Butterfly Temple - Дыхание (2012), Pagan/Folk Metal

А от цей альбум зовсім не порадував. Скачав, прослухав 4 рази і ділітнув. Думав, все ж таки щось розчую якісне, а ні. Зі всього альбуму запам'яталося теми півтори, не більше. Легендарна російська група падає в моїх очах. Ніякого фолк пагану більше немає, грають якійсь мелодік поп метал. Рівень запису і зведення хороші, а сам матеріал - суцільна неякість, зовсім нечіпляє, пісні важко відрізнити одну від іншої. Коротше кажучи, "Храм Бабочкі" зробили серйозну заявку на номінацію альбум-розчарування року 2012. Для загального розвитку кочаємо тут, може, інше враження складете.

Kubrick Cats - EP Американская готика (2012)

Представляю Вам київський колєктів The Kubrick Cats (молодий гурт екс-гітариста нєбезізвєсного гурту F.R.A.M.), який грає в досєлє нєслишанном в Україні стилі dark cabaret. Реально ця ніша в нас геть порожня. Тому мені вдвічі приємно занести цей, хоч і нефулленгтх, ЕПЕ альбум в свою колєкцію укральтернатіва. До речі, на минулих вихідних поімєл вохможность відвідати їх лайв концерт. Наживо, хреново звучали, а ось запис доволі хороший. Рекомендую зацінити. Шкода, що російською співають, якби українською - то взагалі б екзотік було. Особисто мене підчас прослуховування постійно не покидав дух присутності ангізійовщини у цій музиці, напевно, через використання акордеончика і псевдо тяжких гітар, як у ANGIZIA. Із прес-релізу: Группа The Kubrick Cats организовалась в мае 2010 года из музыкантов с разным опытом и разными музыкальными предпочтениями, но одинаково безбашенных и стремящихся создать что-то своё. Не ставя себя в жёсткие стилистические рамки и всегда стремясь "впихнуть невпихуемое", в своей музыке мы сочетаем блюз-роковую и металлическую гитару, благородный звук рояля, разухабистость аккордеона, и чёткие и звонкие ударные. Всё это приправлено как мужским, так и женским вокалом, иронией и лёгким налётом декадансного кабарешного безумия с постоянной готовностью к экспериментам и смене настроения. качнути/ознайомитися можна тут

Dance party. Dance! Dance! - That's The Way Aha Aha We Like It (2012), Indie/Post-Hardcore/Experimental/Disco

Бороздя інет-ресурси у пошуках нової української альтернативної музики, нещодавно натрапив на цей дивакуватий колєктів із Харкова. Сама назва Dance party. Dance! Dance! віщувала про те, що серйозного в цій музиці нічого не буде. Тут суцільний стіб. Текстове наповнення другого альбуму молодих харків'ян не беру до уваги - це для любителів слів "дік" та "хвак", а от музична складова мене приємно вразила. Навіть можна сказати, що виявилася справжнім сюрпрайзом. Такий пйострий та барвистий мікс стилів в українській музиці я ще не зустрічав. Паралелі можна провести хіба що з не менш стібним штатовським нінтендо поп грайндкор дуетом The Forgotten Archetype. Тільки наші парєнькі базуються не на грайндкорі, а на пост-хардокорі, тому є лайтовішими. Мда, багата Слобожанщина на музичні дарованія. Не тільки якісним блеком радує, а й от таким от сплавом непоєднуваного. Альбум That's The Way Aha Aha We Like It триває трохи більше 22-ох хвилин, але за цей час перед вами постане такий широкий калейдоскоп муз напрямків , що словами цього не передати. Тут вам і імо-кор, і пост-хардокр, і скрімо, і денс мюзік, і звичайнісінський попс, а також пост рок, елєктро метал, і, канєшно, діско! Підчас прослуховування тільки й встигай помічати зміну стиля. Відіжгли пацанчєги на славу! Окремо відзначу високомайстерний рівень запису! Не поступається євро та заморським зразкам. Ну, що ж - впєрйод ознакамлівацця

Beer Bear - За Незримой Чертой (2012), Folk Metal

Другий повноформатник москвичів виявився без особливих откровень. Все той же рівний, місцями примітивний фолк мітол зі значною долею корпіклаанства та енсіферумовщини. Відзначу лише реальне покращення якості запису порівняно з дебютником. Для любителів балалайок, скрипочок і дудочок під гоц-гой - в колекцію! Неочікуваним виявився кавер на польсько-українську Гей Соколи, видно,у хлопців вичерпалися теми про лєс,медвєдєй, ель і мйод-піво. Кочаємо тут

