А тепер трохи про українську
музіку. Нещодавно натрапив у мережі на допис Саші Плужинського, в якому він
мімольйотом нарекнув на тяжке становище української музики і "українських "практикуючих"
артистів" зокрема. З його слів: "українських артистів стає все менше,
виживати їм все важче, молодим пробиватися ще складніше, розпадаються,
затихають, помирають..." Ну, якщо з важким пробиванням на велику сцену ще
можна погодитися, то висловлювання про зменшення укр. колективів я би, м'яко
кажучи, назвав гіперболізованим песимізмом. Будучи палким шанувальником
української музики з надцятилітнім стажем, відповідально заявляю (і я про це
вже якось згадував), що 2014 рік можна вважати певним проривом і БУМ-ом
сучасної української альтернативної музики. Для прикладу, у свою колекцію за
минулий рік додав понад 40!!! альбумів україномовної рок музики датованих
2014-им (і це не враховуючи інших жанрів, іншомовних альбумів та всього того,
що просто мені не сподобалося). Здається, це найвищий кількісний результат за
увесь час мого укромеломанства. Тому подібні вищезгадані репліки фронтмена
Тартака вважаю нікчемними. А в якості доказу ось вам ще один україномовний рок
альбум від вінницьких етно-панків Ясон. Парадоксально, але за десять років
існування лише в такий буремний час, а саме на початку 2015 році хлопці нарешті
спромоглися випустити свій дебютник. Можливо, це й не зовсім панк, скорше
альтернативний рок з легким нальйотом арту та значною інфлюенцією подільського
фолку. Виникають асоціації з ТІК-ом і Чумацьким Шляхом, однак Ясон звучить
по-ясонські, тобто по-своєму. Підозрюю, що хтось із учасників гурту має
академічну музичну освіту, бо відвертої шароварщини і гоц-гоївщини тут не чути.
Натомість гармонійний дует баяну (можливо, кнопочного акордеону) з флейтою
надає певної "аристократичності" музиці гурту, місцями навіть попахує
пітерським Vermicelli Orchestra. Ну, що ж, побажаємо хлопцям творчої наснаги та
подальших звершень, а нам - побільше такої якісної української альтернативної
музики. зацінити/download
