derwisz - Горизонт подій які не згадати (2024), Screamo/Neocrust/Blackened Hardcore

Чудово, що є і така україномовна музика. Із цим жанром у нас геть не густо. А тут ще й все якісно зіграно та записано. Хмельницький гурт Derwisz минулоріч видав свій дебютний лонгплей, за який його можна справді похвалити. Якісний качовий приблекований хардкор з пост металевим присмаком, надривним емоційним вокалом та злободенною лірикою. Рекомендую.

Def/Light - Frequency Of Fear (2024), Melodic Black/Death Metal

Треба ще згадати п'ятий номерний лонгплей зубрів дніпровської блек метал сцени Def/Light. "Frequency Of Fear" якщо не найкращий, то точно й не найгірший реліз цього колективу. Матеріал мелодійний, однак "хітовості" бракує і загалом все звучить досить однотипно. Із недоліків - "пластмасові" барабани, які аж надто виділяються у загальному зведенні. А так загалом непогано. Разок-другий можна прогнати.

1310M - XVII (2024), Atmospheric Black Metal

Лишилося ще кілька вітчизняних релізів 2024 року, які не можна не згадати. Одним із таких є черговий повноформатний альбом ІЗЮМа. Доволі плодовитий дебютант виявився - це вже другий лонгплей за один рік. По матеріалу - без особливих змін, все та ж "друдхівщина" у хорошому розумінні цього слова. Мелодійно, атмосферно, і якість запису покращала. Приємна робота.

Mental Torment - Dead Shot Revival (2024), Death/Doom Metal

Підкину трохи вітчизняного. Київський ансамбль Mental Torment видав третій повноформатний реліз, який є першим повністю україномовним у їх творчості. Якісно записаний і зведений матеріал, але, на жаль, без яскравих номерів. Типовий фюнеральний дет дум з домішками якогось олдскульного прогу. Похмуро, але досить монотонно й без чіпляючих хуків. Чесно кажучи, очікував кращого, тому розчарування присутнє.

Night In Gales - Shadowreaper (2024), Melodic Death Metal

Якимось дивом прослуховування крайнього альбому німців Nyktophobia нагадало мені їх легендарних земляків Night in Gales, які ще з першої половини 90-х на рівні з шведськими флагманами котяться на хвилі гетеборзького мелодік дет металу. І на мій подив ці дядькі досі грають і стабільно видають нові релізи. Тому гріх не згадати про минулорічний альбом цих ортодоксальних емдеемщиків. Платівочка звучить у найкращих традиціях жанру - ні додати, ні відняти, усе згідно з канонами. Рекомендую до прослуховування.

Nyktophobia - To The Stars (2024), Melodic Death Metal

Знову завдяки Metalstorm нагадав собі таку файну німецьку команду, яка грає дуже мелодійний приблекований дет. Востаннє цих хлопців тут згадував ще у 2020 році, коли вони випустили свій третій повноформатний реліз. І ось, у 2024 вийшов четвертий лонгплей Nyktophobia, і він також заслуговує на увагу. Якісний блекіш мдм із сумними мелодіями, який мені цього разу дуже нагадав ранню творчість італійців Graveworm. Приємного прослуховування.

Poppy - Negative Spaces (2024), Alt.Metal/Metalcore/Electropop/Experimental

Напевно пора тут згадати нарешті про Поппі. У 2024 році ця дівчина видала свій шостий повноформатний реліз і навіть номінувалася на Греммі як best metal performance. Раніше краєм ока спостерігав за нею, але вуха все не доходили до прослуховування хоча б одного повного альбому. І ось нарешті в 2024 це сталося. Та й сама Poppy у своїх нескінчених експериментах нині зосередилася на важчому звучанні, що й привернуло до неї більше шанувальників металу. Рекомендую ознайомитися.

Odious - Equilibrium Tool (2024), Symphonic/Death/Folk Metal

Odious - єгипетський метал гурт, який існує ще з кінця 90-х. Не дуже плодовитий (має лише три повноформатних релізи), тому він не дуже то й на слуху. Чесно кажучи, ледве пригадав цих дядьків, але з крайнім третім релізом рекомендую ознайомитися. Гурт відійшов від блек металу і зробив цікавий симфо дет зі східними фолк елементами. Уявіть собі поєднання Septicflesh, Haggard i Therion та ще й зі всякими орієнтальними етно витрибеньками. Звучить заманливо. Альбом справді цікавий, щоправда якість продакшену дещо нижча, ніж у вищезгаданих колективів. Втім, він всеодно заслуговує уваги шанувальників симфо металу.

Master Boot Record - Hardwarez (2024), Instrumental Industrial/Electronic Metal/Synthwave/Chiptune

Одинадцятий повноформатний реліз від італійця Victor Love, який вже майже десять років робить свій дивакуватий сінті електронік метал, і схоже, що не планує зупинятися. Не так давно згадував інший проект Віктора KeyGen Church, в якому він зайшов на поле неокласики, що теж виявилося доволі вдалим експериментом. Ну, а в основному проекті MBR усе стабільно, іноді трішки краще, іноді трішки гірше. Цього разу вийшло краще. "Hardwarez" слухається легко, має хороші мелодії та качові сінтірифчики, а ще цього разу відчуваються інфлюенції power metal. Звісно, усе це не ново в контексті творчості MBR, але для шанувальників традиційного металу це справді диковинка.

Liljevars Brann - Helja Kor (2024), Epic Black Metal With Dark Folk

Дебютанти виявилися досвідченими музикантами з мегастажем. За новою вивіскою Liljevars Brann ховаються дядьки з Autumnblaze, які вирішили трохи погратися в темний неофолк і записали щось таке середнє між тим, що грають в своєму основному бенді та творчістю Empyrium. Вийшло непогано, слухабельно, але нічим особливим не вирізняється, а мастеринг Маркуса Штока зробив цей реліз просто блідою тінню Empyrium.