Amorphis - Borderland (2025), Melodic Metal

Не менше ніж Paradise Lost порадували минулого року також старі фінcькі хлопці Amorphis. "Прикордоння" дуже добре ліг на вухо. Усе на своєму місці, це те, що очікуєш від цього гурту сьогодні, і вони не підвели. Баладка"Tempest" міцно засіла в голові й тримається там досі. Гарні  мелодійні солячки зачипили за живе. У колекцію!

Paradise Lost - Ascension (2025), Gothic/Doom Metal

Але були минулого року релізи від легендарних колективів, які порадували. Серед них - платівочка британців Paradise Lost. Все як ми любимо, по олдскулу, лірично, сердньотемпово, місцями навіть дуже журливо і дуже мелодійно. Ну, догодили вухам старого шанувальника. Єдиний недолік - затягнутий хронометраж, можна було хвилин 15 викинути, бо трохи затягнуто вийшло. А так то файни альбум. Шанувальникам PL - можна сміливо брати у колекцію.

Katatonia - Nightmares As Extensions Of The Waking State (2025), Gothic/Alternative/Progressive Metal

Ще один легендарний гурт випустив лонгплей минулого року. Не поділяю позитивних відгуків. Як на мене - чергова порція аморфної нудятини, нічим невиразна і нечіпляюча. Усе це ми вже чули від цих шведів безліч разів протягом останніх років 10 як мінімум. Тож на разок дял ознайомлення - і йдемо далі.

Lacrimosa - Lament (2025), Gothic Metal

Давненько тут не писав. Вже тонни нових релізів у 2026 вийшло, а ще стільки неслухано за минулий рік, тож потихеньку буду хоча б 2025 намагатися закрити. Почнемо із швейцарської готичної легенди. Не дуже то й чекав новий реліз від Тіло, але вийшов, то й вийшов. По перших прогонах щось геть не зачепило. Згодом вже сприймалося краще. Найліпше засіла в пам'яті "Punk & Pomerol, яка повіває мені "копікетівським" ретро душком. Загалом Lament-у поставлю середню оцінку. Нічого видатного тут непомічено, але й шлаком теж не назвеш. Норм середняк, а особливо, коли не маєш завищених очікувань.

Colotyphus - The End Of Journey (2025), Atmospheric Black Metal

Третій номерний повнограй від атмосферних рівненсько-львівських блекерів - це чергова понад 40-хвилинна порція милозвучних журливих тремоло, надривних емоційних вокалів та холодних бластбітів. Якість виконання й запису на високому рівні, що не може не радувати. Вже кортить почути це наживо. Найбільше сподобалися "Flame of Nation" та "The Ages of Hatred, Pt. 2". Безперечне потрапляння в річний вітчизняний топ.