Вам це має
сподобатися. Великобританський гурт із заплутаною назвою, яка, як виявляється,
староанглійською означає місяць Жовтень, гідна вашої уваги. Ці англосакси на
своєму третьому номерному ЦД пропонують високоякісний швидкісний блек віз но
факінг кібордз, але повністю і наскрізь пронизаний гітарною нордичною мелодикою
та льогкім нальйотом фольку. Ні дудок, ні сопілок, тільки мелодичні гітарні
рифи місцями припостовані, що додає ще більше атмосферності альбуму. Одним
соловом - красавці. "Тріумф поховальної пісні" состоялся товаріщі!
ура! Окремо виділю шостий трек про "Вільну душу", який відразу припав
до душі :) Не буду приводити аналогії з іншими гуртами. Сулахайте і самі
аналізуйте, ось лінк
Хелло! На
часі чергова порція фолк мітолу!!! Цього разу в скандинавських традиціях!
Молодий дацький колєктів із Копенгагена порадує вас скандинавськими мелодіями у
дусі славетних OTYG i STORM. Тут всьо по канонам жанру: ненапряжні жужачі
гітарки, ниючі скрипочки і лірична флейточка. От лише вокал на любітеля. А тут
він лише фемальний. У деяких бадьорих піснях мені не подобається, занадто
дзвінко-різкий, а от у ліричних темах - самий смак! А так, взагалі хароша
дебютна робота. Успіхів у творчості цим датчанам, а нам - якісних альбомів від
них! ознакоміцця і
скочать тут
Вже
зараз можна точно сказати, що 2012 - це рік мегастрімкого розвитку атмосферік
пост блеку та шугейзінг блеку. Тонни груп почали грати в цьому напрямку, шкода,
що переважна більшість - це неякість. Але, як то кажуть, і в купі лайна можна
знайти перлину. Це стосується німецького гурту Tr?umen Von Aurora - моє
нове відкриття. Якось на дозвіллі скачував купу нових альбомів від незнайомих
мені гуртів у стилі атмосферік та мелодік блек. Як і зазвичай, десь відсотків
85% виявляється відвертим говнєцом. Але мої скачування-пошуки якості увєнчалісь
успєхом і я був вознаграждьон за свої труди прєкраснєйшим мегамелодичним
дебютним альбумом гурту Tr?umen Von Aurora. Це те, що давно хотілося почути,
без всяких напрягів, замислуватостей, просто лірік мелодік блек зі значною
долею постовості, гарними акустичними гітарками, чистими і
скрімодепресовоподібними чоловічими вокалами та нєвєроятно приємними партіями
піанінко. Рекомендую всім цей перспективний німецький гурт! ах, какоє наслождєніє можно получіть тут
За вниканням
у довгоочікуваний новий альбому My Dying Bride, що нещодавно винирнув у мережу,
не пропустіть ще одну нє мєнєє цікаву новинку - свіжачок (чимось схожий за
духом з останнім MDB) від воістину лєгєнди постхаки та сладжу каліхворнійців
NEUROSIS. Якщо новий MDB вас вже не прєльщає, не радує і приємно не дивує,
здається монотінною тягомотіною, то для вас якраз подоспєл смачний сладжовий
ніштячок Honor Found in Decay. Тут справді є у що вникати. І хоч новий альбум
америкосів порівняно з попередніми релізами здається легшим, мелодійнішим та
вцілому легшим для сприйняття, всеодно Neorosis знову видав такий альбум, в
який з першого разу повністю не вникнеш. Комусь знадобить тиждень
прослуховування, комусь місяць, а дехто й взагалі не вникне. Але в тому то мйод
і соль. Якщо таки вникнете - тоді вам відкриється вся сладость і вкусность
цього релізу. Окей! впірйод! кочаєм сладжових флагманів тут
Що за
Нібурта? - подумав я і згадав, що минулого року кілька разів ганяв у плаєрі їх
епеху Awakening 2011 та демо Eredet 2010. Ще тоді подумав, перспективна група,
буде з них якість. І ось нарешті ці угорці видали перший повноцінний альбум. Для любителів
фолк мітолу - однозначно в колєкцію. Тут на вас чекай цілий ансамбль пєсні і
пляскі. Серед, власне, народних інструментів: варган, кобза, флейта, хурді-гурді,
скрипочка, волиночка. Разнообразіє вокалів теж радує: чисті фемалє, харшові
чоловічі, горлові співи. Якщо проводити паралелі з іншими гуртами, то тут ви
знайдете елементи Елуветіївського мдм-у, болгарсько-балканські співи Balkandji
і навіть фолк-кор раннього Здоб ші Здуба. Коротше, бодрєнький і мелодичний
такий заміс в угорців вийшов, який самі вони називають Balkanic Folkmetalcore. Отже слухайте і
отримуйте насолоду.
