E-An-Na - Nomad (2024), Folk Metal

Надто завищені були мої очікування до нового альбому румунських експериментаторів E-An-Na після супервдалого "Alveolar" 2023. На жаль, "Nomad" сподобався менше. На ньому значно менше румунського фольку, натомість з'явилися близькосхідні мотиви та експерименти з електронікою. А композиція "Scrum" з речетативом взагалі нагадала творчість індусів Bloodywood. У будь-якому випадку ця робота цікава, яскрава, різноманітна і варта уваги, особливо друга її половина - найкращі пісні у кінці альбому. Ну, а фінальна балада "Autoportret" це бальзам для вух, порадувала супердушевністю.

Battle Tales - Greed Of A King (2024), Power/Folk Metal

Другий номерний реліз від швейцарців Battle Tales, на диво, виявився непоганим. Дудки-флейти грають тут багато, місцями повівають бароковим душком (нагадали мені творчість Dark Reality), а в "The Seawind Whisperer" взгалі чується Haggard.  Дуже мелодійний матеріал, проте метал складова слабенька. На першому плані постійно фігурує чистий чоловічий вокал, який хоч і непоганий, однак досить однотипний, а тому починає під кінець альбому набридати. Я би зменшив хронометраж цієї платівки до 40 хвилин, і тоді вона би слухалася краще.

Ellende - Todbringerin (2024), Post-Black Metal

На часі п'ятий номерний лонгплей від австрійця Лукаса Гоша. Дуже рівний і, я би навіть сказав, монотонний матеріал. Осіння меланхолія присутня, однак яскравих червоних чи бодай жовтих листків мною не помічено. Дуже шкода, що з музики цього ванменбенду безповоротно зникли скрипкові, які додавали особливого шарму та вирізняли цей проект з-поміж багатьох інших пост блекових ансамблів. Але це всеодно дуже приємна та якісна сумна музика, рекомендую ознайомитися. Піду ще разок переслухаю - "Verehrung" та дилогія "Scherben Teil" таки чіпляють.

Empty Mirror - Deus Profanus (2024), Symphonic/Gothic Metal

Ось такий підвернувся коротенький дебютничок від симпатичного грецького секстету. Мені як шанувальнику старого доброго готік думу з вокальними партіями типу beauty and the beast цей реліз припав до душі. До того ж тут ще є хорали та чистий чоловічий вокал. Класний ностальгійний матеріал із гарними чуттєвими мелодіями. Поки слухав - наче перенісся у часі на років 20-25 назад.

Ensiferum - Winter Storm (2024), Epic Folk Metal

Ну, а чого нам очікувати від легенди фінського фолк металу? Та нічого нового. По першому прослуховуванню то й взагалі здалося якось геть скучно. Згодом виникли якійсь двоякі відчуття: з одного боку все доволі передбачувано і самоповторно, з іншого - наче й непоганий реліз, є приємні мелодії, навіть духом старого Emsiferum попахує. Але з павером, як на мене, перебір, хотілося би, все ж таки, агресивнішого, злішого матеріалу, бо подекуди, ну, геть якийсь неприкритий Luca Turilli звучить.