Lombolo - H​ä​r Och D​ä​r (2023), Folk Metal/Rock

Друга частина (лонгплей) фолк метал стьобу від шведських музик Lombolo. Чуємо тут багато алюзій на творчість інших фолк метал гуртів, зокрема Alestorm, Skalmold, Vintersorg, Trollfest і ще й на айріш фолк рок загалом. Коротше, заміс із усякого фолк металу та фолк року. Трохи кустарно, кострубато, але разок-другий можна прогнати.

Godthrymm - Distortions (2023), Epic Doom Metal

Зовсім непомітно вийшов свіжий альбом британців Godthrymm, але уваги він насправді вартий, а особливо тих, хто шанує олдскульний дум. Тужливі мелодійні гітарні рифи, епічний настрій та чітка, неспішна ритм секція. До слова, у складі є колишні учасники My Dying Bride, люди, так сказать, з досвідом, які точно тямляться на олдскулі. Послухав альбом із задоволенням, ех, приємний ностальгічний шарм.

Valkeat - Fireborn (2023), Folk Metal

Неочікувано винирнув другий номерний альбум від фінів Valkeat. Пригадую, дебютник у 2017 році був бадьорий і хітовий, тому й до новинки були завищені очікування. На жаль, сталися деякі зміни. З позитивного - якість зведення й запису стали кращими, а з негативу - перехід на англомовну лірику і зменшення ролі кантеле. Натомість стало багато якогось напищеного пафосного клавішного симфонізму, якого не було раніше. Радує, що все ж таки, хукові треки є, та й загалом доволі непоганий комерційний реліз.

Celéne - Forlorn Paradise (2023), Atmospheric Black/Doom/Gothic Metal

Геть випадково трапився мені такий цікавий реліз від грецького ансамблю Celéne. Ніколи не чув його раніше, а це вже третій номерний реліз гурту. Нині цей колектив грає атмоблек із готичним нашаруванням. А на двох попередніх релізах - 2016 та 2018 виявився дуже знайомий олдскульний готік дум із скрипкою та флейтою в дусі Estatic Fear. Тому рекомендую ознайомитися із усією дискографією цієї маловідомої але доволі приємної грецької команди.

Adarvirog - Čornaje Sonca (2023), Folk Metal

Ще одні політичні біженці - мінський гурт Adarvirog (здається, емігрував у Грузію) видав свій другий номерний альбом після шестирічної перерви. Перше що кинулося в очі у порівнянні із минулим релізом - латинізація назви гурту і пісень. По музлу - фолк метал на треш/дет підкладці з усілякими скрипками-дудками. Наче і є якісь мелодії - а геть нічого не запам'ятовується, ще й фрагменти чистого жіночого вокалу якісь не дуже якісні. Усе це могло бути значно кращим, але звучить трохи кострубато і не чіпляє. Таки досі не розкрили свій потенціал.