Raventale - Planetarium (2017), Atmospheric Black Metal

І знову трохи українського. На часі маємо восьмий номерний альбум від київського Raventale. Думаю, команда не потребує додаткової презентації, адже доволі відома, як то кажуть, "в тєсних", а, можливо, і не зовсім "тєсних кругах". У принципі, новий матеріал жодних несподіваок не приніс. Альбум містить лише 4 треки із загальним часом звучання трохи більше 36 хвилин, тому здалося якось мало. У стилістиці нічого не змінилося, все той же мелодичний придумований атмоблек. Останні два треки звучанням нагадали творчість харківського Khors. Взагалі прослухав цей реліз разів три-чотири, бажання переслуховувати більше немає. Надто все передбачувано і шаблонно. качнуть/download 

послухати

Paradise Lost - Medusa (2017), Gothic/Doom Metal

Продовжимо огляд новинок від легендарних команд черговим лонгплеєм від британців Paradise Lost. Ця платівка вийшла ще 2 місяці тому, та все руки й вуха не доходили до неї. Врешті вдалося і її послухати. Ну, що сказати? Якщо це не назвати поверненням до коріння, то як мінімум, інфлюенції тяжкого минулого важко заперечити. Матеріал альбуму "Medusa" вагомо потяжчав, мейнстрімовість мелодики зникла, ну, а про готичність годі й згадувати. Такого похмурого і напруженого звучання я не очікував, та й чистого вокалу геть обмаль. Олд скул дум-дет фанатами, може, й припаде до душі, але для мене - це розчарування року. Липка, тягуча нудотна "медуза"/download

офішел відос про бомжа

Satyricon - Deep Calleth Upon Deep (2017), Black Metal

Кажете, тру норвіджіен блацк метал? Лєгєнда? От тільки через повагу до минулої слави бенду й скачав це нове творіння Satyricon-a. І ледве дослухав його до кінця. Ну, нудотно ж, мега скучно. І цей пластиковий звук, який ще на попередньому релізі 2013 року коробив вуха. Певно, назвав би цей лонгплей розчаруванням року, але оскільки нічого хорошого від Сатіра вже не чекав, то, кагбе, й сильного розчарування  не прочувствовав. для галочки/download

П.С.: але є кілька чіпляючих мелодійних мотивів.

гіпнотизуюче окультне відєо

Septicflesh - Codex Omega (2017), Atmospheric/Symphonic Death Metal

Нарешті дістався до нового творіння Септіків. До слова, це десятий номерний альбум гурту. Монолітище, глиба, масштаб! Очевидний претендент на потрапляння у топ року. По суті, "Codes Omega" продовжив почате на двох попередніх релізах. Із позитиву - стало менше бластбітного зубодробилова, цікавіші оркестровки, із негативу - як і на попередньому альбумі, знову не вистачає класної мелодики, теми чіпляють лише фрагментарно. А взагалі, претензій до грецьких метрів більш немає, якість запису та майстерність виконання вражають. Найліпші треки cуб'єктивно: "Martyr", "Enemy of Truth" та "Faceless Queen". лінк/download

недешевий кінематограф

Sólstafir - Berdreyminn (2017), Progressive Metal/Post-Rock

Вже кілька днів залипаю на крайньому номерному альбумі ісландців Solstafir але не тому, що він такий крутезний-бомбезний, а через те, що ніяк не міг зрозуміти, чи він мені подобається, чи ні. Адже по суті, нічого нового і несподіваного я на цьому релізі не почув. Все це вже було на "Otta" і ще раніше. От тільки ще більше соплів і розмазні цього разу додали. Метал? То було геть давно, що й згадати важко. Нині ж бринькають поц-рочок із певною атмосферною отдушкою ретрозвучання. А ще стала доволі помітною пост-панківська ритміка. Загалом альбум норм, я не розчарований, але могло бути й краще. Найліпшими треками здалися: "Isafold", "Naros", "Ambatt" і "Blafjall". оцініть/download

і що це їх у балтійські країни затягнуло кліп зняти? - прямий рейс AirBaltic?

а це вже звичніше, по-ісландськи

і бендкемп на додачу!