Hammock - Love in the Void (2023), Atmospheric/Post-Rock/Ambient

Свіженька порція релаксу від американського гамака. Пригадую, два попередні релізи 2021 і 2019 мені не сподобалися. Були якісь геть нудні та в'ялі. Нова робота, звісно, теж не бадьора, але мелодійно значно краща і тому заслуговує на увагу і на багаторазове вдумливо-втичне прослуховування. Насправді, це дуже милозвучний, світлий пост-рочок із дрім-попом та лайтовим ембіентом. Рекомендую відпочити ці 70 хвилин з Hammock. 

Insomnium - Anno 1696 (2023), Melodic Death Metal

Ну, це скоріше розчарування, ніж приємність. Від фінів Insomnium чекав завжди більшого, бо можуть вони і раніше це доводили. Але щось останні роки здулися. Мабуть, тупо відпрацьовують контракт на Century Media. Не вистачає якісних мелодій, хукових речей. Навіть тандемна "White Christ" із Сакісом з Rotting Christ теж не чіпляє. Із всього матеріалу цього релізу виокремлю лише 2 треки, які більш-менш варті уваги: "Godforsaken" i "Lilian". Все інше можна й не слухати.

Katatonia - Sky Void Of Stars (2023), Progressive Rock/Metal

Чергова порція нудьги від шведської легенди Katatonia. Помітив, що кожен новий альбум цього гурту слухаю просто за звичкою, хоч вже дуже давно нічого путнього від цього бенду не очікую. Піднабридла вся ця їхня невнятна меланхолія, навіть фоново починає дратувати, якщо більше 5 треків слухати. Тому я обрав для вас кілька, які можна послухати на цьому альбумі: "Opaline", "Impermanence" (у цьому відчувається стійкий душок Soen),"Scelera" і "Atrium", та й достатньо для розуміння повної картини.

Heidevolk - Wederkeer (2023), Folk/Viking Metal

Зрадів виходу нового сьомого номерного релізу від голандський фолк металістів Heidevolk. Але після кількох прослуховувань так нічого й не зачепило. Сподівався, що за 5 років щось чотке напишуть, а тут нудьга нудьгою і фольку - кіт наплакав (дуже мало скрипочки, флейточки, акордеончика), а всі ці чистоголосі однотипні співи швидко піднабридають. Розчарування.

Burshtyn - Апокриф (2023), Black Metal

А ось і перший цьогорічний вітчизняний реліз, який вартий уваги. Це четвертий номерний лонгплей харків'ян, і очіквання до нього були високі, хоч і вийшов він якось несподівано. По музлу все дуже очікувано і, в принципі, передбачувано. Здивували лише фрагменти скрипки у першому й останньому треках (додали фольковості). Загалом можна сказати, що альбум твердий середняк, він однозначно програє "Безвірнику" за хітовістю, однак є точно кращим, ніж попередній "Чортория", з якого вже й ніц не пригадаю. Якби зробили увесь реліз у дусі маршової відкривачки "Блюзнір", був би топ, а так вийшло просто добре.