Ще свіжа в
пам'яті позаминулорічна робота цих скажених італійців, аж ось і новий альбум
вийшов. Ну, що вам сказати, хлопці зеберегли свій фірмовий почерк:
супертехнічний дет окутаний симфонізмом. Але тепер цього всього втричі більше.
Основний недолік даного запису - це барабани. Ну, так, можливо, несамовиті
бластбіти це один з фірмових трюків гурту, але ж цього разу вони їх так
накрутили, що це піпєц. Такого рубильного шквалу, такої м'ясорубки я не
очікував. Хлопці явно переборщили, бо за таким барабанним лупашивом складно
навіть гітарні партії розібрати, і зізнаюся, не без напрягу вдалося прослухати
до кінця альбом. Десь вже на п'ятому трекові ці всі бластбіти добряче починають
напружувати вуха і мізки, з чого можна зробити висновок, що
"Labyrinth" це альбом точно не для одного прослуховування. А
барабанщики, певно, взагалі можуть розглядати його як таке собі учєбноє пособіє
з супертехнічної гри на ударних. Окремо відзначу ще симфонізм, є на альбомі
доволі цікаві клавішні партії (постарайтеся розчути) і вкраплення файного
жіночого оператік вокалу. Вердикт: за
технічністю і потужністю гурт точно перевершив себе самого, але гармонійності
і, я би сказав, поміркованості, не вистачає. Їх надмірне бажання до мегакачу
іноді переростає в сумбурну перенасичену кашу-місиво.
але абав'язково до ознайомлення сцилкокач
Немає коментарів :
Дописати коментар