Bellfast - The Warrior Celt (2024), Folk Metal

Вже і не згадав би цей гурт, якби не власний допис про його альбом 2017 року. Псевдоірландська група від вивіскою Bellfast зі своїм кельтським фолк гард-н-геві металом із далекої Японії нагадує про себе новим лонгплеєм. За звучанням і виконанням ніяк не визначиш, що це японці. Звучать як європейські "класики" цього жанру, ще так по доброму, олдово, місцями навіть в блюз закочуються. Японці нам доводять, що тямляться й на європейській музиці, а хто не йме віри, то може послухати цей альбом й переконатися на власні вуха.

Arka’n Asrafokor - Dzikkuh (2024), Groove/Tribal/Folk Metal

Ну, а якщо захотілося екзотики, то можна зацінити другий повноформатний реліз африканської команди Arka’n Asrafokor із Того. Смутно пригадую дебютний альбом цієї команди, здається, звучання й зіграність стали кращими. А сам матеріал не змінився, це теж саме поєднання альтернативи, груву й африканського трайбл етно. Не для щоденного прослуховування, але ознайомитися варто.

Agrypnie - Erg (2024), Progressive/Post-Black Metal

Ще одні пост блекери нагадали про себе. Німці Agrypnie видали минулоріч свій сьомий повноформатний реліз. Хороша напориста бринчалка  з агресивним вокалом, але в мелодійному плані не дотягнули, а ми ж знаємо, що вони можуть краще. Ліричні акустичні переборчики, мінорні гітарні тремоло це добре, однак не вистачає яскравих мелодій, які б чіпляли й змушували переслуховувати цей альбом ще й ще.

Мракобес - Черна Мъст (2024), Black/Folk Metal

Не часто нас радує болгарська сцена якісним металом. Зрадів, коли натрапив на цей дебютний реліз ванменбенда Мракобес. Очікував почути тяжчу, блекову версію Balkandji чи Khanъ, однак всі сподівання розвіялися вже з першого треку цього альбому.  На жаль, болгарської етніки тут майже нема. Музика цього проекту мені більш cхожа на щось близькосхідне, типу Melechesh чи навіть Alnamrood. Це звісно, непогано, ба, навіть дуже добре, бо записано й зіграно якісно, однак розчарування присутні, бо хотілося більше балканщини у цьому болгарському блек металі.

A Wake In Providence - I Write To You, My Darling Decay (2024), Symphonic Blackened Deathcore

Є такий ньюйоркський ансамбль A Wake in Providence, в доробку якого вже три повноформатні альбоми. Крайній реліз 2024 року трапився мені на вуха. Тут з першого ж треку чуємо, що ці хлопці надихаються творчістю Lorna Shore та Shadow of Intent, і в принципі, пропонують доволі непоганий такий приблекований симфо деткор, в якому знайшлося місце навіть чоловічому чистоголоссю. А ще на цьому альбомі є запрошена вокалістка, яка своїм сопрано додала оперного душку, і в результаті вийшов якийсь симбіоз із вищезгаданих американських колективів та італійців Fleshgod Apocalypse. Пропоную скуштувати.