Беремо
китайців THE SAMANS, додаємо фінів KORPIKLAANI, приправляємо монгольськими
мелодіями і маємо "Дев'ять скарбів" :) качаємо і насолоджуємося екзотичними східними
фолк інструментами.
Рекомендую до прослуховування молодий
піцєрський колєктів Состояніє птіц, який після двох епешок нарешті видав свій
перший повноцінний фулленгтх реліз. Дуже експресивна та емоціна музика. Партії
скрипки - шик!!! Мега потужність, напір + супер мелодика,
до того ж тут нема традиційних підліткових скрімо вокалів. Це більше схоже на
пост хардкор. Місцями вокальні партії мені нагадають навіть блекового
Лютомысла. Ну, і ще раз скрипочки -ааааа. Жиріщєєєє!!! Дуууже
грамотно! Правда, після першого прослуховування
здалося, що пісні надто перевантажені текстами, навіть зараз не покидає думка,
що чисто інструментальним цей альбом був би ще ліпшим, хоча такий надривний
вокал значно додає експресії. Єдиний недолік - дуже короткі за часом
треки - кожна пісня доходить до піку і якось різко закінчується.
Чекаєш продовження, розвитку мега душевної теми - а нема :( Тому
доводиться знову і знову ганяти альбом по кругу :) сцилочка на якість тут: http://rusfolder.com/32232965
Вже
дванадцятий, за рахунком, повноцінний реліз видали норвежці Enslaved. Їх музика
значно пом'якшала, особливо, якщо порівнювати з альбомами, які вони видавали у
90-х. Чесно кажучи, Enslaved мені ніколи особливо не подобалися. Блеку в них
завжди вистачало, а от вікінгу якось мало, принаймні, якщо порівнювати з
легендарними Thyrfing чи Mithotyn. У новому
альбомі Ріттія, який начебто перекладається як "Roots of Mankind" cтало
значно більше прогрессіва, навіть сайкоделіка, з'явилися цікаві мелодії, і що
найбільше мені сподобалося - чисті вокальні партії, а то те одноманітне
крякання за 20 років вже набридло. Старі фанати гурту сприймуть в штики цей
реліз, а от для мене - це найкращий альбум зі всієї дискографії Enslaved. Дуже
високоякісна платівка вийшла, все на рівні. З першого разу відразу проникся
четвертим треком і сам підспівував "філ зе флеймс, ля-ля-ля". Більше
того, підозрюю, що громадськість внесе "Ріттія" у топ-10 метал
альбомів року 2012. Коротше, качніть тут і
слухайте та самі складайте враження, бо у даному випадку важко визначити
однозначно, уж слішком все це на любітєля.
А ось і мої японські
построкові любімци видали свій черговий альбум! Зовсім неочікувано для
мене реліз відбувся ще 4-го вересня, а в мережі альбум
з'явився навіть раніше - у серпні. Тут не потрібно багато коментувати, а
ліпше слухати й проникатися. Звичайно, можна звинувачувати MONO у самоповторі і
топтанні на одному місці. Логічно, що після попереднього
мегауспішного Hymn to
the Immortal Wind (2009) було
важко видати щось краще, не змінюючи нічого в структурі музичного
полотна, та не вдаючись до нових експериментів. Але MONO вирішили нічого
не міняти в музичному плані і в настроєвому теж. Маємо все той же сумний,
ліричний, похмурий, місцями навіть трагічний симфо пост рок, який не
поступається попередникам у якісному мелодизмі, АЛЕ, як на мене, цей
альбом програє у зведенні чи мікшуванні, чи як там це називають. Вже нема тієї
мегастіни звуку як у попередньому альбумі, тобто вона є, але не така масивна.
Фірмовий почерк моновців - епічнєйші симфо-гімни з неймовірними
крещендо присутні і на
альбомі "Для моїх батьків", але вони поступаються в щільності
звуку гітар та барабанних партіях. Роль ударних взагалі, здається,
зведена до мінімуму на даному релізі. Залишається лише здогадуватися, чим
саме спровоковано таке пом'якшення звуку: напевно, через те, що альбом для
"предків", щоб не травмувати старших людей? чи то так суворі
кліматичні умови та техногенна ситуація вплинула на японців? Коротше - за мелодизм, як завше - ПЙАТЬОРКА,
за зведення - ТРОЙКА. А взагалі така музичка ідеальна для
бекграунду, щоб побить с самім собой на єдінє і порозмишлять о строєніїї
всєлєнной і битії чєловєка!!! Я, напрімєр, проникся і вам того бажаю.
