Майже не слідкую за сучасною
російською рок сценою але випадково у категорії дарк фолку натрапив на цікавий
гурт із Санкт Петербурга. Аффинаж був створений у 2012 році, за два минулі роки
встиг видати кілька епешок, а нещодавно запрезентував перший повноформатник
"Русские песни". І скажу вам, що це для мене буде третє за значимістю
відкриття такого формату після Сказы Леса и Системы Безопасности. Можливо, не
зовсім коректно ставити вищезгадані гурти в один ряд у стильовому сенсі, але
всі вони однаково чіпляють своєю оригінальністю та яскравістю. Але ж
повернімося, власне, до Аффинаж - це, справді, "маленький оркестр",
який творить чарівну музику, використовуючи бас, акуcтичну гітару, тромбон та
кнопковий акордеон. "Русские песни" - дуже цікавий музсплав, який
можна назвати сучасним міським шансоном для інтелектуалів. Цікаві неочікувані
аранжування, різнобарвний вокал: від чистого до надривно-екстремального, сумний
тромбон та грайливий акордеон - все це у купі з чуттєвою подачею не може не
зачепити та лишити вас геть байдужими. Хтось у музиці Аффинаж почує пітерський
душок Аукцыону, хтось вловить настрої "амелішного" Тірсена, а хтось
ще щось інше, у будь-якому разі музика цих талановитих музикантів заслуговує
уваги. зацініть/download
Unfortunately, the
review has been lost :(
Справжній сюрприз для усіх
шанувальників гурту Anathema підготував старшенький із братів - Danny Cavanagh,
який нещодавно доволі несподівано видав чудовий альбом каверів. Дивно, що цей
реліз якось тихо промайнув без особливих обговорень на меломанських форумах. А
насправді, він вартий уваги. Як мені здалося, "Memory & Meaning"
- це своєрідний триб'ют від Данні всім тим гуртам та виконавцям як минулого,
так і сучасності, до яких він небайдужий, а, можливо, навіть з творчості яких
він та його брати черпали натхнення для створення власних пісень у контексті
Anathema. Принаймні, особисто мені на прикладі каверів на Tim Buckley та Nick
Drake здалося, що ці виконавці дуже близькі за духом із сучасною творчістю
Anathema. "Memory & Meaning" - дуже класний душевний альбом, який
можна довго слухати і переслуховувати багато разів, а якщо U2, Radiohead, Dire
Straits, Iron Maiden i Pink Floyd для вас не просто набір слів, так тим паче -
ця платівка вам точно буде цікавою! посилання/download
Сьогодні обійдемося без мітолу.
Пропоную релакс та відпочинок. Литовка Аліна Орлова нарешті нагадала про себе,
бо вже й почав підзабувати це, колись юноє, а тепер вже, можна сказати, молодоє
дарованіє. "88" - це третій повноформатний альбум цієї співачки. На
ньому стало ще більше експериментів з електронним звучанням. Констатую також
віддалення від акустичного фортепіанного виконання, навіть голос Аліни звучить
дещо інакше, вже не так по-дитячому наївно, якось більш стримано. Хоча, це,
напевно, скоріше мінус, ніж плюс. Ну, а загалом дуже приємний, ненав'язливий,
легкий для сприйняття альбум. атдахнуть/download
Неочікувано натрапив на новенький
реліз від австралійських пост-рокерів Solkyri. Пам'ятається, попередня платівка
цього колективу була дуже слухабельна і приємна. Тому сподівання мав завищені.
За два минулі роки Solkyri із тріо перетворився у квартет, може, це й стало
причиною композиційного ускладнення музики. Однак це "покращення"
пішло в сторону прогресивності, а мені хотілося знову насолодитися
неокласичними трюками цього ансамблю. Ех, скрипка та віолончель лиш
фрагментарно з'являються у другій частині альбому, а цього замало. Та й колишня
душевність теж десь зникла. Дещо розчарований, бо ці сіднейці можуть краще, але
то таке. дегустнуть/download
