Weh - Folkloren (2013), Dark Acoustic Neofolk

Пройнявся з першого разу! Роментік, атмосферік, меланхолік мінімал акустік норвіджіан неофолк від колишнього учасника Windir. Особливо вдалими є треки з норвезькою лірикою. За духом дещо нагадало Empyrium та акустичного Ulver.

качаємо

A God Or An Other - Towers Of Silence (2013), Experimental Black Metal/Post metal/Sludge

А тепер музика для реальних пацанів. Ох і намутили-наворотили чувачки із Сіетла. Ні, не грандж, а моцнєйший поц мітол із сладжовим деренчанням та блековими вокалами. Як для селф рілізд дебютного альбума, то дуже грамотно і майстерно. "Вежі тиші" мають понад 70хв. звучання, тому альбом можна назвати дещо затягнутим, але особисто я прослухав від початку до кінця і жодного разу не виникло бажання вимкнути патіфон. Є мелодика, є атмосфера, є цікаві ходи, є пост метал, блек, сладж, є мощь!

качанню так

Sunset Wings - Shining Thro’ The Veil Of Night (2013), Neofolk

Ще крутиться в пам'яті минулорічний опус калінінградців Sunset Wings, аж ось і новий вже підготували. На новому доробку експериментів із класикою (як то було на попередньому в випадку варіацій на тему "Полонезу" Огінського) мною помічено не було, та й взагалі жодних експериментів не виявив. Традиційні колискові, ліричні пісеньки у супроводі скрипічних, флейти та акустік гітари. Музика на добрий сон. Одначе часом ріже вухо рашн акцент, бо тексти майже всі на англіцькому. Ліпше би вони пєлі на родном расєйськом, то в них якось природніше й гармонічніше виходить. Ну, а загалом альбом на парочку прокруток в роментік ібстанівці зійде.

посилання

Wolfmare - The Sacred Mushroom And The Crows (2013), Pagan/Folk Metal

У вирі музичних подій та тонн нових альбомів вже почав і підзабувати цю пітерську групу. Та й прослухавши їх новий альбум, можна смело стверджувати, що не багато втратив би, якби забув їх геть. Ну, абсолютно нічим нє удівілі і не порадували. "Священний гриб та два крука" (гінська назва) виявився якоюсь нарізкою із творчості інших фолк метал груп і не тільки. Тут вам і бездушшя Folkearth, i скандинавські мотиви а-ля Otyg чи Storm, і фолк треш в дусі Scyclad, і середньовічна англійська народна балада, і навіть теріонівський симфонізм зустрічається. Фактично кожна пісня віє плагіатом. Та ще якби грамотним, цікавим, а тож геть ні - майже постійно всі існтрументи разом виконують одну мелодію. Ситуацію навіть скрипка не рятує, яка безупину нарізає гітарні мелодії. Вердикт: брак власних ідей переріс в примітивно-шаблонний фолк мітол.

Ліпше би проексплуатували російську народну традицію - було би цікавіше. Скажемо "ні" священним грибам!

ознайомлюємося

Saltatio Mortis - Das Schwarze Einmaleins (2013), Folk Metal

А поки увесь фолк метал світ чекає на чергове пришестя Месії (маю на увазі вихід нового альбому In Extremo 27 вересня), пропоную ознайомитися зі свіжачком брата його молодшого - Saltatio Mortis. І чим же подивує нас один із флагманів medieval metal цього разу? А нічим особливим. Характерні ранній творчості гурту електронні семпли фактично зовсім зникли, гітарне звучання стало тяжчим, а загалом музичне полотно зазнало відчутного впливу старших колег по цеху: Der Kuss - очевидна данина In Extremo, Abrakadabra - подяка Subway to Sally, ну, і менш виразні треки дууже попахують пізнім Letzte Instanz. Оригінальними лишаються тільки вокальні партії, в іншому - дуже багато запозичень. Проте не можна сказати, що альбом поганий, ні, є хороші хітові речі. І точно моя рука не підніметься ділітнути в смітник реліз Saltatio Mortis, бо на ньому є такі бойові шлягери як Der Kuss, IX та душевні ліричні композиції як Galgenballade і Randnotiz. і малому, і старому качати

Katatonia - Dethroned And Uncrowned (2013), Atmospheric Rock

"Ооо! а що новий альбом Katatonia випустила?!" - і я так здивувався. Як виявилося, легенда вирішила теж скосити трохи грошенят і просто видала акустичну версію попереднього альбому Dead End Kings. Сумно, товаріщі, сумно і навіть нудно. Після першого прослуховування бажання прогнати ще раз не виникло. От справді назва альбому відповідає його сутності. Не та вже Katatonia, ой, не та. Грусть і пєчаль.