Впєрьйод за всєлєнськой пічалью. Cкорбйю.
Оце неочікуваний сюрприз! Лише минулого
року хванатував від шостого фулленгтх релізу цих угорських фолкстерів, а тут
тобі на - сьомий вже випустили! красавці! Якихось нових відкриттів тут ви не
знайдете. Dalriada радують стабільністю, мелодійністю та несхожістю на інші
фолк метал колективи. Тут нема ні традиційних медієваль мотивів (за винятком
невеликого уривку в трекові номер 8), ні нордичної мелодики. Угорці мають своє
фолк метал обличчя, і цього разу видають нам чергову порцію своєї оригінальної
етно мелодики + традиційні тексти рідною мовою. Красавці! Все той же плітний, насичений потужний
саунд віз кетчі мелодіз :) на додачу до традиційних скрипочки з флейточкою
місцями з'являється й волиночка. Із новизни - подекуди зустрічаються лайт тачез
оф прогрессів. Любителям бадьорого фолк мітолу -
маст хев, іднізначно в колекцію!!! качнути
Неочікуваний
альбом від грандів видався, як у плані змісту, так і у плані його виходу в
світ. Якось геть я не очікував нового релізу від Therion після виходу
позаминулорічного Sitra Ahra. Попередньо
прочитавши відгуки на металареї щодо "Квітів зла", які переважно
зводилися до слів, типу: шансон, кабаре, Мілєн Хвармер, шіт та УГ, особливих
надій не плекав на те, що почую мегоякість. То в принципі так і сталося. Після
прослуховування можу зазначити лише одне - це експериментальна робота якась,
скоріше данина французькому ретро у теріонівському прочитанні. Не зрозуміло
тільки, навіщо вони випустили це як повноцінний номерний альбум. Зрозуміло, що
займатися 20 років металсимфоононуванням стає нудно. Але вважаю, що своє
прістрастіє до французької поп музіки Крістохвер Йонсон мав би якось відділити
від основної творчості Therion і видати як сайд-проджект, наприклад. А так
виходить, що всі хванати плюються і матюкаються, і залишаються в нєдоумєнії. Бо
не читають, про що нам повідомляє прес-реліз. А там пише так: "Les Fleurs
Du Mal" (a reference to the famous french poet Charles Baudelaire) is a
cover album of 60's/70's french pop songs.The album was financed by Сhristopher
Johnsson. Ніколи б не
подумав, що Йонсон є прихильником Гінзбурга та тих ретро поп-дів, які
виконували його пісні у 60-70-х. Жестяк. От на якій музиці, виявляється,
виховувався майбутній кумір всіх симфометаломанів :) Кочнути і з'їсти уху можна тут
Салют
пацанчєгі! І знову нове відкриття!!!! Качав цей альбум в очікуванні почути
черговий зразок якісного французького пост блеку, а тут виявилося ще краще!
Такого поєднання раніше не доводилося зустрічати. Окремі треки
просто шедевральні! Що ж пропонує нам цей ванмен проджект із Хвранції?
"чєм удівіт" - запитаєте ви. Із металарейського опису жанру, який я
скопіював заголовок посту, особисто мені хочеться відкинути депрессів, нема тут
його (за винятком поодиноких скрімових вокальних партій), є трохи меланхолік, а
депресів не відчув. Ліпше підходить характеристика металархівів - dark metal
(fusion between depressive black metal and trip-hop elements), до чого я ще
додав би - blues elements, що реально чути навыть неозброєним вухом :) Коротше, така
суміш із блеку, тріп-хопу і блюзу сидить в моєму плаєрі вже другий тиждень.
Продовжую вникати і вам рекомендую, навіть якщо й не припаде сильно до душі,
то, принаймні, приємно здивує. Качнути альбум у суперякості тут
Очінь-очінь і
очінь харашо!!! Ще один вітчизняний гурт з якістю єврорівня. Другий
повноформатний альбум цих киян нічим не поступається українським флагманам
жанру ТОЛу та АННі. А, може, навіть і кращий. Підчас прослуховування, ноги так
і рвуться вистукувати різноманітні ритмічні малюнки альбому. Прослухав залпом.
