Ще однією приємністю вихідних
став новий альбом The Agonist. І якщо у випадку з Galar висока якість була
очікуваною, то канадійці стали несподіванкою. Після того, як синьоволоса
мальвіна Алісса пішла гроулить в Arch Enemy, The Agonist знайшов собі нову вокалістку,
якою стала нєкая Віккі Псаракіс. Як виявилося, зі зміною вокалу, трохи й музика
змінилася. І на щастя, в кращу сторону. Можливо, деякі дрочери Алісси зафукають
нову тьолочку та звинуватять гурт в опопсінні, але я з ними катігорічєскі
нєсогласєн. Навіть якщо Віккі у вокальній агресії і своїй внєшнєй красотє
поступається попередниці, то у чистоголоссі вона видається мені моцнішою. А ще
з її мелодичними розспівами The Agonist набув якогось альтернативного звучання,
і тепер на зациклюється на прогресивних гітарних запилах та мелодетовому
молотилові. Коротше, зміни пішли на краще. Нехай загалом ця робота простіша та
менш агресивна, ніж попередні, однак вона бадьорить і качає мелодизмом. забрати
в калєкцію/download
А ось і обіцяна перша приємність
за минувші вихідні. Бергенці Galar у черговий раз не підвели. Рєдко, але ж як
мйотко! Та й не те що не підвели, я би сказав, мега порадували. Цей альбум може
засісти в плюєрі надовго. Ай, же красавці, цей норвезький дует, ай, молодці!
Так глибинно, душевно, різноманітно, збалансовано, чесно і щиро! Істінниє
натуралісти, патріоти своєї Вітчизни цього разу ще більш урізноманітнили свою
музику, запросивши струнний квінтет та волторновий квартет (прес-реліз лейблу
повідомляє). Ну, і всі попередньо напрацьовані фішки теж на місці: шикарнєйший
чистий вокал Fornjot-а і його академічний фагот та рояль - солодка начинка
цього релізу. А на послєдок я скажу: всі останні cолєфальди, вінтерзорги,
тааки, боркнагари заткнуті за пояс! Однозначний топ року, шкода тільки, що для
більшості цей класний гурт лишається невідомим. звернути увагу/download
На вихідних трапилося мені кілька
хвайних релізів. Тому найближчим часом викладу їх тут. Але почну з
посереднього. Хвіни Frosttide випулили свій другий номерний альбум. Ну, це якщо
вам останній Finsterforst видався занадто епічним, то можна потренуватися на
"Blood Oath". Тут композиції не такі затяжні, але надмірне
використання хорових співів та сімфойоніки тримає епічність на високому рівні.
Коротше, лише для фону сойдьот, бо мелодика якась мімольотнайа. посилання/download
Ну, а якщо ліричної романтіки вам
недостатньо, і хочеться чогось покрєпчє, тобто сумнішого, пєчальнішого і
трагічнішого, тоді для вас - новий альбум японських композиторів Takahiro Kido
і Tuki Murata, які знову об'єднали свої творчі зусилля під вивіскою Anoice.
Взгрустнуть, попєчаліцца і глибоко втикнуть - ці дії вам комфортно забезпечить
платівка "Into the shadows", яка буде до смаку широкому загалу
слухачів-меланхоліків: від ємбіентоманів до простих любітєлєй нєжной
неокласіки. замислитися/download
Розбавимо тяжку музику легшим
жанром. Зустрічайте другий номерний альбом від мінчан Enau. Прогрес з часів
дебюту помітний. Тут маємо більш збалансований та рівний матеріал. Прекрасні
ліричні, я би навіть сказав, романтичні мелодії допоможуть релакснути та
відволіктися від буремних робочих буднів. спокойствіє/download