П.с.: хіба що ненав'язливим аудіо тлом під сєкас можна вмикнути, інакше - в топку! нудьга!

пасилання

Thränenkind - The Elk (2013), Black Metal/Depressive Rock/Post-Punk

Радійте й тріумхвуйте шановні альцестовщікі, амасеровщікі, херотоірщики та єже с німі! І на вашій вулиці свято - новий довгоочікуваний альбум від Thranenkind. По суті, це є дебютний повноцінний реліз гурту, якщо не брати до уваги попередні епехи та спліти. Однак автор то "Слізної дитини" нам давно відомий, бо засвітився ще раніше в таких нєбезізвєсних колєктівах як Agrypnie, Heretoir та Bonjour Tristesse. Ну, а щодо власне "Лося", відразу мегаінтригує обкладинка альбому (дуже майстерна і жива), музичне наповнення складається з пост року, шугейзінгу, сінематік речетативів, дещиці пост-пунку та з пост металу (блеком це з великою натяжкою можна назвати) і того, чого, певно, фани не очікували - пост хардкору, який домінує у вокальних партіях. Скажу прамо, така манера співу є дещо незвичною в даному музичному супроводі, але, можливо, в тому і є фішка Thranenkind, яка різнитиме його від безлічі подібних гуртів. Качаємо і заслуховуємо! альбум не на раз!

FLESHGOD APOCALYPSE - Labirynth (2013), Symphonic/Technical Death Metal

Ще свіжа в пам'яті позаминулорічна робота цих скажених італійців, аж ось і новий альбум вийшов. Ну, що вам сказати, хлопці зеберегли свій фірмовий почерк: супертехнічний дет окутаний симфонізмом. Але тепер цього всього втричі більше. Основний недолік даного запису - це барабани. Ну, так, можливо, несамовиті бластбіти це один з фірмових трюків гурту, але ж цього разу вони їх так накрутили, що це піпєц. Такого рубильного шквалу, такої м'ясорубки я не очікував. Хлопці явно переборщили, бо за таким барабанним лупашивом складно навіть гітарні партії розібрати, і зізнаюся, не без напрягу вдалося прослухати до кінця альбом. Десь вже на п'ятому трекові ці всі бластбіти добряче починають напружувати вуха і мізки, з чого можна зробити висновок, що "Labyrinth" це альбом точно не для одного прослуховування. А барабанщики, певно, взагалі можуть розглядати його як таке собі учєбноє пособіє з супертехнічної гри на ударних. Окремо відзначу ще симфонізм, є на альбомі доволі цікаві клавішні партії (постарайтеся розчути) і вкраплення файного жіночого оператік вокалу. Вердикт: за технічністю і потужністю гурт точно перевершив себе самого, але гармонійності і, я би сказав, поміркованості, не вистачає. Їх надмірне бажання до мегакачу іноді переростає в сумбурну перенасичену кашу-місиво.

але абав'язково до ознайомлення сцилкокач

Tanzwut - Höllenfahrt (2013), Folk Metal

А поки я засліплений очікуванням нового альбому In Extremo, ледь не пропустив вихід у світ свіженького релізу Tanzwut, легендарного проекту, нє пабаюсь етого словосполучення, королів та живих легенд сучасної медієваль музики Corvus Corax (звиняйте за каламбур). На новому доробку німців представлено 12 треків. Чесно кажучи, перші чотири речі в плані мелодики щось мене зовсім не зачепили, а от починаючи з 5-го треку і до кінця альбому матеріал видався мені більш цікавим та чіпляючим. Ні-ні, новизни ви тут зовсім не почуєте, скорше навпаки - вочевидь, ці чудові мінезангери на чолі зі своїм незмінним лідером Чортом Михайлом Павловичем (оріджінал нейм: Teufel Mike Paulenz) вирішили більше не експерементувати і повернулися до коріння, бо Höllenfahrt дуже нагадує ранню творчість гурту часів 1999-2003рр. Ну, зрештою більше нічого додати! Думаю, фани гурту будуть в захваті.

і, власне, посилання на альбум