Клас. Звучить свіженько, слово "прогресів" у назві жанру цілком виправдане,
зустрічаються цікаві нестандартні, як для металкору, гітарні ходи, електронні
семпли, а поява, хоч і фрагментарна, у такому жанрі баянчика і саксофончика
мене геть вразили. Тексти теж хороші, не те сопливе, що у Стігмати. Патріотична
пісенька про Данбасс, де "стучать кольоса в такт с сєрдцем і труби димят,
оставляя етот город навсєгда в памяті моєй" посмішила :) Рекомендую ознайомитися тут
"Сєнтябрь
горіт.." вже догорає, а в моєму плаєрі нова Стігмата грає!!! :) Хлопці
пішли шляхом комерції та новаторства. Від металкору тут майже нічого не
лишолося. А от модерн металом це можна смєло назвати. Гурт еволюціонує і косить
бабло, впровадивши у свою музику нові хвішки у вигляді нині дуже популярного
дабстепу. Звичайно, колишні хванати матюкаються на такі нововведення, та й
прихильники чистого дабстепу теж, напевно, не оцінять. Але якщо розглядати
альбом як суміш двох вищезгаданих музнапрямків - то все очєнь даже не плохо.
Звучіть свєжо, чіпляюче. Стало більше чистих вокальних партій, вони превалюють
над іскожонними вокалами. Я оцінив нове
звучання Стігмати і схвалюю таку їх зміну. Це ліпше, ніж лупашити канонічний
металкор, де все вже мелено-перемелено мільйони разів. П.С.: а от у
плані текстів хлопці не зраджують собі, як співали про хню, так і співають :) качнути алтьбум тут
Вже
традиційно для галочки кочаємо новий 7-ий номерний альбум цих італійських
фолкметалістів. Відразу
зазначу, що павера тут вже зовсім нема, музику можна охарактеризувати як якийсь
комерційний глем з нальйотом фолку та хімовського лавметалу. Іднізначно, старі
прихильники гурту будуть ригати :) Проте, якщо
альбом розглядати окремо від минулих робіт, то він таки цікавий, перш за все,
завдяки своїй хітовості, мелодійності, яка запам'ятовується. Якщо раніше
всі їхні пісні мені були на один мотив. Слухаєш - наче гуд, фолк мелодії,
дудкі-свістєлкі-пєрділкі в наявносі, вимикаєш і все забуваєш. То тепер фольк
частина стала значно меншою, але пісні набули хітовості. Вокальні партії теж
змінилися. У більшості пісень здається, що співає нєбєзізвєсний Джон Бон Джові.
Тому Ельвенкінг точно відберуть у старого пердуна частину прихильників. Резюме: альбом ЕРА - прифольковано лавметальований бонджові :) кочати, напрімєр, тут
Чергова
новинка-відкриття. Грузинський гурт з Тбілісі PSYCHONAUT 4 порадував мене своїм
дебютним повноформатником, сподіваюся, і вам ця робота припаде до душі. Альбом
вийшов дуже канонічним як для даного жанру, однак зі значною долею мелодизму.
Місцями нагадує Shining, Nachtmystium (зокрема наркотичною тематикою), місцями
схоже звучить на наш український Лютомысл. Слухається
дуже легко і приємно. Все просто і мелодійно, принаймні після першого
прослуховування мені так здалося. Душевні акустичні партії гітарки, примітивні
мелодійні клавішні партії, але все це дуже чіпляє. Радує, що група повноцінна,
тут навіть живі барабани. Виявляється в
Грузії метал альбоми ще на касетках випускають. Я прослухав запис оцифрованої
касетки. І лише сьогодні знайшов сд-ріп, диск вишов геть недавно. Кочати тут і
хев е найс тріп більше години. Рецепт
приготування якоїсь наркоти "щастя на двоїх" російською мовою у
другому трекові пояснює назву альбому :)
Такий
спокійний, дуже мелодійний. Вони кажуть: We’re a family that worships nature
through word and sound. We hope you will join us.” Можливо, чимось схожі на
своїх співвітчизників TENHI, але зовсім-зовсім трохи, бо мають своє обличчя.
Тут менше сумбуру і грузу, які спостерігалися в останніх працях TENHI. Тут
більше світла і тепла :). Вокальні партії місцями мені нагадують нинішню
Anathema, а місцями чистоголосі пєснопєнія росіян RAKOTH. А ще в цій
музиці прослідковуються якісь елементи ретро, не можу точно визначити які саме,
бо не є спецом у музиці 70-х. Але щось з тих часів присутнє тут. Стандартний
набір з гітарок і барабанів доповнений всякими дудками-сопілками,
саксофончиком, скрипочкою і ще органчиком. Давненько не зустрічав хорошого
такого цікавого неофолку. Коротше, вникайте і не пашкадуєте. На жаль, лише в
якості 192кбс., поки не знайшов у кращій якості. link