Tiamat - The Scarred People (2012), Gothic/Doom Metal

Кожного разу, коли виходить новий альбум легендарної метал групи, в інеті на музфорумах з'являються десятки сторінок срача на тему: "нинчє група нє торт, от у 90-х був реальний мйод". Цей срач звісно не оминув і нове творіння шведської дум метал легенди Tiamat. Купа критики звалилися в черговий раз на голову Йохана Едлунда як основного автора пісень та лідера гурту, в основному зводячись до того, що тепер він не тру, не душевний і взагалі попсогон. Як мінімум не розумно було чекати від TIAMAT щось у дусі славетних альбомів "Сlouds" і "Wildhoney". Це вже давно в минулому, і назад вороття не буде, що товаріщь Едлунд давав неодноразово зрозуміти у своїх попередніх музроботах. Проте завжди лишаються такі вперті хванати, які досі вірять, що буде їм знову сладкій думовий Дикий мйод, як у 1994-му. Ювілейний десятий повнометражний реліз TIAMAT "Зарубцьовані люди" виявився досить рівним і простим для прослуховування. Ніякого думу тут і близько немає, а лише готрок із душком 90-х, місцями відчувається вплив таких музикантів як Cure, Pink Floyd і навіть Nick Сave. Ізюмінкою альбума є часткові вкраплення східних інфлюенцій та навіть наявність околоблюзових гітарних солячків. До найхітовіших речей віднесу Radiant Star i Messinian Letter. Взагалі повільні пісні видалися більш чіпляючими, а швидші якісь занадто примітивні, що подекуди нагадують хвінських готів 69 Очей. Проте тіаматівська атмосфера збережена, їх фірмова ритмсекція і досі радує слух навіть поціновувачів ранньої творчості, для яких, до речі, Едлунд все ж таки зробив сюрприз - це два останні треки на альбумі з поющімі птічкамі, звуками природи та атмосферною мелодикою в дусі золотого думового альбуму "Wildhoney". Забираємо альбум тут

Skálmöld "Börn Loka" (2012), Viking/Folk Metal

Молодий айслендік бенд SKALMOLD із Рек'явіка  пропонує вашій увазі свій другий повноформатник Born Loka. Чергова порція добротного вікінг/хволк металу в дусі Amon Amarth i Turisas. Тільки ісландці звучать різнобарвніше, епічніше і з більшим пахвосом. Асортимент вокальних партій не може не радувати. Особисто мені дуже припали до душі чоловічі чистоголосі хорові співи. Місцями матеріал звучить доволі симхвонічно, я би навіть сказав, по-теріонівські. А суперізюмінкой альбома та й творчості гурту взагалі, що вирізняє її з-поміж безлічі вікінгметал гуртів, є гобой. Цей інструмент видає мілєйші солячкі майже у кожному треці. Тому не вагаючись, кочайте тут і буде вам щастя. Єдиним нєпріятним недоліком альбуму, принаймні для мене, є фрагментарні хевітреш запили, які, на мою думку, тут ні к сєлу, ні к городу.

Shining - Redefining Darkness (2012), Progressive Black Metal

Як і всі попередні альбоми гурту Shining, свіженький, вже восьмий за ліком, Redefining Darkness містить всього 6 треків. Шведська лєгєнда суїцидального депресів блеку і цього разу не розчарувала. Все той же похмурий, з непердбачуваною емоційною мелодикою, блек ще й на додачу з елементами прогресиву. Багато хванів критикують Колю Кварфорта за чистоголосі партії, а він не зважає і від альбому до альбому розвиває свої вокальні дані, що не обмежуються лише традиційним депресивним гарчанням. Маладєц, не зациклюється, еволюціонує, як і його музика, яка тепер не простий депресів блек, а прикрашений елементами прога, хеві та навіть джезу і блюзу, про що красномовно засвідчують партії акустік гітари, саксофону і піанінко. Іднізначно альбом маст хев! Кочаємо і вникаємо тут, мене зачепило лише з третього прослуховування. Друга тема - ващє тєма! акустік гітар грає наче тривожний саундтрек із 28 днєй спутся із блюзовим саксом. Мелодія з хвільму для зрівняння http://www.youtube.com/watch?v=Z_R6Oe1x1c8  (ритм інший, а мелодію спер:) А наприкінці четвертого треку акукстік гітар програш наче з Хотел Каліхворнія від Eagle.