Ця сторінка повністю присвячується музиці. На радість і в кайф усім справжнім меломанам. Для кожного, кому музика – не просто набір звуків, а стан життя і спосіб мислення. Тут ви знайдете рецензії на новинки вітчизняної та закордонної музики. Специфіка рецензування – жива комічна суб’єктивна форма, збагачена різноманітними лексичними та стилістичними засобами. Отож, гайда в безмежний світ музичних відкриттів!
Качнув по старинці, бо колись наче був непоганий матеріал у цього штатівського ансамблю. Але не тепер. Штампи й кліше від Equilibrium, Trollfest лишилися, але все це звучить якось сумбурно й кашеподібно, тобто незмістовно. Хороший звук, добре виконання, але ця мішанина геть без смаку цього разу.
Незважаючи на буремні часи музичне життя України продовжується, а виконавців, які співають українською, стає дедалі більше. За минулий рік вийшло дуже багато всіляких синглів, демо й EP від зовсім нових імен і у доволі різних жанрах: від панку й хардкору до RNB, репу та всілякої попси. Не буду заглиблюватися у розбір/оцінювання тих чи інших релізів, бо то дуже довга справа, але традиційно наводжу свій суб'єктивний перелік повноформатних українських альбомів за 2022 рік, які варті уваги і заслуговувють на прослуховування.
Чисто випадково натрапив на цей цікавий альбум і гурт, можливо, через знайому назву, яка прямо відсилає до шведів Ablaze My Sorrow. Але італійці Blaze Of Sorrow грають дещо іншу музику. Стилістично це добротний мелодійний атмоблек із елементами пост блеку і неофольку з Empyrium-івським душком. Після кількох прослуховувань можу припустити, що в топчик року у своєму жанрі цей альбум повинен потрапити. Слухається цікаво і приємно, ще й віола додає інтелігентного шарму.
Новий альбум німецького Powerwolf наче є компіляцією, але в ньому половина нових пісень, а інші із усяких синглів та сплітів, тому можна вважати це новим повноформатним релізом. До речі, альбум складаєтсья аж із трьох дисків. На другому - переграння хітів гурту іншими колегами, а третій - то оркестрал інструментал версії головного першого диску. По основному матеріалу можу сказати, що жодних інновацій чи експериментів немає. Все витримано в притаманному форматі Powerwolf, дуже впізнавано і передбачувано, хоча місцями доволі хітово. Можна слухати.
А от і шотландсього атмоблеку підвезли. Пригадую, попередній реліз Ruadh мені геть не сподобався. У порівнянні з ним новий доробок звучить значно краще, як по якості запису, так і по самому матеріалу. Є тут, є хороші мелодії, а нам більшого й не треба. З треків виділю "Toom Tabard" i "King of Scots".
